Систематизування

Систематизування; систематизація – упорядковування (упорядкування) об’єктів інформації за подібністю чи відмінністю наявних у них ознак (ДСТУ 5034: 2008. Науково-інформаційна діяльність. Терміни та визначення понять); – визначення класифікаційного індекса творів друку або інших документів у відповідності з їх змістом за таблицями системи бібліотечно- бібліографічної класифікації (ГОСТ 7.26-80. СИБИД. Библиотечное дело. Основные термины и определения)

Систематизація документів — це процес, у ході якого ви­значається класифікаційний індекс документа відповідно до його змісту за таблицями конкретної системи документної класифікації. Щоб кваліфіковано виконувати її, систематиза­тор мусить мати уявлення про різні галузі наукової та прак­тичної діяльності людей, добре розумітися в тій галузі, доку­менти якої він здебільшого обробляє, уміти орієнтуватися в різних видах документів, використовуючи довідково-допоміж­ний матеріал, володіти засобами і правилами, необхідними для якісної систематизації.

Принципи:

Провідний принцип сучасної методики систематизації — пріоритет змісту документа над його формою і призначенням. Тобто документ систематизують, виходячи, перш за все, з його змісту. Ознаки, не пов’язані безпосередньо зі змістом, висту­пають звичайно як другорядні й відображаються в комбіна­ційних класифікаціях за допомогою типових ділень. До них зараховують вид документа, мову твору, його читацьке та цільо­ве призначення тощо.

Іноді в класифікаціях застосовується поділ документів за формальною ознакою як первинною, наприклад, за видами документів, але такі випадки є винятком, найчастіше вони диктуються особливостями читацького попиту й обов’язково відображаються в таблицях класифікації.

Другим важливим принципом систематизації є принцип наукової об’єктивності, який вимагає від систематизатора все­бічного розкриття змісту документа, виявлення в ньому найго­ловнішого, найістотнішого з позицій сучасної науки.

Принцип профілювання передбачає, що при систематизації слід ураховувати тип і вид установи, для якої вона здійснюєть­ся, склад і зміст фонду, спрямованість його комплектування, склад і зміст пошукового масиву, склад та інтереси користу­вачів тощо. Певною мірою тип і вид інформаційної установи враховують при систематизації, користуючись різними систе­мами і таблицями класифікації.

Призначення:

Для визначення класифікаційного індексу Д. відповідно до його змісту за таблицями конкретної системи Д. класифікації.

Мета:

Забезпечення того, щоб Д. потрапив саме туди, куди це визначено класифікацією, і щоб він знаходився там, де він буде найдоступнішим.

Завдання:

З необхідною повнотою уявити зміст Д. у вигляді класифікаційних індексів, предметних рубрик, набору ключових слів в цілях створення і використання електронного та систематичних каталогів, організації ресурсних фондів. Тобто, репрезентувати зміст Д. у вигляді класифікаційних індексів, які забезпечують його пошук у систематичному каталозі.

Результат:

Є класифікаційний індекс, дозволяє визначити місце Д. в системі галузей знання, відображеної у фонді або ІПС (ІПсистеми).

Обєкт:

· будь-який документ, що надійшов до бібліотеки як самостійна одиниця зберігання;

· частина документа, представленого в бібліотечному фонді (наприклад, розділ з книги, вступна стаття, окремий твір із збірки, стаття з журналу або газети тощо);

· декілька окремих документів, об'єднаних за якимось принципом (багатотомне видання, комплект брошур у папці, добірка плакатів і т.ін.).

Існують два основні види індексування - систематизація та предметизація.