П, М, К, Е, І – відповідно витрати праці, матеріалів, капіталу, енергії та інші статті витрат.

Кількість показників продуктивності може дорівнювати кількості ресурсів, але на практиці вони розраховуються на підставі 3-х основ­них співвідношень: продуктивності праці (випуск/витрати живої праці), продуктивності основного капіталу (випуск/витрати основно­го капіталу), продуктивності матеріальних ресурсів (випуск/поточні матеріальні витрати).

Показники продуктивності праці збережуть свою роль для оцінки ступеня використання живої праці, але при цьому економія трудових витрат у вигляді вивільнення чисельності працюючих і скорочення ро­бочого часу буде доповнена вагомою економією витрат минулої праці.

Управління продуктивністю полягає у розробці рішень стра­тегічного і короткострокового характеру щодо використання обмеже­них ресурсів підприємства з метою мінімізації його сукупних витрат при випуску високоякісної продукції, а також у контролі за їх реалізацією.

Процес управління продуктивністю включає 4 етапи:

1) вимірювання продуктивності;

2) оцінка результатів вимірювання;

3) розробка планів підвищення продуктивності і заходів контро­лю щодо їхньої реалізації;

4) здійснення заходів контролю та підвищення продуктивності, а також вимірювання та оцінка їх впливу.

Нині управління продуктивністю на вітчизняних підприємствах ускладнюється негативною дією наступних факторів: низьким рівнем виробничих накопичень, розвитком інфляції, некерованою платіжною заборгованістю споживачів, невисоким рівнем якості продукції, тех­нічною відсталістю підприємств та т. ін.

Вимірювання продуктивності здійснюється нормативним, багатофакторним та багатокритеріальним методами.

Нормативний метод заснований на активній участі персоналу і придатний для більш дрібних одиниць аналізу, наприклад, для груп робітників або відділів. Цей метод можна вважати децентралізованим підходом до вимірювання продуктивності.

Багатофакторний метод базується на звітних даних про обсяги ви­пущеної продукції, використаних ресурсів та оптові ціни на них. На практиці цей метод реалізовано у вигляді БФМВП з відповідним прог­рамним забезпеченням на ЕОМ.

Багатокритеріальний метод пов'язаний з попередніми двома і ба­зується на їх методичних розрахунках.

Продуктивність праці прийнято вимірювати за допомогою трьох ме­тодів, які розрізняються вимірювачами результату.

При натуральному методі продуктивність праці вимірюється шля­хом ділення обсягу виробленої продукції, яка виражена в нату­ральних вимірювачах, на число працівників або кількість витраченого робочого часу. Цей показник називається виробітком.

За трудовим методом вимірювання продуктивність праці характеризує трудомісткістю виготовлення продукції, тобто рівнем витрат праці на виробництво одиниці продукції.

Найбільш поширеним методом вимірювання продуктивності праці є вартісний, при якому обсяг виробленого результату виробництва оцінюється у грошовому виразі через ціну, або, що є більш переважливим, через додану вартість (чисту продукцію).

Під резервами зростання продуктивності праці розуміють невико­ристані ще можливості економії витрат живої та уречевленої праці. В залежності від особливостей виявлення та використання резерви поділяють на 3 групи: резерви зниження трудомісткості, резерви поліпшення використання робочого часу та резерви удосконаленні структури кадрів.

Планування продуктивності праці здійснюється на основі єдиної класифікації факторів її зростання, яка об'єднує наступні групи: структурні зрушення у виробництві; підвищення технічного рівня виробництва; удосконалення управління, організації виробництва і праці; зміна обсягу продукції; галузеві фактори.

Величина впливу цих факторів визначається шляхом встановлення можливого зменшення чисельності працівників за рахунок кожного фак­тору окремо і всіх разом.

Процес планування складається з декількох етапів. На першому етапі визначається вихідна (умовна) чисельність ПВП, яка необхідна для ви­конання планового обсягу робіт при умові збереження ви­робітку базисного періоду;

Чвих = В пл/ Пб (9.3)

або Чвих = Чб * І обс (9.4)

де Впл - обсяг випуску продукції за планом;

Пб - рівень продуктивності праці на одного працівника в ба­зисному періоді;

І обс - індекс зростання планового обсягу випуску продукції;

Чб - чисельність ПВП в базисному році.

На другому етапі розраховується економія робочої сили (Е) від впровадження кон­кретних оргтехзаходів:

Еі = Δ Т_норм / Ф_еф* К_вн (9.5)

де Δ Т_норм - зниження трудомісткості продукції від впровадження у ви­робництво (за планом) нової техніки, технології та т. ін.;

Ф_еф - річний ефективний фонд робочого часу одного робітника в плановому періоді;

К_вн - плановий коефіцієнт виконання норм виробітку даними робітниками.

На третьому етапі визначається приріст продуктивності праці (Δ П), досягнутий під впливом конкретного фактору:

Δ П = Еі * 100/ Чвих +∑ Еі (9.6)

де ∑ Еі- економія робочої сили за всіма факторами в цілому.

На четвертому етапі визначається відсоток приросту продуктивності праці на підприємстві (Δ Пзаг) досягнутий під впливом всіх факторів:

Δ Пзаг =∑ Еі*100/Чвих ±∑ Еі (9.7)

На п’ятому етапі визначається частка приросту обсягу виробництва (Δ Впр) за рахунок зростання продуктивності праці:

Δ Впр=100 - Δ Ч/Δ В*100 (9.8)

де Δ Ч - приріст чисельності працівників, %;

Δ В - приріст обсягу виробництва, %.

Запитання для самоконтролю:

1. Поясніть різницю в категоріях продуктивність та продук­тивність праці.

2. Дайте визначення управління продуктивністю.

3. Як розраховуються показники продуктивності?

4. Чим відрізняються між собою методи вимірювання продуктивності?

5. Дайте характеристику методів вимірювання продуктивності праці.

6. Які існують резерви зростання продуктивності праці?

7. Поясніть методику планування продуктивності праці за факторами її зростання.

8. Які аналітичні завдання можуть бути вирішені за допомогою показників виробітку і трудомісткості?

Література:

1. Волошина С.В., Чорноморченко Н.В., Чорноморченко І.С. Економіка праці: курс лекцій і навчально-методичні матеріали для самостійного вивчення дисципліни: Навч. посіб. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. – С. 96-115.

2. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посіб. - К.: КНЕУ. 2000. - р. 4.

3. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль и повышение. - М.: Прогресс, 1989.

4. Экономика труда / Под ред. Л. И. Жукова, Г. Р. Погосяна. - М.: Экономика, 1991.-§ 2.2.