Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 10. Нормування праці






 

1. Сутність і зміст процесу нормування праці.

2. Робочий час, його склад і структура.

3. Види норм праці.

4. Методи нормування праці.

5. Методи вивчення ефективності використання робочого часу.

6. Перегляд норм праці.

 

Основні терміни і поняття: нормування праці, робочий час, час перерв, норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності, норма керованості, хронометраж, фотографія робочого часу.

 

Нормування праці – це складова частина управління виробництвом, яка полягає у визначенні необхідних витрат праці (часу) на виконан­ня робіт окремими працівниками і (групами працівників) і встановленні на цій основі норм праці.

Робота з нормування праці включає:

1) аналіз виробничого процесу;

2) поділ його на елементи;

3) вибір оптимального варіанту технології, прийомів та методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпо­чинку;

4) розрахунок норм та їх впровадження.

Нормування праці здійснюється для управління як виробничими, так і соціальними процесами. Норми використовуються практично у всіх планових розрахунках: обґрунтуванні планових строків виготов­лення продукції, розрахунках чисельності працівників, кількості одиниць обладнання, заробітної плати тощо.

Робочий час - це встановлена на підприємстві тривалість часу, протягом якої працівники повинні виконувати доручені їм функції.

Робочий час зміни або її частини складається з 2-х частин: ча­су роботи (часу здійснення виробничого процесу) і часу перерв. Кож­на складова робочого часу поділяється на окремі види витрат, в за­лежності від спільних ознак.

Час роботи включає до свого складу підготовчо-заключний, опера­тивний час та час обслуговування робочого місця.

Підготовчо-заключний час витрачається на підготовку до виконан­ня заданої роботи і на дії, пов'язані з її завершенням. Його особ­ливістю є те, що він витрачається один раз на роботу і не залежить від обсягу виконуваних робіт.

Оперативний час витрачається на зміну форми, розміру або влас­тивостей предмету праці та на додаткові дії, необхідні для цієї зміни. Він поділяється на основний (технологічний) і допоміжний час.

Час обслуговування робочого місця – це час, який витрачається на підтримки чистоти і порядку на робочому місці (час організаційно­го обслуговування) та на догляд за обладнанням в процесі роботи (час технічного обслуговування).

Час перерв – це час, протягом якого виконавець не приймає участі в роботі. Його елементи: регламентовані (час на відпочинок і власні потреби, час перерв за організаційно-технічними причинами) і нерегламентовані перерви (час перерв внаслідок порушення виробничого процесу та час перерв через порушення трудової дисципліни).

Всі перелічені витрати робочого часу поділяють на нормовані і ненормовані. До ненормованих витрат, які не включають до складу норм часу, відносять час нерегламентованих перерв.

Система норм праці об’єднує наступні основні норми: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норма часу характеризує час на виготовлення одиниці продукції або виконання однієї виробничої операції одним робітником або бри­гадою. Вона визначається як сума нормованих елементів робочого часу.

Норма виробітку – це кількість продукції, яка повинна бути ви­готовлена одним робітником або бригадою за певний проміжок часу.

 

Нвир = Фрч/ Нчас (10.1)

де Нвир - норма виробітку в натуральних одиницях;

Фрч - фонд робочого часу за визначений інтервал;

Нчас - встановлена норма часу на одиницю продукції.

 

Норма обслуговування – це кількість верстатів, робочих місць та інших виробничих об’єктів, закріплених для обслуговування за одним робітником або бригадою.

Норма чисельності – це чисельність робітників, необхідних для виконання певного обсягу роботи.

Норма керованості (число підлеглих) – це кількість робітників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент та обсяг робіт, які повинні бути виконані одним робітником або бригадою за певний проміжок часу.

Для встановлення норм праці використовують аналітичні і сумарні методи.

В основі аналітичних методів лежить аналіз конкретного трудово­го процесу та проектування раціональних прийомів праці й відпочин­ку. При сумарних методах норми визначаються на основі досвіду нормувальника або на підставі статистичних даних про виконання ана­логічних робіт. Норми, що отримані сумарними методами, слід заміню­вати на аналітичні.

В основному вивчення витрат робочого часу здійснюється за допо­могою хронометражу та фотографії робочого часу. Сутність хрономет­ражу полягає у спостереженні та реєстрації елементів операцій, які багатократно повторюються.

Статистичними параметрами хронометражних рядів є коефіцієнт стійкості ряду (Кст) і середня арифметична ряду (t ср):

Кст = t max/ t min (10.2)

 

де tmax, tmin - відповідно максимальний і мінімальний час на ви­конання елементу операції.

 

M

t cр=∑ *tі/m (10.3)

і=1

де tі - тривалість окремих елементів операції в хроноряду;

M - число замірів (без помилкових).

 

Фотографія робочого часу (ФРЧ) являє собою метод спостереження і реєстрації всіх без виключення витрат робочого часу протягом пев­ного періоду.

Розрізняють два методи проведення ФРЧ: метод безпосередніх замірів часу і метод моментних спостережень. Упершому випадку під час спостереження безпосередньо реєструється тривалість елементів витрат часу, що спостерігаються. У другому випадку фіксується стан робочих місць, за якими спостерігають, а склад витрат часу встанов­люється за кількістю моментів, коли спостерігався відповідний стан.

При аналізі даних ФРЧ роблять висновки про ступінь ущільнення робочого дня, можливе зростання продуктивності праці, про ступінь зайнятості робітника основною роботою, вагомість втрат робочого ча­су тощо.

Заміна і перегляд норм праці здійснюються за відповідними ка­лендарними планами, які входять до складу загального плану діяльності підприємств.

Стан нормування праці на підприємствах можливо охарактеризува­ти показниками: середній коефіцієнт виконання норм; частка робітників, праця яких нормується; загальна кількість норм, що зас­тосовуються; питома вага технічно обґрунтованих норм; частота пе­регляду норм; економія від зниження трудомісткості продукції в ре­зультаті удосконалення нормування праці та ін.

 

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення нормування праці.

2. Назвіть складові елементи робочого часу.

3. Які існують норми праці та як вони розраховуються?

4. Які методи використовуються для встановлення норм праці?

5. У чому полягає сутність хронометражу?

6. Дайте характеристику фотографії робочого часу.

7. Яке практичне значення мають результати аналізу вивчення ефективності використання робочого часу.

8.Чим обумовлена необхідність перегляду норм праці?

9. Як здійснюється оцінка стану та ефективності нормування праці на підприємствах?

 

Література:

1. Волошина С.В., Чорноморченко Н.В., Чорноморченко І.С. Економіка праці: курс лекцій і навчально-методичні матеріали для самостійного вивчення дисципліни: Навч. посіб. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. – С. 116-131.

2. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - р.10.

3. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. - К.: КНЕУ, 1998. - р. 2. § 4.

4. Генкин Б. М. Экономика и социология труда. - М.: НОРМА- ИНФРА М, 1998. - гл. 6-9.

5. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Г. Меликьяна. Р. П. Колосовой. - М.: Изд-вo Московского университета, 1996. - гл. 11.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал