Тема 11. Вартість робочої сили

1. Вартість робочої сили та фактори, що впливають на її розмір.

2. Оцінка вартості життя.

3. Види доходів населення та напрямки їх використання.

4. Зміст і склад витрат роботодавців на робочу силу.

5. Витрати на соціальне забезпечення.

6. Податки на заробітну плату.

Основні терміни і поняття: вартість робочої сили, прожитковий мінімум, мінімальний споживчий бюджет, межа малозабезпеченості, сукупні доходи населення, витрати на робочу силу, витрати на соціальне страхування, прибутковий податок.

Згідно з Резолюцією, прийнятою 11-ю міжнародною конференцією зі статистики вартості праці (жовтень, 1966p.), вартість робочої сили – це розмір фактичних видатків наймача на утримання робочої сили.

Фактори, які впливають на величину вартості робочої сили:

- вартість життя, яка визначається сукупністю необхідних дляіснування і розвитку матеріальних і духовних потреб людини у гро­шовій оцінці;

- науково-технічний прогрес, який висуває якісно нові вимоги до робочої сили, її освіти, кваліфікації, культурного рівня;

- дія закону зростання потреб;

- економічна кон’юнктура;

- свідомість трудящих;

- рівень податків на заробітну плату та т. ін.

Офіційно в Україні вартість життя мас декілька фіксованих меж, які характеризуються такими показниками як:

- прожитковий бюджет (нижчий рівень малозабезпеченості);

- мінімальний споживчий бюджет (або вищий рівень малозабезпече­ності);

- гарантований прожитковий рівень (офіційно затверджений рівень мінімальної заробітної плати і пенсії).

Прожитковий мінімум – це показник обсягу і структури споживан­ня найважливіших матеріальних благ і послуг на мінімально допустимому рівні, який забезпечує умови підтримки активного фізичного стану дорослих, соціального і фізичного розвитку дітей.

Бюджет прожиткового мінімуму – це вартісна оцінка натурального набору прожиткового мінімуму, а також витрати на податки та інші обов’язкові платежі. Цей показник використовується для оцінки мінімально допустимих меж споживання найбільш важливих для людини матеріальних благ і послуг.

Більш науково обґрунтованим є обрахування мінімального спожив­чого бюджету, який забезпечує нормальне відтворення і розви­ток робочої сили працездатних і нормальну життєдіяльність непрацез­датних. Мінімальний споживчий бюджет відображає нижню межу ціни робочої сили, яка дозволяє підтримувати здоров’я і працездатність людини на нормальному рівні, що відповідає вимогам фізіології.

В Україні діє також соціальний норматив рівня життя – межа мало­забезпеченості, яка характеризує мінімальний рівень споживання неп­рацездатної особи.

Доходи населення – це сукупність грошових і натуральних за­собів для підтримки фізичного, морального, економічного та інтелек­туального стану людини на певному рівні задоволення її потреб.

Сукупний дохід є основним показником матеріальної забезпече­ності населення. Його складові:

1) всі види грошових доходів (заробітна плата, стипендії, допо­моги, підприємницький дохід, дивіденди тощо);

2) вартість натуральних надходжень, отриманих від особистого підсобного господарства і використаних на домашнє споживання;

3) вартість безкоштовних послуг, які отримуються за рахунок державного і місцевого бюджетів та фондів підприємств (послуги закладів охорони здоров’я, освіти, дошкільного виховання дітей, дотації на транспорт, харчування тощо).

Грошові і сукупні доходи прийнято поділяти на:

- загальні - до сплати податків і обов'язкових платежів (брутто-доходи);

- доходи, які є у розпорядженні (нетто-доходи), тобто після здійснення зазначених платежів – це сума коштів, яку сім'я може в максимальному розмірі витратити на кінцеве споживання товарів і послуг без використання заощаджень та інших джерел.

На підставі розміру доходів розраховують наступні показники, які використовують в аналізі і прогнозуванні рівня життя:

1) розподіл сімей за величиною доходу на сім'ю;

2) розподіл сімей за доходами на одного члена сім'ї;

3) розподіл за душовим доходом.

Напрямками використання доходів населення є:

1) споживче витрачання, у тому числі на харчі, непродовольчі товари, алкогольні напої, тютюнові вироби, оплату послуг;

2) сплата податків, зборів, платежів;

3) інші витрати (додаткове страхування різних видів);

4) накопичення.

Позитивною тенденцією зміни структури доходів за напрямками їх використання слід вважати зниження частки витрат на харчування, що свідчить про підвищення рівня життя.

У ринкових умовах вартість робочої сили не може оцінюватися ли­ше через дохід працівника, оскільки в цьому випадку не врахо­вуються інтереси покупця робочої сили.

З позиції роботодавця поняття фактичної вартості робочої сили значно ширше за поняття " заробітна плата".

В сукупності витрати на робочу силу складаються з двох основ­них груп елементів:

1) власне заробітна плата;

2) додаткові витрати роботодавців на страхові виплати по хво­робі та у зв'язку з виробничими травмами, на професійне навчання, робочий одяг тощо.

У світовій практиці існує декілька методик класифікації витрат на робочу силу. Міжнародна класифікація витрат на робочу силу об'єднує наступні групи:

1) пряма заробітна плата (оплата результатів праці);

2) оплата за невідпрацьований час (відпустки, тимчасова непра­цездатність);

3) спеціальні виплати (грошові подарунки, премії);

4) витрати на найом та звільнення працівників, на робочий одяг, харчування та інші натуральні виплати;

5) витрати підприємства на соціальний захист (медичне обслуго­вування, додаткові пенсії);

6) витрати по забезпеченню працівників житлом;

7) витрати на культурно-побутове обслуговування;

8) витрати на професійну підготовку і навчання;

9) відрахування, пов'язані із державним соціальним забезпеченням;

10) інші витрати, які не включені в попередні статті.

На основі інформації про витрати на робочу силу визначаються перспективні сфери вкладення капіталу, здійснюється коригування соціальної політики, визначається зайнятість населення.

Основою витрат на робочу силу є сукупність заробітної плати і соціальних виплат. Але якщо витрати на оплату праці можна підраху­вати і співставити заздалегідь, то види і розміри соціальних вип­лат і допомоги від підприємств встановлюються диференційовано.

Фактори, що впливають на наявність, величину і структуру соціальних виплат:

- правове регулювання;

- умови трудових колективних договорів;

- кадрова політика;

- економічне становище підприємства;

- розмір підприємства.

Витрати на соціальне забезпечення працівників формуються за рахунок страхових зборів.

Закон " Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" започаткував 4 види загальнодер­жавного соціального страхування:

1) пенсійне страхування;

2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

3) страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

4) страхування на випадок безробіття.

Також планується в якості загальнодержавного обов’язкового впровадження медичного страхування, яке поки що залишається добровільним.

Нині в межах системи соціального страхування функціонують 4 окре­мих фонди: Пенсійний фонд, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Діюча система соціального страхування фінансується за рахунок сплати внесків роботодавцями та найманими працівниками, виходячи із суми заробітної плати, яка підлягає оподаткуванню.

До виплат із заробітної плати, що мають податковий характер, нині відносять лише прибутковий податок.

Запитання для самоконтролю:

1. Що розуміють під поняттям вартість робочої сили?

2. Які фактори впливають на величину вартості робочої сили?

3. Якими показниками офіційно характеризується вартість життя?

4. Як розраховується мінімальний споживчий бюджет?

5. Наведіть диференціацію населення за рівнями особистого спо­живання.

6. З чого складається сукупний дохід населення?

7. Які фактори приймають участь у формуванні доходів населення?

8. Назвіть основні напрямки використання сімейних доходів.

9. З яких елементів складаються витрати на робочу силу?

10. За якими ознаками класифікуються витрати на робочу силу?

11. З яких видів соціального страхування складається система загальнообов'язкового державного соціального страхування?

12. Як обчислюється прибутковий податок?

Література:

1. Про стратегію подолання бідності. / Указ Президента України від 15 серпня 2001 // Праця і зарплата. – 2001. - №32.

2. Закон України «Про прожитковий мінімум» // Голос України – 1999 - №156 - 26 серпня.

3. Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування // Голос України. - 1998. - № 35.

4. Волошина С.В., Чорноморченко Н.В., Чорноморченко І.С. Економіка праці: курс лекцій і навчально-методичні матеріали для самостійного вивчення дисципліни: Навч. посіб. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. – С. 116-131.

5. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000.- р. 5.

6. Соколик М. Грошові доходи і витрати населення України: тенденції та структура // Економіка України – 1999 - № 3. – с. 21.

7. Экономика труда и социально- трудовые отношения. / Под ред. Г.Г. Меликьяна, Р.П. Колосовой. - М.: Изд-во МГУ, 1996- р. 8.

8. Волинський Г. Про соціальну диференціацію населення // Економіка України. – 2008. - № 2. – С. 79-84.

9. Зеленко В.А. Сучасні пенсійні системи країн пострадянського простору і досвід України // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - № 8. – С. 159-166.

10. Калюгина С. Социальная сфера предприятия: вопросы стратегического управления // Проблемы теории и практики управления. – 2008. - № 9. – С. 97-103.