Тема 12. Заробітна плата

1. Сутність, функції та основи організації заробітної плати.

2. Тарифна система оплати праці та її елементи.

3. Форми і системи оплати праці.

4. Безтарифна система оплати праці.

5. Преміювання працівників.

6. Планування фонду оплати праці.

7. Регулювання заробітної плати.

Основні терпіни і поняття: заробітна плата, тарифна система, форми оплати праці, системи заробітної плати, безтарифна система, відрядний розцінок, системи преміювання, фонд оплати праці, мінімальна заробітна плата, державні норми і гаранти з оплати праці, тарифні угоди, колективний договір.

Заробітна плата, як соціально-економічна категорія, служить ос­новним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, зростання продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, є засобом перерозподілу кадрів за галузями національної економіки.

Заробітна плата – це грошовий вираз вартості і ціни робочої си­ли, який виступає у формі будь-якого заробітку, виплаченого власником підприємства працівнику за виконану роботу.

Основними видами заробітної плати є номінальна і реальна за­робітна плата, які знаходяться між собою у певному співвідношенні:

І рзп= І нзп/Iц (12.1)

де І рзп - індекс реальної заробітної плати, визначений за певний період;

І нзп - індекс номінальної заробітної плати, визначений за той же період;

І ц - індекс цін, обчислений за цей період.

Важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування ринкової економіки зумовлена тим, що вона має виконувати принаймні чоти­ри основні функції, а саме:

- відтворювальну (заробітна плата забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації);

- стимулюючу (оплата праці спонукає працівників до ефективних дій на робочих місцях);

- регулюючу (за допомогою заробітної плати здійснюється перероз­поділ робочої сили);

- соціальну (забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю).

Головними принципами організації оплати праці є:

1. Оплата у відповідності з кількістю та якістю праці.

2. Диференціація рівня оплати праці різних груп і категорій працівників в залежності від їх кваліфікації, складності і важкості робіт, умов праці.

3. Систематичне підвищення рівня середньої заробітної плати.

4. Перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпа­ми зростання середньої заробітної плати.

5. Дотримання соціальних гарантій працівникам.

Основними складовими організації заробітної плати на підприємстві є:

1. Нормування праці, яке полягає в розробці і впровадженні прогресивних, науково обґрунтованих норм витрат праці.

2. Тарифна система, основне завдання якої полягає в розробці і застосуванні обґрунтованих нормативів, які визначають рівень опла­ти праці різних категорій працюючих в залежності від їх кваліфікації та умов праці.

3. Форми і системи заробітної плати, правильне використання яких забезпечує визначений порядок нарахування заробітної плати в залежності від кількості та якості праці.

Основною складовою системи організації оплати праці є тарифна система, яка являє собою сукупність елементів, за допомогою яких встановлюється вихідна диференціація в оплаті праці різних груп працівників в залежності від складності й умов праці, особливостей окремих галузей і виробництв, кліматичних умов даної місцевості з метою забезпечення єдності міри праці та її оплати.

Елементи тарифної системи:

- тарифно-кваліфікаційні довідники;

- тарифні сітки;

- тарифні ставки;

- кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів, службовців;

- схеми посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації.

Тарифна сітка – це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифні коефіцієнти характеризують складність роботи по певному розряду в порівнянні з першим.

За основу побудови тарифної системи береться тарифна ставка робітника 1-го розряду, що працює в нормальних умовах. Тарифні ставки інших розрядів визначаються перемноженням тарифної ставки 1-го розряду на тарифний коефіцієнт відповідного розряду.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів, служ­бовців є нормативним документом, в якому зазначаються посадові обов’язки, вимоги до знань, стажу роботи за спеціальністю, рівню і профілю підготовки керівників, спеціалістів, службовців.

Схеми посадових окладів передбачають віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик.

Найчастіше на підприємствах використовують дві форми оплати праці: відрядну і почасову.

При відрядній формі заробітна плата встановлюється в залежності від кількості виготовленої продукті та кваліфікаційних вимог до роботи.

При почасовій формі оплати праці заробітна плата встанов­люється в залежності від кількості відпрацьованого часу і рівня кваліфікації, який визначається тарифним розрядом.

Кожна з форм заробітної плати знаходить конкретний вираз в різних системах.

Системи відрядної форми заробітної плати:

1. Пряма відрядна

n

Зп. відр. = ∑ Рі * Nфі, (12.2)

і = 1

де Зп.відр. - заробіток робітника при прямій відрядній системі, грн.;

Рі - відрядна розцінка за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./шт.;

Nфі - фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час, шт.;

п - кількість видів виробів.

Розцінка є постійною і не залежить від виконання норм виробітку. Вона розраховується:

Р відр. = Нчас * Сг, (12.3)

або Р відр. = Сг/Н вир, (12.4)

де Нчас - норма часу на роботу, нормо-год;

Сг - годинна тарифна ставка розряду роботи, що виконується

Н вир - годинна норма виробітку, шт., м³ тощо.

2. Відрядно-преміальна доповнює пряму відрядну систему оплати праці преміюванням за досягнуті високі показники по кількості і якості продукції.

Сума заробітку за цією системою:

З в. прем. = Зп. відр. + Дв, (12.5)

де Дв - сума преміальних доплат, яка обчислюється за формулою:

Дв = Зтар. в.* (П1+П2+П3/100), (12.6)

де П1 - % доплат за виконання плану;

П2 - % д оплат за перевиконання плану;

П3 - % перевиконання плану, який знаходиться за формулою:

П3 =(Nф – Nпл)/ Nпл *100%, (12.7)

де Nф, Nпл, - відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

3. Відрядно-прогресивна система оплати праці застосовується в тих випадках, коли освоюється нова продукція і необхідно підняти рівень виробітку:

Зв. прогр. = Nвб * Р зв. + (Nф. –Nв.б.)Р підв., (12.8)

де Зв. прогр. – відрядно-прогресивний заробіток робітника;

Nвб - вихідна база для нарахування доплат;

Рзв. - звичайний розцінок за один виріб;

Р підв. – підвищена розцінка за один виріб.

Рпідв. = Рзв. * (1+ Δ Р/100), (12.9)

де Δ Р – % підвищення розцінки.

4. Непряма відрядна система оплати праці використовується при оплаті праці допоміжних робітників, праця яких значно впливає на виробіток основних робітників - відрядників.

Заробіток допоміжного робітника розраховується за формулою:

Зн. в. доп = Тф. * Сг * Квн, (12.10)

де Тф - фактично відпрацьований допоміжним робітником час;

Сг - годинна тарифна ставка допоміжного робітника;

Квн - середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

5. Колективна система оплати праці (бригадна), за якою спочат­ку здійснюється розрахунок заробітку всієї бригади як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із методів:

а) методом годино-коефіцієнтів;

б) методом КТУ.

6. Акордна система передбачає встановлення розцінку на весь об­сяг робіт із затвердженням терміну його виконання.

Системи почасової форми оплати праці:

1.Пряма почасова:

Зп. поч. = Фміс * Сг, (12.11)

де Зп.поч. - заробіток робітника при прямій почасовій системі;

Ф міс. - фактично відпрацьований за місяць час;

Сг – годинна тарифна ставка за розрядом робітника.

2. Почасово-преміальна система:

Зп. прем. = Зтар. + Д, (12.12)

де Зп.прем. - заробіток робітника при почасово-преміальній системі;

Зтар. - сума заробітку, нарахованого за прямою почасовою системою оплати праці;

Д - сума преміальних доплат за досягнення певних якісних та кількісних показників.

Д = З тар*Вд/100 (12.13)

де Вд - % преміальних доплат.

В умовах становлення ринкових відносин знайшла використання безтарифна система оплати праці, головною ознакою якої є залежність заробітної плати окремого працівника від фонду оплати праці всього колективу, особистого кваліфікаційного рівня, фактично відпрацьованого часу і КТУ.

Преміювання виконує функції забезпечення додаткової зацікавленості працівників в результатах праці, дотримання планових пропорцій, чіткої роботи в заданому режимі.

Премії можуть носити загальний характер (за досягнуті результа­ти роботи підприємства) і частковий (за створення і впровадження нової техніки, економію собівартості).

Системи преміювання можна класифікувати наступним чином:

- стимулювання зростання продуктивності праці;

- преміювання за підвищення якості продукції;

- преміювання за поліпшення окремих сторін виробничої діяльності;

- преміювання за розвиток технічного прогресу, освоєння нової продукції тощо.

Необхідними елементами в оптимально функціонуючій системі преміювання є:

- джерело коштів для преміювання;

- конкретні показники;

- умови преміювання;

- терміни преміювання;

- розміри премій по кожному показнику преміювання;

- перелік виробничих упущень, за які премії не нараховуються;

- порядок введення, зміни, відміни преміального положення та термін його дії.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» регулювання оп­лати праці здійснюється за допомогою двох груп методів:

- державного регулювання;

- договірного регулювання.

Сфера державного регулювання оплати праці поширюється на вста­новлення розміру мінімальної заробітної плати; встановлення держав­них норм і гарантій; умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній комунальній власності, працівників підприємств, що фінансуються чи дотуються з бюджету; регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів; оподаткування та індексацію доходів працівників тощо.

Система методів договірного регулювання (або система соціально­го партнерства) передбачає проведення переговорів між, основними соціальними силами суспільства та укладання тарифних угод на дер­жавному, галузевому та регіональному рівнях. На підприємствах, де використовується наймана праця, укладається колективний договір.

Запитання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте заробітну плату як економічну категорію.

2. Назвіть основні функції заробітної плати, обґрунтуйте їх.

3. Назвіть основні принципи оплати праці.

4. Поясніть роль основних складових організації оплати праці.

5. Розкрийте зміст форм і систем оплати праці, їх особливості.

6. У чому полягає значення безтарифної системи оплати праці? Назвіть її головні ознаки.

7. У чому полягає головне призначення преміювання?

8. Дайте класифікацію систем преміювання.

9. За допомогою яких методів здійснюється регулювання оплати праці?

Література:

1. Закон України «Про оплату праці» // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 178.

2. Кодекс законів про працю України - К.: Парламентське видавництво, 2003.

3. Концепція подальшого реформування оплати праці в Україні: Указ Президента України // Праця і зарплата. - 2001. - № 2.

4. Волошина С.В., Чорноморченко Н.В., Чорноморченко І.С. Економіка праці: курс лекцій і навчально-методичні матеріали для самостійного вивчення дисципліни: Навч. посіб. – Дніпропетровськ: Пороги, 2002. – С. 149-175.

5. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. - К.: КНЕУ, 1998 – р. 2 § 3, 5.

6. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка – К.: МАУП, 1997.

7. Генкин Б.М. Экономика и социология труда – М.: НОРМА-ИНФРА М., 1998 – гл. 10.

8. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000. - р. 6-9.

9. Колот А.М. Теоретичні й прикладні аспекти впливу заробітної плати на мотивацію трудової діяльності // Україна: аспекти праці. – 2000. - № 8.

10. Єськов О. Мотивація і стимулювання праці // Економіка України. – 2001. - № 1.

11. Шелешкова С., Спасенко Ю. Заробітна плата як мотиваційна складова продуктивної зайнятості // Україна: аспекти праці. – 2006. - № 2. – С. 9-16.