Основні галузі і види страхування

Ринкові відносини, що відкривають широкий простір для господарської ініціативи, коли кожен суб'єкт господарювання діє на власний страх і ризик, мають неминучу зворотну сторо­ну — непередбачуваність економічної ситуації, ймовірність шко­ди і втрат з вини клієнтів або партнерів. Відповідно роз­ширюється перелік ризиків, які можуть бути об'єктом страху­вання.

Враховуючи різноманіття об'єктів, що підлягають страху­ванню, відмінності в обсязі страхової відповідальності і катего­ріях страхувальників, всю сукупність відносин страхування мож­на поділити на п'ять наступних галузей: майнове страхування, соціальне страхування, особисте страхування, страхування відпо­відальності, страхування підприємницьких ризиків.

Об'єктами майнового страхування є матеріальні цінності; соціального страхування — рівень добробуту громадян; особис­того страхування — життя, працездатність і здоров'я громадян. Об'єктами страхування відповідальності виступають обов'язки страхувальників виконувати договірні умови по поставках про­дукції, погашенню заборгованості кредиторам або відшкоду­ванню матеріальної чи іншої шкоди у випадку її нанесення іншою особою. Наприклад, якщо у випадку аварії власник транс­портного засобу завдав шкоди майну і здоров'ю іншої особи, то в силу чинного законодавства про відшкодування шкоди він зобов'язаний сплатити відповідні витрати особі, що зазнала шкоди. При страхуванні відповідальності відшкодування шко­ди здійснює страхова організація. Такий же порядок чинний і при страхуванні відповідальності по погашенню заборгованості. Об'єктом страхування підприємницьких ризиків є ризик нео­держання прибутку чи настання збитків.

Ці галузі страхування відіграють істотну роль в забезпе­ченні безперервності і безперебійності суспільного виробництва. Вони можуть охоплювати необхідним страховим захистом всі ланки народного господарства і життєвий рівень населення. Для неухильного підвищення ролі страхування у суспільному житті необхідне постійне розширення сфери застосування страхування як методу організації страхового захисту суспіль­ства, збільшення числа ризиків, від яких здійснюється страху­вання, піднесення рівня відшкодування шкоди до компенсації повної вартості застрахованого майна і рівня відшкодування втрат в сімейних доходах. В суспільстві повинні бути створені умови для максимальної концентрації коштів страхового фон­ду, що є основною умовою організації замкнутих перерозподільних відносин між учасниками страхування.

Поділ страхування на галузі ще не дозволяє з'ясувати кон­кретні страхові інтереси підприємств, установ, організацій, гро­мадян, в залежності від яких здійснюється страхування. Для конкретизації цих інтересів необхідне виділення в складі галу­зей страхування різноманітних підгалузей і видів страхування.

В залежності від форм власності і категорій страхувальників майнове страхування поділяється на декілька підгалузей: стра­хування майна державних підприємств; страхування майна ко­лективних сільськогосподарських підприємств, радгоспи і орен­дарів; страхування майна кооперативних і громадських органі­зації!; страхування майна громадян.

Соціальне страхування включає в себе страхування соціаль­ної допомоги, страхування пенсій, страхування пільг; особисте страхування — страхування життя та страхування від нещасних випадків.

При страхуванні відповідальності підгалузями є: страхуван­ня заборгованості і страхування на випадок відшкодування шкоди.

Підгалузями страхування підприємницьких ризиків є різні сфери комерційної діяльності: виробнича, брокерська, маклерсь­ка, банківська, біржова та інша діяльність по одержанню до­ходи чи прибутку.

З метою безпосередньої організації страхових відносин підгалузі поділяються на види страхування. Конкретними видами майнового страхування є, наприклад, страхування будівель, тва­рин, домашнього майна, транспортних засоби, врожаю сільсько­господарських культур тощо.

Видами соціального страхування є: страхування пенсій за віком, по інвалідності, на випадок втрати годувальника; стра­хування конкретних види допомоги серед різних соціальних верств населення.

Видами особистого страхування є: змішане страхування жит­тя; страхування на випадок смерті чи втрати працездатності; страхування дітей; страхування додаткової пенсії; страхування від нещасних випадків; індивідуальне страхування і т.д.

Видами страхування відповідальності є: страхування непогашення кредиту чи іншої заборгованості; страхування цивіль­ної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, наприклад, транспортних засобів; страхування цивільної відпо­відальності на випадок завдання шкоди в процесі господарсь­кої діяльності і т.д.

Видами страхування підприємницьких ризиків є: страхування звичайних економічних ризиків; страхування специфічних ри­зиків, притаманних лише ринковому господарству:

—страхування від усіх ризиків (на випадок шкоди, завда­ної всіма відомими стихійними бідами);

—страхування від вогню (включаючи порушення в підприє­мницькій діяльності, викликане підприємницьким ризиком);

—морське та авіаційне страхування;

—страхування від втрати прибутку (доходу) внаслідок по­рушення виробничого процесу, простою, пошкодження або крадіжки майна і інших втрат, пов'язаних з перериванням ос­новної діяльності;

—страхування ризиків по новій техніці і технології;

—страхування заставних операцій;

—страхування біржових операцій та угод;

—страхування видатків по входженню експортера на но­вий ринок;

—страхування від втрат із-за коливання валютних курсів;

—страхування від інфляції;

—страхування від фінансових втрат, зумовлених злочин­ною діяльністю, шахрайством службовців при виконанні ними своїх службових обов'язків;

—страхування вантажів та вантажоперевізних засобів.

Види страхування враховують конкретні страхові інтереси організацій, підприємств і громадян, дозволяють охоплювати страховим захистом широке коло об'єктів від найрізноманітні­ших страхових випадків.

З роками все помітнішу роль в інфраструктурі страхового ринку України відіграє перестраховування. Перестраховування — це система економічних відносин, при яких страховик частину відповідальності по взятих на себе ризиках передає іншим страховикам з метою утворення збалансованого страхового портфе­ля (фактичного числа укладених угод), забезпечення фінансової стабільності і рентабельності страхових операцій. Договір пе­рестраховування укладають дві сторони: страхове товариство, яке передає ризик, і страхове товариство, що приймає ризик на свою відповідальність — перестрахувальник.

Система перестраховування робить можливим приймати для страхування практично будь-який ризик. Головна функція пе­рестраховування полягає в скороченні ризику страхувальника шляхом компенсації коливань у розмірах страхових виплат, що неодмінно виникають і можуть підірвати фінансове благопо­луччя страховика. Перестраховування дозволяє компаніям з невеликим страховим портфелем та власним капіталом уклада­ти страхові угоди на великі страхові суми з широким обсягом відповідальності, зменшує потребу у створенні запасних стра­хових фондів. Крім цього, система перестраховування надає страховику різноманітні послуги по здійсненню страхувальної справи, сприяє кооперації та співробітництву в страховій діяль­ності.

Поряд з перестраховуванням у страховій практиці України використовується і такий метод розподілу та вирівнювання стра­хових ризиків, як співстрахування. В цьому випадку страховик, що одержав пропозицію укласти угоду страхування об'єктів з великою фактичною вартістю і високим ступенем ризику, ділить частину відповідальності з іншими страховиками, укладаючи з ними договір співстрахування. Поширеність цього методу роз­поділу і вирівнювання ризиків в даний час в нашій країні зу­мовлена недостатнім розвитком ринку страхування та свідчить лише про початкові етапи його формування у нас.

Як правило, наявні нині в Україні страхові компанії здійснюють всі види страхування. Водночас в процесі форму­вання національного ринку страхових послуг все чіткіше на­мічається тенденція до спеціалізації діяльності страхових ком­паній та до поділу їх на дві основні групи:

— компанії, що займаються переважно страхуванням жит­тя (особистим страхуванням);

— компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні ризиків (майновому страхуванні, страхуванні відповідальності, перестраховуванні).

За методами здійснення страхування поділяється на обов'яз­кове та добровільне.

Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове стра­хування, тобто обов'язковість внесення відповідним колом стра­ховиків фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріальної шкоди чи надання грошової допо­моги стосується інтересів не лише конкретної особи, що пост­раждала, але й суспільних інтересів. Інакше кажучи, обов'язко­ва форма страхування поширюється на пріоритетні об'єкти стра­хового захисту. Тому соціальне страхування, страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування будівель і де­яких тварин у громадян, страхування пасажирів та страхування окремих категорій службовців в Україні є обов'язковим.

В інших країнах обов'язкова форма поширена на страху­вання цивільної відповідальності власників транспортних за­собів, страхування воєнних ризиків та деякі інші види страху­вання.

Обов'язкове страхування здійснюється в силу вимог закону чи іншого нормативного акту. Страхова відповідальність в цьо­му випадку наступає автоматично, з моменту появи об'єкта страхування. Обов'язкове страхування не обмежується будь-яким періодом та діє до тих пір, поки існує страхувальник. Сфера обов'язкового страхування розрахована на визначене коло стра­хувальників та має встановлені нормативними актами межі і форми страхового захисту.

Метою обов'язкового страхування є підвищення соціальної захищеності окремих категорій громадян, посилення стабіль­ності в економіці завдяки раціональному використанню стра­хових фондів, розширення кола страхувальників і помітне зни­ження на підставі цього страхових платежів.

Загальноприйнятою є класифікація обов'язкового страхування за наступними трьома ознаками:

— за правом вибору страхувальником страховика: а) обов'яз­кове страхування за вибором в будь-якого страховика, стра­ховій організації, що мають ліцензію на здійснення таких орга­нізацій; б) обов'язкове страхування у визначеній нормативним актом страховій організації;

— за правовою формою здійснення обов'язкового страхування: а) страхування, яке виникає автоматично в силу вимог нормативного акту; б) страхування на підставі угоди, укладення якої обов'язкове для обох сторін;

— за мірою повноти обов'язкового страхування: в повній вар­тості об'єкта страхування або частковій його вартості.

Згідно Закону України «Про страхування», в Україні здійснюються наступні види обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

3) державне особисте страхування осіб рядового, началь­ницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;

4) державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту при виконанні ними службових обов'язків;

5) державне обов'язкове особисте страхування працівників митних органів;

6) державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури;

7) державне страхування життя і здоров'я народних депу­татів;

8) державне обов'язкове страхування службових осіб дер­жавної контрольно-ревізійної служби в Україні;

9) державне обов'язкове страхування службових осіб дер­жавних податкових інспекцій;

10) державне обов'язкове страхування службових осіб дер­жавних органів у справах захисту прав споживачів;

11) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (ко­манд);

12) державне страхування посадових осіб інспекцій держав­ного архітектурно-будівельного контролю;

13) державне страхування спортсменів вищих категорій;

14) державне страхування працівників державної лісової охорони;

15) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

16) страхування життя і здоров'я суддів;

17) державне страхування донорів крові та (або) її компо­нентів;

18) особисте страхування від нещасних випадків на транс­порті;

19) страхування членів екіпажу і авіаційного персоналу;

20) страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків;

21) страхування ризикових професій народного господар­ства від нещасних випадків;

22) страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, за­подіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;

23) страхування відповідальності експлуатації повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

24) страхування цивільної відповідальності власники транс­портних засобів;

25) страхування авіаційних суден;

26) обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших держав­них сільськогосподарських підприємствах.

Решта видів майнового та особистого страхування здій­снюється на добровільній основі. Добровільне страхування є найоптимальнішою із форм вираження страхових інтересів. В цьому випадку у страхувальника є можливість вибору стра­ховика, а їх відносини регулюються укладанням угоди страху­вання.

Раціональне поєднання обов'язкового та добровільного стра­хування робить можливим сформувати таку систему страхуван­ня, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту сус­пільного виробництва і громадян країни.