На яких принципах базується державна політика в Україні.

1) забезпечення рівних можливостей усім громадянам України незалежно від національності, віку, статі, віросповідання, реалізації права на добровільну працю

2)розвиток трудових ресурсів

3)попередження масового безробіття

4)підтримка творчої ініціативи

5)забезпечення соціального захисту

6)поєднання місцевих і централізованих заходів сприяння зайнятості

7)заохочення роботодавців для створення робочих місць.

53.Види безробіття за причинами виникнення: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

54. Природний рівень безробіття: фрикційне + структурне безробіття.

55. Фонд сприянню зайнятості та захисту від безробіття формується за рахунок:

1) кошти державного і місцевих бюджетів;

2) обов'язкові відрахування підприємств, організацій та установ;

3) добровільні внески громадських організацій, громадян, зарубіжних фірм;

4) кошти служби зайнятості;

5) цільові фінансові відрахування підприємств;

6) інші надходження.

56. Соціальне партнерство -Це система взаємозв’язків між найманими працівниками, трудовими колективами, профспілками з одного боку, роботодавцями і їх обєднаннями з другого, державою і органами місцевого самоврядування з третього, їх представниками і спільно створеними органами з регулювання СТВ, які полягають у взаємних консультаціях, преговорах і примирних процедурах на взаємо узгоджених принципах з метою дотримання прав і інтересів працівників, роботодавців і держави.

57.Форми соціального партнерства: консультації, переговори, обмін інформацією, пошук компромісних рішень та контроль за їх виконанням.

- спiльних консультацiй; - колективних переговорiв та укладання договорiв i угод; - погодження на вищому (нацiональному) рiвнi полiтики доходiв i соцiально-економiчноi полiтики в цiлому, включаючи основнi критерii та показники соцiальноi справедливостi, заходи щодо захисту нацiонального ринку працi в умовах глобалiзацii економiки; - спiльного розв'язання колективних трудових спорiв (конфлiктiв), запобiгання iм, органiзацii примирних та арбiтражних процедур; - участi найманих працiвникiв в управлiннi виробництвом; - участi представникiв сторiн у роботi органiв соцiального партнерства; - спiльного управлiння представниками сторiн фондами соцiального страхування - участi найманих працiвникiв у розподiлi прибутку, доходiв на умовах, що визначенi колективним договором; - розгляду претензiй та розбiжностей, що виникають мiж сторонами соцiального партнерства вiдповiдного рiвня i залагодження конфлiктiв шляхом компромiсiв, спiвробiтництва, узгодження позицiй; - обмiну необхiдною iнформацieю; - контролю за виконанням спiльних домовленостей.

58. Суб’єкти соціального партнерства: Існує чотири групи суб’єктів соціального партнерства: первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава); представницькі організації та їх органи (об’єднання роботодавців, об’єднання найманих працівників, органи влади і управління); органи соціального діалогу (Національна рада соціального партнерства, органи в галузях, регіонах, на підприємствах); органи, які усувають наслідки можливих конфліктів, попереджають загострення соціально-трудових відносин (примирювальні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри та інші інформаційні, консультативні формування)

59.Принципи соціального партнерства: законність; рівноправність сторін; демократичні засади; добровільність і реальність зобов’язань; обов’язковість виконання домовленостей; відповідальність за виконання зобов’язань; контроль за виконанням домовленостей.

Основними принципами соціального партнерства в Україні мають бути:

1)законність;

2)повно важність та рівноправність сторін та їх працівників;

3)сприяння держави розвиткові соціального партнерства на демократичних засадах;

3)свобода вибору та обговорення питань, які входять у сферу соціального партнерства;

4)добровільність і реальність зобов’язань, які беруть на себе сторони;

5)обов’язковість виконання досягнутих домовленостей;

6)відповідальність за виконання прийнятих зобов’язань;

7)контроль за виконанням досягнутих домовленостей.

60. У соціальному партнерстві держава виконує функції: гаранта, контролера, арбітра.

• гаранта цивільних прав;

• регулятора системи соціально-трудових відносин;

• учасника переговорів та консультацій у межах тристоронніх соціально-трудових відносин;

• великого роботодавця, що формує політику соціально-трудових відносин у державному секторі;

• з вирішення колективних конфліктів за допомогою примирення, посередництва та трудового арбітражу;

• щодо законодавчого закріплення угод, досягнутих соціальними партнерами;

• координатора в процесі розробки та реалізації регіональних угод;

• арбітражу, примирення та посередництва в рамках соціального партнерства.