Відмінювання іменників. Формування вмінь ставити іменники в початкову форму.

Мета: актуалізувати знання учнів про відмінювання іменників; розвивати вміння визначати початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати культуру письмового мовлення.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Ось дзвінок сигнал нам дав —

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо,

Урок мови починаймо.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання (вправа 99, с. 50)

— Прочитайте складені речення.

«Ланцюжком» учні називають іменники з речень та визначають їх рід та число.

2. Самостійна диференційована робота на картках

1 варіант

Вибрати найбільш влучне слово із синонімічного ряду іменників:

Їжа, страва, харч, корм, пожива.

Восени люди заготовляють для тварин —... (корм).

Комахи під корою дерев знаходять —... (поживу).

У дорогу турист узяв із собою —... (їжу).

2 варіант

Замінити словосполучення найбільш влучним іменником-синонімом.

Восени падає листя —... (листопад).

Сильний дощ —... (злива).

Дрібний осінній дощ —... (мряка).

Перевірка виконаного завдання.

3. Каліграфічна хвилинка

— Закресліть літери, що найчастіше повторюються, та утворіть слово.

П, б, з, е, р, е, б, з, а, з, б, е, ц, б, е, з, я (Праця)

— Виконайте звуко-буквений аналіз цього слова.

— Доберіть спільнокореневі слова до слова праця. (Працівник, працювати, працьовитий)

— Утворіть нові слова за допомогою префіксів: на-, до-, пере-. (Напрацювати, допрацювати, перепрацювати)

— Складіть прислів’я.

марнує, годує, людину а, лінь, Праця.

(Праця людину годує, а лінь — марнує.)

— Знайдіть антоніми.

— До якої частини мови вони належать?

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні на уроці ми продовжимо вивчати тему «Іменник». Повторимо відмінювання іменників, дізнаємося цікаві відомості про називний відмінок іменника, будемо вчитися визначати відмінок іменників у реченні.

IV. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Колективне виконання вправи 100 (с. 51)

Учні читають прислів’я і приказки та пояснюють їх зміст.

— Яке слово повторюється в кожному реченні?

— Випишіть ці слова в зошити.

— Яка частина слова змінилася? Виділіть її.

— Як ви вважаєте, чому змінилися закінчення іменників? (Тому що вони відповідають на різні питання.)

— Таку зміну іменників за питаннями називають відмінюванням.

— Чи змінилося значення цього слова? (Ні. Змінилася лише його форма.)

2. Робота в парах. Вправа 101 (с. 51)

Опрацювання правил, які необхідно запам’ятати.

— Поставте одне одному запитання за змістом правил та дайте на них відповідь.

3. Колективне виконання вправи 102 (с. 51–52)

- Розглядання таблиці відмінювання іменників.

- Колективне заучування назв відмінків по порядку і питань, на які вони відповідають.

— Що цікавого ви помітили у питаннях називного і знахідного відмінків? Давального і місцевого?

- Усне відмінювання іменника день.

- Самостійне виконання завдання 4 до вправи.

4. Лірична хвилинка. Вправа 103 (с. 52–53)

— Які назви відмінків ви почули у вірші?

— На які питання вони відповідають?

— Чому відмінки мають такі назви?

Розвиток мовлення

Складання розповіді про один з відмінків.

5. Фізкультхвилинка

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ОТРИМАНИХ ЗНАНЬ

1. Тренувальна вправа 104 (с. 53)

- Виразне читання вірша Н. Голуб.

- Визначення початкової форми іменників (усно)

Підказочка. Форма називного відмінка однини є початковою формою іменника.

- Вибіркове списування з граматичним завданням.

Смереки (смерека), ясени (ясен), тополі (тополя), квіти (квітка), трави (трава), сади (сад), вірші (вірш).

- Визначення кличної форми виділених іменників.

2. Письмо з пам’яті. Вправа 105 (с. 54)

- Самостійне визначення закінчення і відмінка у іменника, який повторюється в кожному реченні.

- Усне добирання синонімів з довідки.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ

— Що цікавого ви дізналися на уроці?

— За якими відмінками змінюються іменники?

— Що є початковою формою іменника?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вправа 106, с. 54.

№29 УРОК РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ. СКЛАДАННЯ ПИСЬМОВОГО ТВОРУ-ОПИСУ ЗА КАРТИНОЮ К. БІЛОКУР «СОНЯШНИКИ»

Мета: вчити учнів складати твір-опис за картиною; вдосконалювати вміння послідовно висловлювати власні думки; розвивати усне і писемне мовлення, увагу, пам’ять, уяву, відчуття краси природи; виховувати естетичні смаки, любов до природи, почуття гордості за славетну українку.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Робота над загадкою

На сонечко я схожий

І сонечко люблю.

За ним я повертаю

Голівоньку свою. (Соняшник)

2. Технологія «Мозковий штурм»

— Що вам відомо про соняшник?

У кошику 2–3 тис. насінин Схожий на сонце

СОНЯШНИК

Народний символ українців Технічна рослина

Олія Халва

III. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ

— Сьогодні на уроці ми розширимо знання про соняшник. Ви дізнаєтесь, як зображали цю рослину поети, письменники, художники. Також ви самі створите твір-опис соняшників на основі споглядання картини К. Білокур «Соняшники».

IV. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Підготовча робота

— Діти, заплющте на хвилинку оченята та уявіть таку картину.

Літо. Серпнева спека. Стоїть хатинка на пагорбі. А біля тієї хатини, пригрітий сонечком, пишається золотоголовий красень. На високому стрункому стеблі яскрава жовтогаряча квітка. Вона так і світиться, обертаючись за сонцем.

— Яку квітку ви уявили? (Соняшник)

— Цю рослину дуже часто можна побачити на городах і степових ланах України. А поети і письменники майстерно змальовують їх у своїх творах.

2. Поетична хвилинка

Сонях виріс на осонні

Вільно та розлого.

Одягнув чубатий сонях

Бриля золотого.

Вийшла осінь із діброви —

Сонях похилився,

Бриль за обрій вечоровий

Сонцем покотився.

Дідусем стоїть вусатим

Соняшник осінній,

Хлопчикам-горобенятам

Роздає насіння.

3. Спостереження за художніми засобами у прозовому творі

— А ось як про соняшник розповів В. Сухомлинський.

На небі з’явилася ранкова зірниця. Затремтіли пелюстки. То соняшник чекає сходу сонця. Він повертає до нього свою золотаву голівку, поглядає на червоне вогняне коло. Пливе сонечко по високому небу. Соняшник підставляє голівку його золотому промінню. Зайшло сонце. Стулив і соняшник золотаві пелюстки і заснув.

— Доведіть, що автор ставився до соняшника як до живої істоти.

4. Розповідь про художника

— Художники також зображали на своїх полотнах «сонячну квітку».

Картину, яку ми сьогодні будемо розглядати, написала відома українська художниця Катерина Білокур. Що ми вже знаємо про неї? (Діти пригадують з уроків читання.)

Народилася К. Білокур у день святої великомучениці Катерини 7.12.1890 р. у селі Богданівка на Черкащині. До школи не ходила, самотужки навчилася читати і писати. Ще зовсім маленькою дівчинкою її полонила синя квіточка. Малювати почала вуглинками з печі на крадькома взятому в матері полотні. Батьки не мали змоги оплатити навчання, і тому дівчинка вчилася малювати сама.

Зображала К. Білокур на своїх полотнах переважно квіти. Так любила вона їх, відчувала їхню красу: «Ой, які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красунечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я вами не налюбуюся». Сама ніколи не зривала квітів, бо вважала, що зірвана квітка — вже не квітка. І тому малювала вона, виходячи в поле, в садок чи з пам’яті.

5. Розглядання учнями репродукції картини К. Білокур «Соняшники»

— А тепер розгляньте цю картину.

— Чи сподобалася вам картина? Чим саме?

V. РОБОТА НАД МОВНИМ МАТЕРІАЛОМ

1. Створення синонімічних рядів

Намалювала — зобразила, написала, створила.

Соняшник — золотоголовий красень, квітка сонця, квітка-красуня.

Стоїть — красується, пишається, світиться, підморгує, усміхається, розмовляє, дивиться.

Голівка — капелюшок, брилик, тарілочка.

Соняшок — дитина, пустунчик, хлопчак, малий.

2. Добирання прикметників

Стебло — струнке, високе.

Сонечко — вечірнє, лагідне, тепле, яскраве.

Квітка — яскрава, золота, схожа на сонце.

Оченята — веселі, грайливі.

Усмішка — жартівлива, пустотлива.

3. Робота над створенням словосполучень

Робота в парах

— Утворіть словосполучення, поєднавши слова у стовпчиках.

Квіти золотого брилика

Одягнув мов тарілочка

Голівка жартівливо нахилена

Обличчя схожі на сонце

Соняшок грайливо усміхається

Підморгує турботливо шепоче

Матуся веселими оченятами

Промені останні, лагідні

4. Створення словника образних висловів

— Чим репродукція картини відрізняється від справжньої картини?

— Що зображено на картині?

— На що схожі голівки квітів? (На сонечко, тарілочки і золоті капелюшки.)

— Які стебла? (Стрункі, високі)

— Які кольори переважають у зображенні квітів? (Яскраві, жовтогарячі, золоті, теплі)

— Яка пора дня зображена? (Темне тло свідчить про настання вечора.)

— Чи яскраво, добре видно квіти? (Відчуваємо присутність вечірнього сонечка. Воно освітлює квіти.)

— Менша квітка розвернена до глядача. Що помітимо на денці? (Денце схоже на обличчя. Воно усміхається і підморгує.)

— Більша квітка нахилена до меншої і ніби дивиться на неї. Кого можна уявити, дивлячись на ці квіти? (Маму і синочка) Що робить «мама-квітка»? (Нашіптує щось на вушко синочку, розмовляє з ним.)

5. Складання плану майбутнього твору

— Ви послухали і подивились, як поети та художники змалювали соняшники. Ми створили опори слів, словосполучень для написання твору. Але, щоб у вас вийшов зв’язний послідовний текст, необхідно скласти план майбутнього твору.

Доповніть пункти плану потрібними за змістом словами.

План

1. Соняшник — квітка... (сонця).

2. Опис маленького... (соняха).

3. Опис великої... (квітки).

4. Соняшник вечірньої... (пори).

6. Усне складання тексту

— Діти, під час складання твору, користуйтеся словами і словосполученнями, записаними на дошці.

— Як назвемо твір? (Соняшники. Соняхи. Квітки сонця. Золотоголові красені.)

— Яка назва найбільш удала?

— Яке речення напишемо першим? Що ми бачимо перед собою? (Перед нами дві яскраві квітки.)

— На що вони схожі? (Вони схожі на сонечко.)

— Що вони тримають на високих струнких стеблах? (На високих струнких стеблах вони тримають великі голівки із золотими пелюстками.)

— На що схожий маленький сонях? (Маленький сонях схожий на хлопчика у жовтому брилику.)

— Що він робить? (Він жартівливо нахилив голівку і ніби усміхається до своєї матусі.)

— А що робить матуся? (А вона нахилилась і щось турботливо шепоче своєму пустунчику-хлопчику на вушко.)

— Якими кольорами зображено квіти? (Квіти зображено теплими яскраво-жовтими кольорами.)

— Чому соняхи ніби світяться? (Соняхи ніби світяться у темряві. То вечірнє сонечко освітлює їх.)

— Якими словами опишемо вечірні промені сонця? (То вечірнє сонечко освітлює їх останніми лагідними промінчиками.)

VI. НАПИСАННЯ ТВОРУ УЧНЯМИ

1. Актуалізація орфографічної пильності

На дошці записані слова. Деякі букви закриті картками. Після пояснення слів ці картки знімаються. Діти ще раз перевіряють написання слів.

Слова з орфограмами: веселі, високі, вечірні, останні, шепоче, нахилив.

2. Актуалізація культури оформлення тексту

— Скільки частин у творі відповідно до плану?

— Як запишемо кожну частину?

3. Диференційована робота

Слабшим учням видається картка із запитаннями.

Картка

1. Що бачимо перед собою?

2. На що вони схожі?

3. Що вони тримають на високих струнких стеблах?

4. Що це за квіти?

5. На що схожий маленький соняшок?

6. Що він робить?

7. А що робить матуся?

8. Якими кольорами зображено квіти?

9. Чому соняхи ніби світяться?

VII. ПЕРЕВІРКА ТВОРІВ

1. Самоперевірка

2. Заслуховування 2–3 творів, коригування недоліків

VIII. ПІДСУМОК УРОКУ

— Як називається картина, яку ми описували?

— Хто автор?

— Чи сподобалась вона вам? Чим саме?

Складання сенкану

1. Іменник. 1. Соняшник.

2. Два прикметники. 2. Високий, стрункий.

3. Порівняння. 3. Хлопчик у золотому брилі.

4. Речення. 4. Пригощає горобців.

5. Асоціація. 5. Відважний лицар.