Основи антикризового управління

В останні роки економіка України розвивається досить-таки динамічно. Так, коли у 2000 році порівняно з 1999 роком реальний внутрішній продукт збільшився на 6, 0 %, то у 2001 році - на 9, 0 %. У 2007 році обсяг виробництва валового внутрішнього продукту стано­вив понад 580, 0 млрд грн. Найбільший внесок у це зростання зробили такі галузі економіки, як переробна, транспорт, виробництво та продаж електроенергії, торгівля, будівництво тощо.

У минулому періоді (2000-2007 рр.) продовжував зростати і фінансовий результат діяльності підприємств. Так, коли у 2000 році фінансовий результат суб'єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (крім малих і сільськогосподарських підприємств) становив понад 11, 5 млрд. грн., то у 2007 році цей показник становив уже понад 121, 4 млрд грн, тобто на 110, 0 млрд грн або у 11 разів більше, ніж у 2000 році.

Але незважаючи на позитивні зрушення в економіці в останні роки, практично до 40% підприємств в Україні працювало збитко­во. Найбільше збиткових підприємств та організацій на транспорті, у матеріально-технічному постачанні і збуті, будівництві.

Збиткова робота підприємств та організацій є однією із голов­них причин їх незадовільного фінансового стану. Наслідком же незадовільного фінансового стану підприємств є збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. Так, дебіторська та кре­диторська заборгованість за всіма суб'єктами господарювання (крім малих підприємств та бюджетних установ) на 1 грудня 2000 року ста­новила відповідно 197, 2 та 270, 0 млрд грн, що перевищило їх розмір у порівнянні з початком 2000 року відповідно на 15, 8 % та 17, 8 %. Станом же на 1 листопада 2001 року дебіторська та кредиторська заборгованість за зазначеними суб'єктами господарювання становила відповідно 215, 8 та 278, 0 млрд грн, тобто зросла порівняно з початком року відповідно на 16, 5 % та 7, 6 %. На перше січня 2008 року дебіторська заборгованість 440 становила 509, 3 млрд. грн, а кредиторська - 659, 5 млрд грн, що у 2, 4 разу більше ніж на 1 листопада 2001 року.

Наслідком наявності значної суми дебіторської та кредиторської заборгованості та її прострочених розмірів є неплатоспроможність значної кількості суб'єктів господарювання. Більше двох третин неплатежів у промисловості спостерігається в таких галузях, як електроенергетика (більше 30, 0 % від загальної суми кредиторської заборгованості по промисловості), паливна промисловість (більше 16, 0%), чорна металургія (більш 15, 0 %). Існує ще значна сума заборгованості з виплати заробітної плати. Станом на 1 січня 2008 року вона становила 668, 7 млн грн.

Неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати (після настання встановле­ного строку їх сплати) грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі за заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредито­ру певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Наявність значних сум кредиторської заборгованості у суб'єктів господарювання, тобто їх неплатоспроможність, свідчать про те, що такі підприємства знаходяться у глибокій фінансовій кризі.

Отже, під фінансовою кризою слід розуміти недостатність влас­них коштів у господарюючих суб'єктів для здійснення своєчасних розрахунків з платежів до бюджету, цільових фондів, постачальниками та підрядниками, робітниками та ін. внаслідок зниження результатів їх господарсько-фінансової діяльності з різних причин. Або, фінансова криза цс неспроможність підприємства здійснювати фінансове забез­печення власної поточної виробничо-фінансової діяльності.

Факторами, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, бувають:

1)зовнішні, тобто ті, що не залежать від діяльності підприємства;

2)внутрішні, тобто ті, що залежать від діяльності підприємства. До складу зовнішніх факторів можна віднести такі:

- політична нестабільність у країні місцезнаходження під­приємства;

- нестабільність господарського та податкового законодавства;

- значний рівень інфляції;

- зниження купівельної спроможності населення;

- нестабільність фінансового ринку;

- криза, а також посилення конкуренції в галузі;

- інші фактори.

Ці чинники зумовлюють фінансову кризу у випадках, якщо відповідні служби підприємств помилково або несвоєчасно реагують на них.

До внутрішніх факторів фінансової кризи можна віднести:

- низький рівень кваліфікації керівного персоналу;

- прорахунки в організації постачання та ведення виробничої діяльності;

- прорахунки в інвестиційній політиці;

- дефіцит коштів для фінансування;

- низький рівень менеджменту та маркетингу;

- недосконалість виробничої структури та структури управ­ління;

- інші фактори.

На конкретних підприємствах можуть бути специфічні причини виникнення фінансової кризи.

Фінансова криза буває трьох рівнів:

1) коли фінансове становище підприємства не загрожує його функціонуванню (за умови переведення його на режим антикризового управління);

2) коли фінансове становище підприємства загрожує його існуванню і потребує негайного здійснення фінансової санації;

3) коли фінансове становище підприємства знаходиться у кризовому стані, що вимагає його ліквідації.

Установлення рівня фінансової кризи зумовлюється необхідною передумовою своєчасного та правильного прийняття рішення щодо відновлення платоспроможності підприємства або визнання його бан­крутом.