Єдиний податок і фіксований сільськогосподарський податок

З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року застосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності таких суб'єктів малого підприємництва.

Спрощена система оподаткування передбачає введення єдиного по­датку для суб'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідні розміри їх параметрів.

Єдиний податок - це податок, який уводиться замість декількох видів діючих прямих і непрямих податків розрахований у встановле­ному розмірі від відповідних доходів його платників.

Відповідно до Указу Президента України від 28.06.99 р. спрощену систему оподаткування та сплату єдиного податку можуть застосову­вати юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 1 млн грн.

Спрощену систему оподаткування можуть застосовувати також фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки яких від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації товарів, робіт, послуг вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Не поширюється спрощена система оподаткування на:

- суб'єктів підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України " Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патен­ту;

- фізичних осіб, які відповідно до чинного законодавства України сплачують відповідний фіксований податок;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

- фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займа­ються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфе­ри громадського харчування).

Спрощена система оподаткування суб'єктами підприємницької діяльності вибирається самостійно.

Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт підприємництва подає письмову заяву встановленого зразка до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду за умови сплати усіх установлених податків та обов'язкових платежів у поточному періоді.

Податковий орган після перевірки правильності заповнення наданої заяви, виконання умов переходу на спрощену систему оподаткування заявника і сплату ним відповідних податків і платежів у поточному році вирішує питання про переведення даного суб'єкта підприємницької діяльності на спрощену систему оподаткування. У випадку виконання суб'єктом підприємницької діяльності усіх умов, йому протягом 10 днів, з дня подання заяви, податковий орган зобов'язаний видати безкоштовно свідоцтво на право сплати єдиного податку встановленої форми.

Свідоцтво видається суб'єкту малого підприємництва терміном на один рік і є документом суворої звітності. Після закінчення терміну дії свідоцтва на право сплати єдиного податку воно підлягає поверненню до органу державної податкової служби, який його видав.

Отримане суб'єктом підприємницької діяльності свідоцтво є осно­вою для сплати ним єдиного податку.

Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

Розрахунок податку проводиться за однією з наведених ставок, яка самостійно обирається платником даного податку:

- 6% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість у відповідності з чинним, щодо цього випадку, законодавством;

- 10% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на додану вартість, крім випадку, коли платник обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотках;

- податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору на обов'язкове соціальне та пенсійне страхування;

- комунального податку; податку на промисел;

збору до фонду щодо ліквідації наслідків Чорнобильської аварії;

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, по­слуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населен­ня;

- плати за патент та ін.

За результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу Державної податкової служби до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість у разі застосування ставки 6%. Форма розрахунку єдиного податку наведена у таблиці 6.16.

Розрахунок суми податку здійснюють платники кожного місяця множенням встановленої ставки на суму виручки, отриманої від про­дажу продукції, товарів, робіт, послуг (без сум акцизів) за звітний період (місяць).

Таблиця 6.16.

Розрахунок сплати єдиного податку

суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за III квартал 2008 року Платник МІГ " Електромашина"

18 жовтня 2008р.

Керівник підприємства_______

(підпис) прізвище

Головний бухгалтер__________

(підпис) прізвище

Нараховану суму податку юридичні особи - суб'єкти підпри­ємницької діяльності сплачують щомісяця до 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України, які отриману суму перераховують: до Держбюджету - 20%; до місцевого бюджету - 23%; до Пенсійного фонду - 42%; на обов'язкове соціальне страхування - 15%.

Крім сплати єдиного податку у встановленому розмірі, платники цього податку - юридичні особи сплачують:

1) податок з власників транспортних засобів;

2) різницю між сумою нарахувань у встановле­ному розмірі від заробітної плати до Пенсійного фонду і сумою, яка перерахована в нього від нарахованої суми єдиного податку;

3) суми нарахувань до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

4) суми утримань із заробітної плати у встановле­них розмірах до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та фонду соціального страхування на випадок безробіття.

Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та повернутися до загальної системи оподаткування суб'єкт малого підприємництва може з початку наступного звітного (по­даткового) періоду (кварталу) за умови подання заяви до відповідного органу Державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Відповідальність суб'єктів малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюється згідно з чинним законодавством України.

Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи зобов'язані ве­сти книгу обліку доходів та витрат і касову книгу. Форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього порядку та порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

У разі порушення вимог зі сплати єдиного податку його платник по­винен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

За правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати єдиного податку суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного законодавством терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські й інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збу­том сільськогосподарської та рибної продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва на та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства. Інші сільгосппідприємства є платниками податку з прибутку, який отриму­ють від реалізації несільськогосподарської продукції, що справляється у загальному порядку.

Валовий дохід визначається як загальна сума доходу платника по­датку від усіх видів його діяльності, отриманого (нарахованого) про­тягом звітного періоду в грошовій та інших формах в Україні і за її межами.

У валовий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва включається:

- вартість реалізованої продукції рослинництва, тваринництва та риболовлі власного виробництва;

- вартість реалізованої сільськогосподарської продукції, виробленої з сільськогосподарської сировини власного вироб­ництва на власних переробних підприємствах;

- вартість реалізованої продукції, виробленої з власної сирови­ни на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

- вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

У разі, коли у звітному періоді валовий дохід від операції з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 75% загального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звітному періоді на за­гальних підставах.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку нале­жать також власники земельних ділянок та землекористувачі, зокрема орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників і землекористувачів земельних ділянок, переданих для веден­ня особистого підсобного господарства, будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель (присадибної ділянки), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому в користування, зокрема, на умовах оренди, а також пло ща внутрішніх водоймищ, призначених для розведення, вирощування та вилову риби.

У випадку, коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласни­ка або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року й протягом місяця надати розрахун­ки до органів Державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу Державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

У разі, коли платник фіксованого сільськогосподарського податку здає сільськогосподарські угіддя в оренду, орендовані площі не можуть включатися до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.

У разі, коли сільськогосподарські угіддя здаються в оренду неплат­ником фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані площі включаються до розрахунку суми фіксованого сільськогосподарського податку орендаря.

В обох випадках орендарем вноситься передбачена договором орендна плата за землю.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гек­тара сільськогосподарських угідь та водного фонду встановлюється у відсотках до її грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0, 15%;

- для багаторічних насаджень - 0, 09%;

- для земель водного фонду, які використовуються риболовець­кими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймищах (озерах, водосховищах, ставках) - 0, 45% від грошової оцінки одиниці площі ріллі в областях та Автономній республіці Крим.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно з законодавством.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, и і в таких розмірах:

-для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0, 09;

-для багаторічних насаджень - 0, 03.

Сума фіксованого сільськогосподарського податку на поточ­ний рік визначається платником податку відповідно до площі сільськогосподарських угідь та їх грошової оцінки, проведеної станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213, і ставки фіксованого сільськогосподарського податку.

Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється за формою, затвердженою Державною податковою адміністрацією, і подається органу Державної податкової служби за місцем знаходження платника податку щороку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно до 30 числа наступного місяця в розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі - 10; у II - 10; у III-50; у IV-30%.

Суми нарахованого (внесеного) фіксованого сільськогосподарського податку включаються до складу валових витрат платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється органом Державної податкової служби.

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчис­лення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку згідно з законодавчими актами України.

У разі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства-платника фіксованого сільськогосподарського податку створені на його основі суб'єкти господарювання різних організаційно-правових форм, які займаються виробництвом (вирощуванням), пере­робкою та збутом сільськогосподарської продукції, також є платниками цього податку.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на прибуток підприємств;

- плати (податку) за землю;

- комунального податку;

- збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Дер­жавного бюджету;

- плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України " Про систему оподаткування" (податок з власників транс­портних засобів, відрахування до Пенсійного фонду, відрахування до Фонду соціального страхування), сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку й розмірах, визначених відповідними законодавчими актами України.

6.6 Місцеві податки і збори

6.6.1 Комунальний податок

Місцеві податки і збори - це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на даній території.

Наявність місцевих податків і зборів та їх стягування є дуже важли­вим, оскільки за їх рахунок формуються в основному місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, місцеві органи державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства, і т. д.

Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягу­вання встановлюються місцевими органами влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законо­давством України.

В Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:

- комунальний податок;

- податок з реклами;

- збір за припаркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- курортний збір;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за здійснення закордонного туризму;

- збір за проведення аукціону;

- збір за проїзд по території Автономної республіки Крим і при­кордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

- збір за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах.

- Комунальний податок - це обов'язковий місцевий податок, який нараховується з неоподатковуваного фонду оплати праці робітників за встановленими ставками.

- Платниками комунального податку є усі юридичні особи за виклю­ченням бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних установ і організацій та сільськогосподарських підприємств.

Конкретно комунальний податок сплачують:

усі суб'єкти господарювання, незалежно від форми власності і підлеглості відомствам, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, їх філії, відділення та інші окремі підрозділи, які є юридичними особами і мають свій баланс, поточний рахунок в установах банків і здійснюють господарську, підприємницьку та іншу комерційну діяльність, - з неоподатковуваного доходу опла­ти праці робітників, які займаються цими видами діяльності;

- окремі підрозділи, філії господарюючих суб'єктів, які не мають самостійного балансу і поточного рахунка в установах банків, - з неоподатковуваного доходу оплати праці своїх робітників у складі підприємств, які є юридичними особами;

- підприємства і організації, які не є госпрозрахунковими, але які отримують доходи від господарської діяльності, - з неопо­датковуваного фонду оплати праці, розрахованого на робітників, які займаються цією діяльністю;

- бюджетні установи, які фінансуються з місцевого і Державного бюджетів - з неоподатковуваного фонду оплати праці робітників, які займаються господарською і комерційною діяльністю в складі цих установ.

Об'єктом оподаткування комунальним податком є неоподатко­вуваний фонд оплати праці робітників, розрахований множенням встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на середньооблікову чисельність працівників за звітний місяць.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць розраховується шляхом підсумовування чисельності робітників спи­скового складу за кожен календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 31, включаючи святкові (неробочі) та вихідні дні і діленням отриманої суми на число календарних днів звітного місяця. До складу спискового складу робітників включаються робітники, які працюють за умовами трудового договору.

Чисельність робітників спискового складу за вихідний чи свят­ковий (неробочий) день приймається на рівні спискової чисельності робітників за попередній робочий день. При наявності двох або більше вихідних чи святкових (неробочих) днів підряд чисельність робітників спискового складу за кожен з цих днів приймається на рівні чисельності робітників спискового складу за робочий день, що передував вихідним та святковим (неробочим) дням.

Розрахунок суми податку здійснюється його платником кожний квартал з розподілом помісячно за спеціальною формою. Сума податку визначається множенням розрахованого неоподатковуваного фонду оплати праці на встановлену ставку, яка не повинна перевищувати 10%. Форма розрахунку наведена в таблиці 6.17.

Складений розрахунок комунального податку подається платниками до податкового органу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) кварталу.

Сплата суми комунального податку його платниками здійснюється до місцевого бюджету щомісяця до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Кінцева квартальна сума цього податку розраховується як різниця між сумою, яка належить до сплати за квартальним роз­рахунком та сплаченими авансовими платежами за два попередніх місяці кварталу, а сплачується вона протягом 10 днів з дати здачі роз­рахунку.

За правильність обчислення і своєчасну сплату комунального податку відповідальність несуть його платники. Так, за несвоєчасну сплату по­датку з платника стягується пеня у встановленому розмірі за кожен день прострочки з суми недоїмки.

Таблиця 6.17.

Податковий розрахунок комунального податку за II квартал 2008 р. Платник МИ " Електроніка" (грн, коп.)