Пункція плевральної порожнини.

Показання: Пункцію виконують з діагностичною і лікувальною метою, для визначення характеру, кількості вмісту плевральної порожнини, аспірації його, розправлення легені. І і застосовують при ексудативному плевриті, емпіємі плеври, пневмотораксі, для біопсії пухлин плеври, легень, при поверхнево розташованих абсцесах легень, для введення лікувальних речовин у плевральну порожнину. При гемотораксі проводять пробу-пункцію Ревілуа-Грегуара - якщо кров, одержана з плевральної порожнини, утворює згусток, то це свідчить про кровотечу, що продовжується з плевральної порожнини.

Техніка: Для видалення повітря з плевральної поржнини пункцію слід проводити у 11 міжребер'ї по серединно-ключичній лінії (в сидячому положенні хворого) або У-УІ м/р по середній пахвовій лінії (у лежачому положенні хворого на здоровому боці з відведеною за голову рукою). При гідро- і гемотораксі пункцію можна виконувати в УІІ-ІХ м/р по задній пахвовій або лопаточній лінії. Якщо хворого не можливо посадити, то місце для пункції вибирають ближче до задньої пахвинної лінії, причому слід пам'ятати, що приведений спосіб застосовується тільки у випадку вільного пневмо- і гідротораксу.

У зв'язку з тим, що у хірургічній практиці частіше доводиться зустрічатися з обмеженим пневмо- і гемотораксом, емпіємою плеври, точку для пункції краще вибирати на підставі клінічних (місце укорочення перкуторного звуку) і рентгенологічних даних.

Перед пункцією в області прокола проводять інфільтрацію шкіри і підшкірної клітковини 0, 5% розчином новокаїну по типу " лимонної шкірки", далі лівою рукою фіксують шкіру, відтягують її по ребру до низу, а правою вводять голку всередину безпосередньо над верхнім краєм ребра. Голку довжиною 5-Ю см (в залежності від товщини підшкірної клітковини, характеру ексудата) проводять на глибину 3-4 см точно по краю ребра, анестезуючи на шляху м/р м'язи, якщо голка впирається в ребро, її злегка підтягують на себе і разом із шкірою піднімають уверх до верхнього краю ребра. Раптовий біль свідчить про прокол парієтальної плеври.

При виконанні пункції слід користуватись спеціальною голкою з " краником" або перехідною гумовою трубочкою, з'єднаною з голкою. Наявність скляної трубочки, розташованої по ходу гумової дозволяє стежити за поступанням вмісту плевральної порожнини у шприц. Ця нескладна система дозволяє уникнути прониканюю повітря у плевральну порожнину, вени легень, мозкові та коронарні артерії. Після аспірації порції плеврального вмісту, гумову трубку передавлюють, шприц від'еднуют^впорожняють, потім знову з'єднують з трубкою, і маніпуляції повторюють.

При великій кількості рідини, газів у плевральній порожнині, аспірацію
можна провести з допомогою відсосу через банки Боброва або із застосуванням
двоампульної системи, змонтованої по принципу сполучених судин. Одержану із
плевральної порожнини рідину зливають у стерильну пробірку для подальшого
дослідження -бактеріологічного, цитологічного (клітини крові, атипові клітини),
біохімічного або ін. Вміст плевральної порожнини греба видалити повністю Для
контролю за повновою аспірації краще користуватись не тільки даними сії

Після пункції в залежності від показань, у плевральну порожнину слід ввести антисептики, антибіотики. Для орошення плевральної порожнини використовують спеціальні голки, які мають мілкі бокові отвори і запаяні на кінці./мал.І/

Плевральну пункцію рекомендують виконувати на операціному або перев" язочному столі, який мав пристрій для опори, відведення плечана стороні пункції,

Можливі ускладнення. Внутрішньоплевральна кровотеча,

кровохаркання, пневмоторакс, повітряна емболія судин головного мозку і серця, пошкодження легені, діафрагми, печінки, (мал.) Можливі ускладнення плевральної пункції:

1. прокол легені

2. прокол діафрагми

Перша допомога при підозрі на кровотечу повинна бути комплексною. Потрібен строгий постільний режим, контроль за артеріальним тиском, частотою і наповненням пульсу в динаміці, загальним станом. При внутрішньоплевральній кровотечі необхідно рентгенологічне обстеження, при пошкодженні печінки - обстеження черевної порожнини, гемостатичні засоби, при пневмотораксі слід провести аспірацію повітря з допомогою пункції або дренування. При повітряній емболії (судоми, втрата свідомості) треба опустити голову донизу, підняти нижні кінцівки догори, призначити серцеві препарати, еуфілін, кисень.