Пункція порожнини перикарда.

Показання. Тампонада серця, гнійний перебіг цого процеса, затягування розсмоктування ексудата, уточнення діагноза.

Техніка, Пункція порожнини перикарда проводиться під місцевою анестезією сидячи або напівсидячи. Завдяки цьому серце опиняється на поверхні рідини і при пункції в точці Ларрея зменшується небезпека його поранення. Описано багато точок для пункції перикарда (мал. 9), але найбільш розповсюдженими і небезпечними являються точка Ларрея (І) -зліва між хрящем VII ребра і мечоподібним відростком та точка Марфана (2) -у верхівки мечоподібного відростка.

Анестезію шкіри проводять тонкою голкою 0, 25-0, 5% розчином новокаїна. Для пункції перикарда застосовується голка великого діаметра, довжиною 8-10 см, приєднана до шприця об'ємом 10-20 см³. Після проходження шкіри, голку продвигають на глибину 1, 5 см, постійно вводячи новокаїн для знеболювання і запобігання тромбування її тканинами, далі направляють вгору і вглибь на 2-3 см. Для контролю (чи не пошкоджена судина, чи не війшла голка в перикард) периодично необхідно підтягувати поршень шприца на себе.

При проходженні діафрагми з'являється відчуття проходження голки через щільну тканину, після чого голка потрапляє в порожнину перикарда. В цей момент необхідно підтянуть поршень шприца на себе; якщо в шприц нічого не потрапляє, вводиться 1-2 мл новокаїна і проводиться аспірація. В нормі з порожнини перикарда в шприц потрапляє невелика кількість світло-жовтої серозної рідини. При отриманні крові необхідно провести пробу Ревілуа-Грегуара. Пунктовану рідину збирають у стерильну пробірку для бактеріологічного та цитологічного дослідження (клітини крові, ракові клітини) і визначення гемоглобіна. Порожнина перикарда при необхідності (гнійний перикардит) промивають антисептиками, вводять антибіотики.