Гастродуоденоскопія.

Показання. Підозра на новоутворення шлунка, злоякісне переродження віразки чи поліпу, пухлини великого сосочка 12 п.к., уточнення діагнозу виразкової хвороби, встановлення локалізації гострих гастродуоденальних кровотеч, механічна жовтяниця, стріктура жовчних протоків, холецистопанкреатит, гастродуоденальні виразки, що важко діагностуються, діскінезію 12 п.к.

Техніка. Гастродуоденоскопія призначається через 2-3 доби після рентгенологічного обстеження (до цього часу повинні вийти залишки контрастної речовини). Маніпуляцію проводять вранці, натще, після попередньої аспірації вмісту шлунку через назогастральний зонд. Слизову оболонку ротової частини глотки анестезують 2% розчином дикаїну.

Ендоскопіст бере дистальну частину гнучкого гастроскопа з загубником, поворотом важеля на рукоятці згинає керований кінець назад і проводить його через порожнину рота в нижню частину глотки. Загубгик вставляє між зубами. Потім поворотом того ж важеля ліквідує згин кінця прибору і в момент ковтання просовує його в стравохід далі в шлунок. Просування прибору по стравоходу здійснюється всліпу, так як конструкція оптичної частини гастроскопа не дозволяє його контролювати. Попередньо в порожнину шлунка за допомогою компресора вводять повітря, потім маніпулюють згином дистального кінця прибора, а також за допомогою обертальних рухів гастроскопа, методично оглядають передню і задню стінку, велику та малу кривизну та склеп шлунка. При необхідності повітря вводять в порожнину шлунка додатково. Після огляду шлунка проводять ендоскопію 12п.к.

Протипоказання. Недостатність серця, легень, гіпертонічна хвороба III стадії, аневризма аорти, ураження гортані та стравохода, ускладнюючи проведення маніпуляції, гемофілії підозра на інфекційні захворювання.

Можливі ускладнення. Перфорація стравоходу, шлунка чи 12 п.к.. З метою профілактики цих ускладнень необхідно забезпечити повільне просування ендоскопу.

Лапароцентез.

Показання. Одержати вміст черевної порожнини для дослідження, введення " шарячего" катетера, лапароскопа, видалення асцитичної рідини.

Техніка. Під місцевою анестезією (0, 25% чи 0, 5 % розчином новокаїну - 10-20 мл.) скальпелем, нижче чи вище пупка по серединній лінії в поперечному напрямку розтинають шкіру напротязі 1см. Шовковою ниткою N 8 на ріжучій голці прошивають верхній край шкірної рани і цю нитку використовують як держалку (для цієї мети можна використати білизняні цапки), конусоподібно піднімати за неї частину передньої стінки черевної порожнини. У зв" язку з тим, що в ділянці пупка знаходиться міцне фіброзне з'єднання шкіри з аневризмом, натягування нитки дозволяє підняти та міцно зафіксувати апоневроз.

Через шкіряний розтин і підшкірну клітковину до апоневрозу, фіксованому держалкою, підводять троакар і обертальними рухами проводять його в черевну порожнину, в напрямку косо догори. При асциті прокол проводять по середній лінії, на середині відстані від пупка до лобка.

Положення хворого і підготовка його до маніпуляції аналогічні описаним при пункції черевної порожнини. Після обробки шкіри та анестезії, лівою рукою зміщують шкіру на місці майбутнього проколу, потім правою проколюють передню стінку черевної порожнини (краще попередньо розсікти шкіру живота скальпелем на протязі 1см. в залежності від діаметру троакара). Після введення інструмента в черевну порожнину трубку троакара фіксують рукою та витягують стилет.

Рідину необхідно випускати повільно, спостерігаючи за станом хворого. По мірі випускання її, живіт слід стягувати рушником для попередження непритомного стану у зв" зку з різким зниженням внутришньочеревного тиску та переміщщення крові в судини черевної порожнини. Якщо витікання рідини раптово припиняється (сальник чи стінка кишки можуть прикрити отвір троакара), необхідно трохи зрушити з місця троакар, ослабити тиск рушниками. Повторну пункцію слід провести в інших точках живота. Якщо при травмі живота після вилучення стилету троакару з черевної порожнини поступає кров, ексудат чи рідина, забарвлена жовчу чи з домішками кишкового вмісту, то пошкодження внутрішніх органів слід вважати встановленним і подальщі маніпуляції зайві.

В протилежному випадку по трубці троакара слід ввести " шарячий" катетер, котрий на кінці, що вводиться в черевну

порожнину, на протязі 10 -15 см. має багато перфорацій. Катетер вводять на всю довжину в слідучему порядку: вправо і вгору (до печінки), вліво і догори (до коси), тільки вліво (в лівий боковий канал), донизу і вліво (в малий таз), донизу (до сечового міхура), донизу і вправо (до сліпої кишки і в правий боковий канал). При введені катетера в ніжній поверх черевної порожнини, кожен раз через нього вводять 10 мл. 0, 25% - 0, 5% розчину новокаїну чи ізотонічного розчину натрию хлориду, котрий потім аспірують. Для більшої інформативності є спеціальні катетери, які цілеспрямовано вводять в ті чи інші відділи черевної порожнини. Одержана з черевної порожнини рідина направляється на цитологічне, біохімічне і бактеріологічне дослідження. Якщо вміст черевної порожнини не поступає, а лаваж (промивання) не проводиться, то беруть мазки для цитологічного дослідження. Як показали результати наших досліджень через 2-6 годин після травми живота кількість сегментоядерних нейтрофілів, в разі пошкодження порожнистих органів, складало більше 50% усіх лейкоцитів (в нормі 20-30%). Вийнятком являються вогнепальні поранення, коли ріст сегментоядерних нейтрофілів може бути зумовлений забрудненням черевної порожнини ззовні.

При необхідності, катетер може залишатися в черевної порожнині не більше 2-х діб. Зовнішній кінец його фіксують раніше накладанною шовковою ниткою-держалкою, затуляють стерільною пьв" язкою. Після вилучення троакара чи катетера з рани, накладають асептичну марлеву наклейку, якщо шкіра була розсічена більше, ніж на 0, 5 см. - вузлові шовкові шви.

Протипоказання. Спаєчний процесе, метеоризм.

Можливі ускладнення. Перфорація порожнистих органів, пошкодження судин брижі кишок, сальника. При пошкодженні внутрішніх органів показана лапаратомія. При кровотечах для здійснення постійного контролю необхідно залишити дренаж в черевній порожнині. Якщо кровотеча невелика - дренаж залишається на протязі 1 - 2 діб. Якщо кровотеча інтенсивна чи продовжується більше 2-6 годин - показана лапаратомія. Для уточнення характеру виникнення ускладнень доцільно провести лапараскопію.