Лапароскопія.

Показання. Асцит, жовтяниця, захворювання печінки (цироз, пухлини та інші), спленомегалія та інші захворювання органів черевної порожнини неясної етіології, травма живота з підозрою на пошкодження внутрішніх органів.

Техніка. Вибір місця проведення лапароскопа залежить від того, які органи необхідно оглянути.Для огляду печінки так же як і інших органів, розташованих в верхній половині черевної порожнини, лапароскоп краще вводити на два поперечних пальця вліво від срединної лінії і вище пупка. Так, щоб не пошкодити круглу зв" язку печінки. Це місце визнають типовим для введення лапароскопа.

При необхідності огляду органів, розміщених в нижній половині живота, чи в малому тазі, лапароскоп слід вводити на два поперечних пальця нижче пупка біля білої лінії живота. В окремих випадках, наприклад при пухлинах органів черевної порожнини, лапароскоп можна вводити в атипічному місці.

Введення троакара лапароскопа здійснюється тим же шляхом, що і при лапароцентезі.

Після введення троакара витягують стилет і проводять оптичну трубку, з" єднану з світоводом і освітлювачем.Пневмоперитонеум необхідний для дослідження, накладають введенням повітря, кисню, вуглекислого газу чи закису азоту через спеціальний кран на троакарі чи за допомогою додаткової пункції черевної порожнини в лівій клубовій ділянці спеціальною голкою, що є в наборі лапароскопа.Введення газу в черевну порожнину проводять шприцем Жане, апаратом для накладення пневмотораксу, шприцем з триходовим краном. Слід пам" ятати, що тільки при достатньому пневмоперитонеумі (2 - 2, 5 л. газу) можна ретельно оглянути органи черевної порожнини.

Детальний огляд органів черевної порожнини досягається також зміною положення хворого на операційному столі. При положенні хворого на лівому боці можна оглянути правий боковий канал з сліпою кишкою, висхідну ободову кишки, праву половину тонкої кишки, печінку. Сальник в цьому положенні зміщується в ліву сторону. При положенні на правому боці доступний огляду стає лівий боковий канал з відповідним відділом товстої кишки. У хворих з полученою травмою, положення на операційному столі нерідко буває вимушеним, що ускладнює детальний огляд органів черевної порожнини.

При необхідності, одночасно з оглядом черевної порожнини, можна провести фотографування (фотолапароскопія), прицільну біопсію, диафоноскопію (вивчення судинного малюнку передньої стінки живота - спосіб діагностики портальної гіпертензії), спленопортографію, перепалювання спаєк.

Протипоказання. Загальні - тяжка недостатність кровообігу без асциту (якщо є асцит, то лапароскопія проводиться при умові, шо асцитияна рідина буде повільно випускатися з черевної порожнини і поступово заміщатися повітрям), виразна недостатність легень, бронхіальна астма, геморагічний діатез, тяжка анемія.

Місцеві - виразний спаечний процес черевної порожнини, метеоризм, діафрагмальна грижа, розрив діафрагми, двостороннє множине пошкодження грудної клітки.

Можливі ускладнення. Відчуття тяжкості і тиску в животі, нудота і блювота при накладанні пневмоперитонеума (якщо блювота стає невгамовною, обстеження необхідно припенити). Ускладнення з боку системи кровообігу (тахікардія екстросистолична аритмія), які звичайно проходять після закінчення обстеження. Пневмоторакс, пневмомедіатинум. Останні проявляються почуттям тиску за грудиною і страхом смерті. Об'єктивно - цианозом та підшкірною емфіземою в підключичних областях. Пошкодження органів черевної порожнини, судин, брижі кишок, сальника, передньої стінки черевної порожнини (особливо при портальній гіпертензії), що приводть до кровотечі, виникнення гематом. Ускладнення можуть бути пов" язані з різними маніпуляціями в черевної порожнині (біопсія, перепалювання злук та ін.).

Перша допомога. При підозрі на розвиток пневмоторакса, пневмомедіастенума необхідно зробити аспірацію з черевної порожнини повітря, призначити серцеві засоби, інгаляцію кисню, придати хворому положення напівсидяче. Якщо стан не покращується, потрібно зробити проколи, розрізи шкіри на шиї по яремній вирізці грудини, введення в загрудиний простір дренажа. При пошкодженні внутрішніх органів і судин в першу чергу слід вияснити їх характер і тяжкість. При пошкодженні порожнистих органів чи інтенсивній кровотечі показана лапаротомія. При інтенсивній кровотечі під постійним наглядом за хворим застосовується консервативна терапія (гемостатичні засоби). В таких випадках, звичайно, в черевну порожнину вводиться катетер, котрий дозволяє слідкувати за продовженням і характером кровотечі.