Виклад основного матеріалу дослідження.

Вважаємо [5], що суспільно-географічний центр є частиною регіону, який має функціональні зв'язки зі своєю базою розвитку (перш за все, периферією) і, на відміну від інших частин регіону, виділяється суспільною атрактивністю, високою концентрацією суспільних процесів і явищ, які постійно ускладнюються.

Під суспільно-географічною периферією ми розуміємо частину суспільного простору, в межах якого швидкість суспільно-географічних процесів мінімальна або їх вектор не співпадає з вектором розвитку ядер суспільного життя (до яких відносяться перш за все великі та середні міста) [4].

Таким чином, головними відмінами суспільно-географічних центрів та периферії є відміни у кількісних характеристиках суспільно-географічних процесів, одним з яких є процес концентрування.

За К. Мезенцевим [3, с.93] територіальне концентрування - це процес випереджуючого збільшення інтенсивності певного виду людської діяльності чи їх сукупності, а також супутніх соціально-економічних явищ на одній ділянці території порівняно з іншими, результатом якого є формування ядра концентрації та периферії.

Важливим аспектом цього процесу є наступне: розвиваючись в межах загальнодержавних (та частково світових) економічних процесів всі (окрім Цюрупинського району) адміністративні одиниці області відчувають скорочення чисельності населення. Але

виходячи з визначення концентрування, підкреслюємо важливу тезу: «... на одній ділянці території порівняно з іншими».

Ми вважаємо, що концентрування та його параметри є важливою ознакою делімітації території за віссю «центр - периферія».

Для характеристики розміщення населення в межах області використовують індекс концентрації населення регіону (ІКН):

ПЯ-2М, де

ІКН - індекс концентрації населення,

Хі - частка населення АТО в усьому населенні обласного регіону (в %);

Yi - частка АТО в загальній площі території обласного району (%) [6].

ІКН може коливатися від 0 до 100%, від абсолютно рівномірного, коли на 1% площі мешкає 1% населення, до абсолютно нерівномірного. При коефіцієнті до 20% - розміщення населення рівномірне, від 20 до 40% - розміщення населення нерівномірне, 40% і більше -розміщення населення різко нерівномірне.

Для Херсонської області індекси концентрації населення демонструють таку динаміку. Для періоди з 1989 по 2001 роки відбувався процес деконцентрації, які стали наслідком скорочення обсягів промислового та аграрного виробництва, різкого погіршення якості життя населення. Диференціація якості життя (як по вісі «місто - село», та і «центр-периферія») стала зменшуватися не за рахунок рурбанізації, а за рахунок маргіналізації міського населення, і перш за рахунок представників масових робітничих професій. Результатом цього процесу стало зменшення коефіцієнту концентрації населення з 37, 69% у 1989 році до 37, 08% на 2001 рік.

За період 2001-2008 pp. індекс концентрації населення не тільки наздогнав результат 1989 року, але й став більшим за нього (38, 17%), стрімко наближаючи Херсонську область до регіонів із різко нерівномірним розміщенням населення.

Застосування такого підходу дозволяє чітко виявити загальнообласну тенденцію та навіть швидкість процесу концентрування (деконцентрування) населення, втім за межами процедури залишаються важливі питання географічної сутності, і перш за все: просторова диференціація цього процесу, яка, безумовно, повинна мати сильні кількісні ознаки.

Визначення індивідуальних показників нерівномірності розселення в низових адміністративних одиницях пропонується проводити за суттєво спрощеною формулою індексу концентрації населення, залишивши в якості результату тільки ризницю між часткою населення адміністративної одиниці в населенні обласного регіону та відповідною часткою площадних показників операційної одиниці.

Отримані результати коефіцієнтів нерівномірності розселення в Херсонській області (таблиця 1) демонструють наступні просторові та часові особливості розселення населення області:

1. Розмежовують адміністративні одиниці області на дві групи: перша група з вищою за середню обласну густоту (концентрацію) населення (значення коефіцієнту вищі за 0); друга група з, відповідно, меншими;

2. Дозволяє проаналізувати часові зміни нерівномірності розселення в обласному регіоні та його складових, виявляти регіони з різновекторними процесами та різною інтенсивністю;

3. визначати демографічне значення адміністративних одиниць для обласної системи розселення.

Таблиця 1 Динаміка коефіцієнтів нерівномірності розселення населення в межах Херсонської

області (1989-2008 рр)*

I

* - складено автором за даними Херсонського обласного управління статистики

Аналіз таблиці 1 дозволяє зробити висновок про суттєву просторову різновекторність процесу концентрування населення в межах Херсонської області за досліджуваний період, б з 20 адміністративних одиниць збільшили своє демографічне значення за рахунок меншого скорочення населення (а Цюрупинський район - навіть збільшення чисельності). Взагалі, регіони з позитивним трендом нерівномірності населення формують три нерівні за площею та демографічним потенціалом ареали (рис. 1). Перший широкою підковою охоплює з заходу, півдня і сходу Херсонську міськраду і виходить широким фронтом до чорноморського узбережжя області, підкреслюючи високу атрактивність приміських та приморських регіонів. Включає в себе територію спільно розміщених Білозерського, Голопристанського, Цюрупинського та Скадовського районів. Причому найбільш позитивні зміни коефіцієнту нерівномірності демонструють Білозерський та Цюрупинський райони як такі що мають безпосередньо сусідське із Херсоном положення.

Другий і третій ареали позитивного зростання коефіцієнтів неоднорідності включають в себе приморський Генічеський район та внутрішній Горностаївський райони. Ці регіони лише демонструють позитивні зрушення, залишаючись із від'ємними показниками коефіцієнту нерівномірності.

В той же час, обласний центр демонструє найбільше скорочення коефіцієнту нерівномірності, що пов'язано перш за все із скороченням промислового виробництва.

Аналіз процесу концентрування населення та його параметрів дозволяє виділити на території області «центр» із чітким локалітетом в ш'вденно-західному секторі області (відокремлена ізолінією «0» на рис. 1), який виник в результаті спільної дії вище наведених суспільно-географічних та природних чинників та значної по площі та населенню «периферії», яка займає східну та північну частину області. Периферія демонструє значне скорочення чисельності населення та, відповідно, коефіцієнтів нерівномірності розселення. Особливе питання виникає при дослідженні різкої зміни коефіцієнтів м. Херсона. Хотілось би виділити декілька особливостей:

1) По-перше, з 2001 року для цієї адміністративної одиниці спостерігається зростання параметрів концентрування.

2) По-друге, аналіз зіпфовської залежності для міст Херсонської області демонструє найбільше відхилення теоретичного і фактичного рівня саме для обласного центру. На нашу думку, це пов'язано з тим фактом, що реальні розміри міста (чисельність населення) значно перевищують можливості та потреби регіону, оскільки господарство Херсону в значній мірі притаманні риси міста, зорієнтованого у структурі виробництва (і, як наслідок, структурі і чисельності зайнятості) на потреби великої вже неіснуючої країни [7].

3) По-третє, висока житлова рента обласного центру є суттєвою перешкодою на шляху збільшення чисельності його населення, що призводять до «накопичення» мігрантів в приміській зоні, що підтверджується найбільшими темпами приросту коефіцієнта нерівномірності нас ел ення саме в Білозерському та Цюрупинському районах.

Рис. Трендова поверхня зміни коефіцієнтів нерівномірності розселення населення Херсонської області, 2008 рік до 1989 року (у %)

Висновки. Населення є найважливішим об'єктом дослідження суспільної географії. Крім того, воно часто є індикатором інших явищ, оскільки реакцією населення на погіршення економічних, соціальних або екологічних умов географічного середовища стає від'ємне сальдо міграцій, а у випадку позитивних (навіть відносних) зрушень - збільшення атрактивності території та позитивні міграційні рухи.

Аналіз процесу концентрування населення та його параметрів дозволяє виділити на території області «центр» із чітким локалітетом в південно-західному секторі області (відокремлена ізолінією «0» на рис. 1), який виник в результаті спільної дії вище наведених суспільно-географічних та природних чинників та значної по площі та населенню «периферії», яка займає східну та північну частину області.

Порівняльний аналіз процесу концентрування населення в межах області підтверджує такі властивості центру і периферії: 1. Переважання відцентрових тенденцій впливу для центра та доцентрових для периферії.

I

2. Домінування для центру диверсифікації суспільної структури, ускладнення соціально-економічних функцій та компонент, для периферії - симпліфікація, спрощення взаємозв'язків та взаємовідносин, як правило, за рахунок спрощення самої структури.

3. Висока суспільна атракція центру і, як наслідок, концентрація суспільних об'єктів, процесів та явищ. Натомість для периферії характерна деконцентрація суспільної діяльності.

4. В межах центру переважають процеси інтеграції, посилення взаємозв'язків між географічними утвореннями та соціальними групами, а для периферії більше притаманні дезінтегративні процеси, які призводять до послаблення зв'язків і, в деяких випадках, до повної самоізоляції утворень.