Взаємна правова допомога та екстрадиція

36. Країни повинні забезпечити надання швидкої, конструктивної і ефективної правової допомоги у ході розслідування і карного переслідування у справах з відмивання грошей і фінансування тероризму та у пов'язаних з цим розслідуваннях. Зокрема, країни повинні:

a) не забороняти або не встановлювати необгрунтовані чи надмірно обмежувальні умови надання правової взаємодопомоги;

b) забезпечити ефективність процедур виконання запитів про правову взаємодопомогу;

c) не відмовляти у виконанні запитів про правову взаємодопомогу лише на підставі того, що злочин, включає в себе також і фіскальні питання;

d) не відмовляти у виконанні запитів про правову взаємодопомогу на підставі того, що законодавство вимагає від фінансових установ зберігати таємність або конфіденційність.

Країни також повинні забезпечити, щоб до повноважень їх компетентних органів, передбачених Рекомендацією 28, належало надання відповідей на запити про правову допомогу, та, якщо це узгоджується з їх національним законодавством, відповідати на прямі запити іноземних судових або правоохоронних органів, надіслані відповідним державним органам.

Для уникнення колізій юрисдикцій необхідно передбачити можливість розроблення і застосування механізму найбільш правильного визначення місця кримінального переслідування обвинувачених виходячи з інтересів правосуддя у тих випадках, коли судове переслідування необхідно здійснювати у більш ніж одній країні.

37. Наскільки це можливо, країни повинні надавати правову взаємодопомогу незалежно від того, чи вважається скоєне злочином в обох країнах.

У разі коли для надання правової взаємодопомоги або здійснення екстрадиції необхідно, щоб скоєне вважалося злочином в обох країнах, ця умова вважатиметься задоволеною незалежно від того, чи вважають обидві країни, що злочин належить до однієї й тієї ж категорії злочинів, або від того, чи визначають вони злочин за однією й тією ж термінологією, за умови, що обидві країни вважають відповідну поведінку злочином.

38. Необхідно утворити орган для здійснення оперативних заходів у відповідь на запити інших країн щодо виявлення, заморожування, накладення арешту і конфіскації власності, доходів, отриманих внаслідок відмивання грошей, засобів, використаних або запланованих для використання з метою вчинення таких злочинів, або власності відповідної вартості. Необхідно досягти домовленості про координацію процедур накладення арешту і конфіскації, якими може передбачатися також розподіл конфіскованих цінностей.

39. Кожна країна повинна визнати відмивання грошей злочином, який передбачає екстрадицію, і здійснювати екстрадицію своїх громадян. У випадках коли країна не здійснює екстрадицію лише на підставі громадянства, така країна повинна на запит іншої країни, яка вимагає здійснення екстрадиції, без затримки передати справу своїм компетентним органам з метою переслідування злочинів, викладених у запиті. Ці органи повинні приймати рішення та проводити переслідування таким же чином, як і у разі будь-якого іншого серйозного злочину відповідно до національного законодавства такої країни. Заінтересовані країни повинні співпрацювати між собою, зокрема, стосовно процесуальних і доказових аспектів з метою забезпечення ефективності такого переслідування.

Відповідно до свого законодавства країни можуть розглянути можливість спрощення процедури екстрадиції шляхом прямої передачі запитів про екстрадицію між відповідними міністерствами та здійснення екстрадиції осіб на основі лише ордерів на арешт або вироків та/або створення можливості спрощення процедури екстрадиції осіб, які відмовляються від формального розгляду питання про екстрадицію.