Правила обачливості щодо клієнтів і ведення обліку

5. Фінансові установи не повинні відкривати анонімні рахунки або рахунки на явно фіктивні імена.

Фінансові установи повинні ставитися до клієнтів з обачливістю, включаючи ідентифікацію та перевірку особи клієнтів у разі:

встановлення ділових відносин;

проведення окремих операцій: (i) що перевищують відповідний визначений поріг, або (ii) грошових переказів за обставин, описаних у Пояснювальній записці до Спеціальної Рекомендації 7;

існування підозри у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму або сумнівів фінансової установи у достовірності чи достатності попередньо отриманої інформації про ідентифікацію клієнта.

Правила обачливості щодо клієнтів (ПОК), яких слід додержуватися:

a) ідентифікація клієнта і перевірка особи клієнта з використанням надійних документів, даних чи інформації, одержаних з незалежних джерел4;

b) визначення вигодоодержувача і вжиття відповідних заходів для перевірки його особи таким чином, щоб фінансова установа була переконана в тому, що вона знає, хто є вигодоодержувачем. Для юридичних осіб та організацій фінансові установи повинні вживати розумних заходів для виявлення власника та керівної структури клієнта;

c) одержання інформації про мету і передбачену природу ділових відносин;

d) вжиття постійних заходів обачливості щодо ділових відносин і спостереження за операціями, що відбуваються у процесі таких відносин з метою забезпечення відповідності операцій, що проводяться, наявній в установі інформації про клієнта, його бізнес і характер ризику, включаючи у разі потреби джерела коштів.

Фінансові установи повинні застосовувати кожен із заходів ПОК, визначених у пунктах " a" - " d", але можуть визначати, якою мірою їх застосовувати залежно від ступеня ризику, пов'язаного з типом клієнта, ділових відносин та операцій. Заходи, що застосовуються, повинні відповідати будь-яким рекомендаціям компетентних органів. До категорії операцій з високим ризиком фінансові установи застосовують жорсткіші правила обачливості. За певних обставин країни можуть вирішити, щоб фінансові установи застосовували скорочені або спрощені заходи до операцій з низьким ризиком їх використання з метою відмивання грошей.

Фінансові установи повинні перевірити особу клієнта і вигодоодержувача до або під час встановлення ділових відносин чи проведення операцій для непостійних клієнтів. Країни можуть дозволяти фінансовим установам проводити перевірку після встановлення ділових відносин тоді, коли це доречно з точки зору доцільності, у випадках, коли ризики відмивання грошей ефективно контролюються і коли це необхідно, щоб не перешкоджати нормальному веденню бізнесу.

Якщо фінансова установа не може виконувати вимоги пунктів " a" - " c", вона повинна відмовити у відкритті рахунку, започаткуванні ділових відносин чи здійсненні операції або припинити ділові відносини та розглянути питання про можливість повідомлення про сумнівну операцію стосовно такого клієнта.

Ці вимоги застосовуються до всіх нових клієнтів, хоча фінансові установи застосовують їх також до існуючих клієнтів виходячи із значущості та ризику і повинні своєчасно застосовувати правила обачливості до таких відносин.

6. Фінансові установи повинні на додаток до звичайних правил обачливості стосовно політичних діячів:

a) створити відповідну систему управління ризиками з метою визначення, яких осіб відносити до політичних діячів;

b) одержати схвалення вищого керівництва на встановлення ділових відносин з такими клієнтами;

c) вживати заходів для визначення джерел збагачення та джерел фінансування;

d) проводити постійний моніторинг ділових відносин.

7. Фінансові установи повинні стосовно закордонних кореспондентських банківських послуг та інших подібних відносин на додаток до звичайних правил обачливості:

a) збирати достатню інформацію про установу-респондента для повного розуміння характеру її діяльності та визначити за допомогою доступної для громадськості інформації репутацію установи та якість здійснення нагляду, включаючи інформацію щодо того, чи була установа предметом розслідування або акцією регулятивного органу з питань відмивання грошей або фінансування тероризму;

b) оцінювати якість контролю установи-респондента за відмиванням грошей та фінансуванням тероризму;

c) одержати схвалення вищого керівництва перед встановленням нових кореспондентських відносин;

d) документувати відповідні повноваження кожної установи;

e) стосовно " платежів за рахунками" переконатися, що банк-респондент перевірив особу та застосував правила обачливості до клієнта шляхом прямого доступу до рахунків кореспондента та здатний надати відповідну інформацію щодо ідентифікації клієнта на запит банку-кореспондента.

8. Фінансові установи повинні приділяти особливу увагу загрозі проведення операцій з відмивання грошей, яка з'являється унаслідок появи і розробки нових технологій, що можуть сприяти анонімності, і повинні у разі необхідності здійснювати заходи, спрямовані на запобігання їх використанню у схемах відмивання грошей. Зокрема, від фінансових установ необхідно вимагати здійснення процедур і політики, спрямованих на окремі ризики, пов'язані з діловими відносинами або операціями, які відбуваються не безпосередньо.

9. Країни можуть дозволити фінансовим установам доручати посередникам або іншим третім сторонам застосовувати ПОК згідно з пунктами " a" - " c" або провадити діяльність за умови, що додержуються наведені нижче критерії. Якщо таке дозволяється, остаточна відповідальність за визначення і перевірку особи клієнта лежить на фінансовій установі, яка дає такі доручення третій стороні.

Критерії, яких необхідно додержуватися:

a) фінансова установа, покладаючись на третю сторону, повинна одразу одержати необхідну інформацію щодо пунктів " a" - " c" ПОК. Фінансові установи повинні вжити відповідних заходів, щоб переконатися, що копії ідентифікаційної інформації та інша відповідна документація стосовно вимог ПОК буде надаватися третьою стороною на запит без зволікання;

b) фінансова установа повинна переконатися, що третя сторона підпадає під регулювання та нагляд і вживає заходів з метою додержання вимог ПОК відповідно до Рекомендацій 5 і 10.

Кожна країна сама визначає, в яких країнах може знаходитися третя сторона, яка задовольняє встановленим умовам, на підставі наявної інформації про країни, які не застосовують або неадекватно застосовують Рекомендації FATF.

10. Фінансові установи повинні зберігати протягом п'яти років усі необхідні облікові документи стосовно внутрішніх і міжнародних операцій, на основі яких вони матимуть змогу оперативно відповідати на запити про інформацію, що надходять від компетентних органів. Обсяг цих документів повинен бути достатнім для того, щоб простежити хід окремої операції (включаючи суми і тип валюти, якщо таке мало місце) і таким чином в разі необхідності надавати правоохоронним органам докази щодо переслідування осіб, які звинувачуються у кримінальних діях.

Від фінансових установ необхідно вимагати збереження документів, які стосуються ідентифікаційних даних, отриманих унаслідок застосування ПОК щодо клієнтів (наприклад копії ідентифікаційних документів - паспортів, посвідчень особи, прав водія або аналогічних документів), облікових документів за банківськими рахунками і ділової кореспонденції протягом не менш як п'яти років після припинення ділових відносин.

Ідентифікаційні дані та дані про операції надаються внутрішнім компетентним органам країни, які мають відповідні повноваження.

11. Фінансові установи повинні звертати особливу увагу на всі складні, надзвичайно великі операції, на всі незвичні схеми проведення операцій, де не можна простежити очевидну економічну або законну кінцеву мету. Необхідно перевіряти наскільки це можливо зміст і цілі таких операцій і отримані висновки оформлювати у письмовій формі, щоб компетентні органи та аудитори могли ними користуватися.

12. Вимоги ПОК та вимоги щодо ведення обліку, викладені у Рекомендаціях 5, 6 та 8 - 11, застосовуються до визначених нефінансових підприємств та сфер діяльності у таких випадках:

a) до казино - коли клієнти задіяні у фінансових операціях, які здійснюються на суму, що дорівнює відповідному встановленому порогу або перевищує його;

b) до агентів з питань нерухомості - коли вони задіяні у фінансових операціях своїх клієнтів стосовно купівлі або продажу нерухомості;

c) до торговців дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням - коли вони залучені до будь-якої операції з готівковою, яка здійснюється на суму, що дорівнює відповідному встановленому порогу або перевищує його;

d) до юристів, нотаріусів, інших незалежних професіоналів у правовій сфері, бухгалтерів, коли вони подають допомогу у плануванні або здійсненні операцій для свого клієнта стосовно таких дій:

купівлі - продажу нерухомості;

управління грошима, цінними паперами або іншими активами клієнта;

управління банківським, ощадним рахунком або рахунком з цінними паперами;

організації здійснення внесків для створення, діяльності або управління компаніями;

створення, діяльності або управління юридичними особами чи компаніями, а також купівлі і продажу об'єктів підприємницької діяльності;

e) до трастів і посередників, що надають послуги компаніям, коли вони здійснюють фінансові операції для клієнта стосовно видів діяльності, зазначених у Глосарії.