Перкусія легень. Методика і техніка проведення порівняльної перкусії легень.

Актуальність теми:

Перкусія (від лат. percussion – вистукування) належить до фізикальних методів обстеження хворого, а отже не потребує додаткового обладнання та пристроїв і може проводитись як у лікарняних, так і в поза лікарняних умовах. У той же час за її допомогою можна оцінити фізичний стан різних органів і тканин, а також виявити межи та розташування органів та інших структур організму з різним співвідношенням щільних і повітровмісних компонентів.

Перкусію застосовують у загальному комплексі фізичного обстеження органів дихання, кровообігу, травлення, сечовидільної системи. Перкуторний метод є одним із провідних серед фізичних методів обстеження системи дихання.

Перкусія – один із найдавніших методів фізичного обстеження хворого. Історичні відомості засвідчують, що перкусія застосовувалась у практичній медицині ще за часів Гіппократа. Безпосереднє впровадження методу у медичну практику пов’язане з іменем славнозвісного австрійського медика Леопольда Ауенбругера, який у 1761 році опублікував результати своїх досліджень щодо методики і техніки перкуторного обстеження хворого і визначив діагностичну значущість методу при патологічних процесах у грудній порожнині.

У вітчизняній клінічній медицині найвищого прояву у цьому спрямуванні клінічної діагностики досягнуто Київською терапевтичною школою, насамперед, її фундаторами – В.П.Образцовим і Т.Г.Яновським. Вони поглибили теоретичне обґрунтування методики перкусії, визначили діагностичну значущість методу, як обов’язкового компонента у фізичному обстеженні хворого, впровадили в клініку оригінальні методики і окремі технічні прийоми перкусії.

Незаперечною перевагою методу є отримання тактильних відчуттів при нанесенні перкуторних поштовхів, які в окремих випадках можуть вважатись навіть більш інформативними, ніж сам звук (наприклад, при проведенні найтихішої перкусії). Отже, опанувавши цим методом дослідження хворого, лікар набуває дуже корисних навичок оцінки стану хворого.

Конкретні цілі:

- Пояснювати фізичні основи перкусії

- Ідентифікувати основні та додаткові перкуторні тони

- Трактувати механізми та умови виникнення над легенями тупого, тимпанічного, притупленого, коробкового перкуторних тонів

- Класифікувати перкусію за цілями, способом проведення та силою нанесення перкуторного удару

- Представляти послідовність та методику проведення порівняльної перкусії легень

- Пояснювати причини виникнення несиметричності перкуторного тону над правою та лівою легенями

- Аналізувати дані порівняльної перкусії легень та робити попередній висновок щодо стану легеневої тканини

Рекомендована література:

Основна:

1. Пропедевтика внутрішньої медицини: підручник / Ю.І.Децик, О.Г.Яворський, Є.М.Нейко та ін.; за ред. проф. О.Г.Яворського. – 3-є вид., виправл. І допов. – К.: ВСВ «Медицина», 2013. – с.96-103

2. Методика обстеження терапевтичного хворого: навч.посіб./С.М.Андрейчин, Н.А.Бількевич, Т.Ю.Чернець – Тернопіль: ТДМУ, 2015. – с.95-98.

3. Шкляр В.С. Діагностика внутрішніх хвороб, 1981, с. 77–116.

4. Губергриц А.Я. Непосредственное исследование больного, Москва 1972, с. 133-161.

Додаткова:

1. Никула Т.Д. і співавтори. Пропедевтика внутрішніх хвороб, Київ 1996, с. 67-81.

2. Пелещук А.П., Передерій В.Г., Рейдерман М.І. Фізичні методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб, Київ 1993, с. 9-12.

Питання для теоретичного опрацювання:

1. Що таке перкусія?

2. Наведіть класифікацію перкусії за різними ознаками.

3. Які правила порівняльної перкусії легень?

4. Топографічні області на поверхні грудної клітки, їх межі.

5. Топографічні лінії на поверхні грудної клітки, орієнтири їх проходження.

6. Які бувають основні перкуторні звуки та їх варіанти?

7. Над якими органами та тканинами в нормі визначаються ясний легеневий, тупий, тимпанічний перкуторний тон?

Завдання для самостійного опрацювання теми