Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Актуальність. Перкусія (від лат. percussion – вистукування) належить до фізикальних методів обстеження хворого, а отже не потребує додаткового обладнання та пристроїв і
|
|
Перкусія (від лат. percussion – вистукування) належить до фізикальних методів обстеження хворого, а отже не потребує додаткового обладнання та пристроїв і може проводитись як у лікарняних, так і в поза лікарняних умовах. У той же час за її допомогою можна оцінити фізичний стан різних органів і тканин, а також виявити межи та розташування органів та інших структур організму з різним співвідношенням щільних і повітровмісних компонентів.
Топографічна перкусія використовується для: 1) визначення меж між органами; 2)висоти стояння верхівок; 3)ширини полів Креніга; 4)нижнього краю легень; 5)рухомості нижнього краю легень (екскурсії); 6)величини півмісяцевого простору Траубе; 7)величини і місця локалізації патологічного процесу. Незаперечною перевагою методу є отримання тактильних відчуттів при нанесенні перкуторних поштовхів, які в окремих випадках можуть вважатись навіть більш інформативними, ніж сам звук (наприклад, при проведенні найтихішої перкусії). Отже, опанувавши цим методом дослідження хворого, лікар набуває дуже корисних навичок оцінки стану хворого. Тому володіння методикою топографічної перкусії є вкрай необхідним.
Конкретні цілі:
Студент повинен знати:
– Пояснювати фізичні основи перкусії
– Правила виконання топографічної перкусії.
– Пояснювати нормальне розташування верхньої і нижньої меж легень відносно кісткових орієнтирів грудної клітки
– Трактувати зміни верхньої і нижньої меж легень при різних патологічних станах
– Пояснювати діагностичне значення перкуторного визначення простору Траубе
– Аналізувати дані топографічної перкусії легень та робити попередній висновок щодо стану легеневої тканини
Студент повинен вміти:
При підготовці до заняття необхідно повторити:
– Визначення висоти стояння верхівок легень, діагностичне значення.
– Методика визначення ширини полів Креніга, діагностичне значення.
– Визначення нижньої межі легень, їх рухливості, діагностичне значення.
– Визначати активну та пасивну рухомість нижнього краю легень
– Оцінювати розміри та характер перкуторного тону над простором Траубе
– Співвідносити результати перкусії грудної клітки з даними розпитування, огляду та пальпації, на підставі чого робити припущення про характер ураження легень
– Застосовувати латинську термінологію при позначенні топографічних орієнтирів та ліній на грудній клітці, основних перкуторних тонів
Основні поняття теми:
| Термін | Визначення |
| Перкусія легень | – метод фізикального обстеження хворого, заснований на аналізі звуку від нанесення постукуючих ударів по поверхні грудної клітки |
| Плесиметр | – об’єкт, який опосередкує нанесення перкуторного удару |
| Безпосередня перкусія | – перкусія, при якій перкуторний удар наноситься безпосередньо по поверхні грудної клітки |
| Опосередкована перкусія | – перкусія, при якій перкуторний удар наноситься по плесиметру |
| Порівняльна перкусія | – перкусія, яка проводиться з метою порівняння перкуторного тону на різних (у більшості випадків – симетричних) ділянках грудної клітки |
| Топографічна перкусія | – перкусія, яка проводиться з метою визначення анатомічних меж органів чи інших утворень |
| Абсолютна тупість | – зона тупого перкуторного тону над щільним органом, яка відповідає його частині, що безпосередньо прилягає до грудної стінки та не прикрита легеневою тканиною |
| Відносна тупість | – зона тупого перкуторного тону над щільним органом, яка відповідає його дійсним розмірам |
| Перкуторна зона | – ділянка підлеглої тканини, яка приходить у коливання від нанесення перкуторного удару |
| Перкуторний тон | – звук, отриманий при перкусії |
| Емфізема | – розширення легень |
| Гідроторакс | – скупчення рідини у плевральній порожнині |
| Пневмоторакс | – накопичення повітря у плевральній порожнині |
| Гемоторакс | – скупчення крові у плевральній порожнині |
| Піоторакс | – накопичення гною у порожнині плеври |
| Поле Креніга | – проекція верхівки легені на надключичну ділянку |
| Простір Траубе | – проекція газового міхура шлунка на поверхню грудної клітки, обмежена праворуч лівою часткою печінки, зверху – діафрагмою, ліворуч – селезінкою, знизу – реберною дугою |
| Симптом Вінтріха | – посилення перкуторного тимпанічного тону над великою каверною, що сполучається з бронхом, при відкритті хворим рота |
| Феномен Вільямса | – посилення тимпанічного тону в надключичній ділянці при перкусії з відкритим ротом у хворих із великим накопиченням рідини у плевральній порожнині |
| Симптом Яновського | – зникнення тимпаніту над простором Траубе при накопиченні рідини у лівій плевральній порожнині |
Рекомендована література.
1. Пропедевтика внутрішньої медицини: Підручник для мед. ВНЗ ІІІ-ІV р.а. – 3-тє вид., випр. і доп. / За ред. О.Г. Яворського. – К., 2013. – С.100-103.
2. Пропедевтика внутрішніх хвороб: Москаленко В.Ф., Сахарчук І.І. – К.: Книга плюс, 2007. – С.114-117.
3. Методика обстеження терапевтичного хворого: навч. посіб. / С.М.Андрейчин, Н.А.Бількевич, Т.Ю.Чернець. – Тернопіль: ТДМУ, 2015. – С. 99-1106.
4. Шкляр В.С. Діагностика внутрішніх хвороб, 1981, с. 77–116.
5. Губергриц А.Я. Непосредственное исследование больного, Москва 1972, с. 133-161.
Питання для теоретичного опрацювання:
1. Історія розвитку перкусії як методу дослідження стану внутрішніх органів.
2. Класифікація перкусії за способом проведення, за завданнями та силою удару.
3. Які загальні правила перкусії?
4. Які правила порівняльної перкусії легень?
5. Топографічні області на поверхні грудної клітки, їх межі.
6. Топографічні лінії на поверхні грудної клітки, орієнтири їх проходження.
7. Які бувають основні перкуторні звуки та їх варіанти?
8. Фізичні основи виникнення та характеристики тупого, ясного легеневого та тимпанічного тонів.
9. Над якими органами та тканинами в нормі визначаються ясний легеневий, тупий, тимпанічний перкуторний тон?
10. Які правила топографічної перкусії органів?
11. Анатомія лівої та правої легені: кількість часток, сегментів, положення нижнього та верхнього краю.
12. Якими частками представлена передня поверхня правої та лівої легені? Де анатомічно проходить межа між верхньою та середньою частками правої легені?
13. Яким чином визначається верхня межа легені?
14. Що таке поле Креніга, як визначити його ширину та скільки вона складає в нормі? За яких умов змінюється ширина полів Креніга?
15. Коли відбувається зміщення верхньої межі легень догори, донизу?
16. Яка різниця у техніці визначення нижньої межі правої та лівої легені?
17. Які нормальні межі правої та лівої легені?
18. Коли відбувається зміщення нижньої межі легені догори, донизу?
19. Що таке активна рухомість нижнього краю легень? Як вона визначається та скільки складає у нормі?
20. За яких умов відбувається обмеження рухомості нижнього краю легень?
21. Що таке простір Траубе, чим він обмежений, яке його діагностичне значення?
Завдання для самостійного опрацювання теми