Історико-економічна інформація розділу і сучасність. Розкриваючи досвід минулого, історико-економічна інформація розділу націлює нас на ряд висновків, що ма­ють безпосереднє відношення до сучасного економічного

Розкриваючи досвід минулого, історико-економічна інформація розділу націлює нас на ряд висновків, що ма­ють безпосереднє відношення до сучасного економічного розвитку України.

1. Малоземелля трудового селянина було найбільш характерною рисою розвитку сільського господарс­тва України у першій половині та 60-90 рр. XIX ст. У процесі сучасної земельної реформи в окремих районах України пайові наділи певною мірою по­вторюють картини минулого. Якщо в північних, малонаселених районах Одеської області вони до­статні для господарювання, то в південно-західних, густонаселених — обмежені, недостатні. При збіль­шенні населення малоземелля може стати тут основ­ним негативним явищем. У зв'язку з цим, врахо­вуючи історико-економічний досвід минулого, еко­номісти, управлінці, господарники уже сьогодні.

2. Повинні замислитись над позитивним рішенням цієї життєво важливої для наших землеробів про­блеми.

3. Порівнюючи промислові перевороти в Англії і Росії (Україні), ми можемо зробити висновки, що в умовах кріпосного режиму духовні, виробничі сили на­ції і, перш за все, освіта, наука, мало сприяли індус­тріальному розвитку. І це не тільки наслідок нево­лі, а й наслідок фінансової політики держави, яка виділяла на освіту всього 1% бюджетних коштів. Сьогодні в незалежній Україні ми не можемо по­вторювати цей кріпосницький підхід. Достойне фі­нансування освіти і науки слід розглядати як капі­таловкладення у розвиток економіки. Це також повинні пам'ятати і впроваджувати в життя наші економісти, управлінці, депутати місцевого та дер­жавного рівнів.

4. Економічна політика російського уряду у першій половині XIX ст. була суперечливою, непослідовною, неефективною. Вона, за окремими винятками, не була предметом критичного аналізу, спрямованого на перспективу. Виходячи з цього, слід зазначити, що системний історико-економічний аналіз політики держави у наш час повинен стати невід'ємним ком­понентом її вдосконалення.

Питання для самоперевірки

1. Назвіть характерні риси розвитку аграрних відно­син в Україні у першій половині XIX ст.

2. Охарактеризуйте передумови, основні етапи та особ­ливості першого етапу промислового перевороту в Україні.

3. Розгляньте основні напрямки розвитку торгівлі в Україні у першій половині XIX ст.

4. Що собою являла грошова реформа царського уря­ду 1839-1843 рр.? Розкрийте її значення.

ТЕМА 6. Селянська реформа в українських землях (1848 р, 1861р.)

та її наслідки

План

1. Селянська реформа в західноукраїнських землях (1848 р.).

2. Реформа 1861 року та її соціально-економічні наслідки.

3. Загальні проблеми скасування кріпацтва.

4. Висновки реформи 1861 року.

4. Історико-економічна інформація розділу і сучасність.

1. Селянська реформа в західноукраїнських землях (1848 р.)

Основним змістом соціально-економічного становища українських земель першої половини ХІХ ст. у складі двох імперій (Російської та Австрійської) був розклад феодально-кріпосницької системи і формування в її надрах нового суспільного укладу.

Економіка західноукраїнських земель в умовах феодально-кріпосницької системи не витримувала конкуренції на міжнародному ринку з капіталістичним господарством європейських країн, що призводило до кризи та економічного занепаду. Позаекономічний примус з боку поміщиків, суцільне насильство призводили до поступового розорення, деградації селянських господарств та підривали основи поміщицьких господарств.

Кінець 50-х - початок 60-х pp. ХІХ ст. став переломним етапом в історії України. У цей час, коли очевидною стала неможливість подальшого збереження феодально-кріпосницьких відносин, відбулося скасування кріпосного права, почав установлюватися новий, буржуазний лад.

Своєрідно відбувалось скасування кріпацтва в Західній Україні. Там була поміщицька і селянська землі. У руках поміщиків було більше половини землі (в Галичині – 51, 1 %, у Північній Буковині – 58, 1 %). У І пол. ХІХ ст. сільське господарство поступово втягується у ринкові відносини. Однак відбувалось це не дуже швидко. В той же час зростала кількість мало і зовсім безземельних селян.

Феодальні відносини гальмували не тільки розвиток сільського господарства, а й промисловість, яка знаходилась у руках поміщиків. Феодально-кріпосницьке господарство в І пол. ХІХ ст. переростало в кризу, що призвела до загострення соціальних суперечностей та посилення антифеодальної боротьби селян (так, наприклад, у Галичині 1846 р.).

Таким чином, стало питання про скасування кріпацтва. Буржуазна революція 1848 р. у Західній Європі прискорила цей процес. 17 квітня 1848 р. австрійський уряд видав указ, за яким у Галичині скасували феодальні повинності селян господарств, халупників і комірників. 9 серпня 1848 р. указ від 17 квітня про скасування панщини поширився на Буковину. 27 березня 1848р. закон угорського сейму скасував кріпацтво та феодальні повинності. Реформа включала такі положення:

1. Ліквідація юридичної залежності селянина від поміщика.

2. Наділення селян землею.

3. Сплата поміщикам вартості кріпосних повинностей.

Селяни мали зберігати за собою землі, якими користувались до реформи. Але під час роздачі наділів поміщикам відводились найкращі угіддя, а також забирали частину селянських земель. Якщо селяни забажають користуватися сервітутами, вони повинні за це платити поміщикам, урешті селянин потрапляв у економічну залежність. У цілому від реформи 1848 р. виграли насамперед поміщики. Вони втратили владу над селянином, але зберегли землю як умову для економічної кабали.

Однак скасування кріпосного права в Росії та Україні мало велике історичне значення.

Воно відкрило нові можливості для розвитку товарно-грошових відносин у господарстві українських земель.