Значення порівняльного правознавства

Значення порівняльно правових досліджень обумовлюється тим, що вони дозволяють вийти за національні кордони своєї правової системи, поглянути під особливим кутом зору на низку традиційних проблем юридичної науки та практики, розширити обрії юридичних пошуків, здійснити обмін правовою інформацією, науковими ідеями, враховувати як позитивний, так і негативний іноземний юридичний досвід у різних сферах — у науковій, освітянській і практичній.

Для юридичної науки використання порівняльного правознавства

особливо важливим. Відомо, що істина пізнається в порівнянні. Тому

без порівняння неможливе з’ ясування сутності будьякого юридичного феномену. Порівняльне правознавство допомагає встановити, як вирішується та сама правова проблема в різних країнах, і, таким чином, сприяє вивченню національного права. Порівняльноправовий аналіз здатний озброїти науковця ідеями та аргументами, які не можна отримати при знанні лише національного права. У наш час без врахування даних компаративістики загальнотеоретичні висновки не можуть претендувати на універсальний статус. У межах порівняльного правознавства аналізується й більшість проблем галузевих юридичних наук.

Порівняльному правознавству сьогодні належить ключове місце унавчальній програмі юридичної освітньої установи.Воно є однією знавчальних дисциплін, що формують сучасне правове мислення. Така значна увага до порівняльного правознавства є невипадковою. Сьогодні вже немає сумнівів у тому, що без викладання порівняльного правознавства неможливо підготувати компетентних правників. Адже випускники будуть працювати в національній правовій системі, що входить в інтегрований і глобалізований світовий правовий простір і все більше відчуває на собі вплив іноземного права. Крім того, порівняльне правознавство руйнує правову ксенофобію і нарешті підвищує культурний рівень студента.

В нинішніх умовах зростає також практичне значення порівняльного правознавства. Так, воно суттєво допомагає у законотворчій діяльності. Законодавець активно використовує порівняльноправовіматеріали при формуванні законодавчої політики, при створенні окремих законодавчих актів, при удосконаленні законодавчої техніки. Враховуючи іноземний досвід, законодавець, з одного боку, виявляє та запозичує все те корисне, що виправдало себе за кордоном при вирішенні певної проблеми, рятує від непотрібної праці «вигадувати веломашину», а з другого боку — надає можливість урахувати негативні аспекти іноземного досвіду, попередити неефективність тих чи інших правових рішень. Наприклад, розроблювачі Цивільного кодексу України враховували багатий досвід іноземних цивільних і комерційних кодексів (наприклад, Цивільного кодексу Нідерландів, Німеччини, Росії), і це, безумовно, покращило його зміст.

У судовій практиці судді, використовуючи компаративістськийнауковий метод, заповнюють прогалини у праві, тлумачать норми права. Найактивніше звертається до порівняльного правознавства.

Конституційний Суд України, використовуючи іноземний правовий досвід при обґрунтуванні власних рішень.

Нарешті у приватній юридичній практиці порівняльне правознавство допомагає юристам компетентно вирішувати проблеми, пов’язані із застосуванням іноземного права. Кількість цих проблем останніми роками зростає швидкими темпами.

Порівняльне правознавство є корисним і для міжнародного співробітництва. Воно сприяє гармонізації й уніфікації національнихправових систем, його результати використовуються під час розробки міжнародних конвенцій, рекомендаційних (модельних) документів, колізійних норм і типових договорів.