Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття, риси та структура правової системи






Одним із видів досліджень, що проводяться в компаративістиці, є порівняння на макрорівні, коли об’єктом дослідження виступають окремі правові системи. Цей рівень традиційно вважається основним у порівняльному правознавстві, оскільки останнє спрямоване головним чином на розкриття взаємовідносин і взаємного впливу правових систем сучасності, образно кажучи, на вивчення юридичної географії світу.

 

Поняття правової системи почало активно застосовуватися лише у ХХ ст. Його виникнення було наслідком визнання необхідності формування теоретичної конструкції, яка б охопила всі правові явища, цілісно та системно охарактеризувала їх внутрішні та зовнішні відносини. Основою методології такої теорії є застосування системного підходу до аналізу правових явищ. За допомогою системного підходу певний об’єкт розглядається як складне, багатоаспектне явище, що складається з різноманітних елементів, зв’язки між якими утворюють відносно стійку структуру та забезпечують його цілісність. Цінність використання категорії правової системи для юриспруденції полягає у можливості за її допомогою комплексно проаналізувати всю правову сферу життя суспільства, виявити найсуттєвіші закономірності, що складаються між її частинами та у стосунках з іншими суспільними явищами.

 

У найбільш загальному вигляді правова система розглядається як сформована під впливом закономірностей розвитку певного суспільства сукупність усіх його правових явищ, які перебувають у стійких зв’язках між собою та з іншими соціальними явищами.

 

Враховуючи те, що поняття правової системи належить до найзагальніших понять юридичної науки, яке має відбивати складне, багатогранне явище, будьяке його визначення не охоплює всіх його характеристик.


 

 


Для формування більш повного уявлення про правову систему слід проаналізувати її основні риси.

 

Правова система є одним із різновидів соціальної системи. Поряд та у взаємозв’язках із нею існують інші види соціальних систем: політична, економічна, релігійна тощо.

 

Правова система формується, як правило, в межах певної держави (в такому разі використовують назву «національна правова система»). Але в деяких випадках правова система може виходити за межі держави і охоплювати соціальні системи різних країн (саме так виникли релігійні правові системи — мусульманська, канонічна, індуська, іудейська та міжнародноправові системи, наприклад, європейське право).

 

Правові системи мають різний ступінь розвитку. Так, розвиток правової системи можна визначити за кількісними та якісними критеріями. До кількісних належить наявність розвинутої системи норм права та відповідних джерел, системи правозастосовних інститутів, системи правової освіти тощо; до якісних — ступінь соціальної затребуваності права, його реальна здатність врегулювати суспільні відносини.

 

Правова система формується під впливом об’єктивних історичних чинників (національних, релігійних, економічних та ін.), які є унікальними для кожного суспільства та зумовлюють різноманітність правових систем. Водночас треба пам’ятати про існування також суб’єктивних чинників впливу на правову систему, перш за все правову політику держави.

 

Правова система складається з різнорідних елементів. Деякі з них характеризуються як статичні, деякі — як динамічні. Головним елементом будьякої правової системи є система права, навколо якої формуються всі інші елементи. Через це навіть визначають, що право існує, формується та функціонує завдяки правовій системі.

 

Правова система характеризується цілісністю. Це явище — не тільки сукупність певних елементів та їх рис. Унаслідок утворення нового цілісного явища у нього з’являються якісно нові риси, яких немає у складових елементів, наприклад, здатність забезпечувати правопорядок.

 

Правова система має відносно стійкий характер у часі. Риси, яких вона набуває в перебігу історичного процесу, формуються протягом тривалого часу, мають стійкий характер та не можуть бути змінені у стислий строк.



Правові системи зберігають свою сутність та основні риси навіть у разі зміни державних форм організації суспільства (розпад держави, втрата незалежності, об’єднання або роз’єднання), тобто демонструють правонаступність.

 

Як уже зазначалося, головним елементом правової системи є право, але це далеко не єдиний її структурний компонент. Науковці відносять до її структури законодавство, правові установи, юридичну практику, правореалізацію та правозастосування, права, свободи і обв’язки громадян, правовідносини, правосвідомість, правову культуру, законність та правопорядок тощо. Усі елементи правової системи можуть бути згруповані у декілька підсистем, що становлять її структуру.

 

До структури правової системи входять:

 

суб’єктна складова —сукупність усіх суб’єктів, що діють у межахправової системи (індивідуальних та колективних, державних та недержавних);

 

нормативна складова —сукупність норм і принципів права, якірегулюють відносини між суб’єктами права, втілених у систему визнаних джерел права;

 

ідеологічна складова —сукупність поглядів на право та інші правові явища, що охоплюються правовою психологією і правовою ідеологією та визначають рівень правової культури, наявні правові цінності; функціональна складова —процес правотворчості, правореалізації та правозастосування, судова та інша юридична практика; 5) результативна складова — відображає результати дії права,

 

ступінь його соціальної затребуваності та відповідності інтересам соціуму, стан правопорядку в суспільстві.

 

Поняття «правова система» слід відрізняти від поняття «система права». Останнє відображає порядок побудови і взаємозв’язків між нормами, інститутами та галузями права конкретної держави. У той же час у понятті «правова система» відображається не стільки внутрішня структура права, скільки автономність і своєрідність правової системи як самостійного соціального утворення.

 

компаративістиці розрізняють вузьке і широке значення терміна «правова система».

 

вузькому значенні правова система—це право певного суспільства і пов’язані з ним правові явища. Наприклад, у цьому значенні термін «правова система» використовується у словосполученні «правова система суспільства» або «національна правова система».


 


Правовою системою у широкому розумінні є певна сукупність різних правових систем, об’єднаних за спільними ознаками. Термін «правова система» в широкому значенні є тотожним терміну «правова сім’я», що активно використовується в порівняльному правознавстві.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2026 год. (0.047 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал