Сутність, характер та особливості молодіжного руху як активного суб’єкта перетворення суспільства. Структура молодіжного руху.

Реалізація молодіжної політики в цілому та вирішення проблем окремої молодої людини залежить від багатьох факторів, найбільш важливим із яких є діяльність дитячих, молодіжних громадських організацій (об ’ єднань), молодіжного руху. Тому молодіжна політика значною мірою реалізується через молодіжний рух, молодіжні організації, об’єднання молоді.

Молодіжний рух – це невід’ємний атрибут політичної системи суспільства. Він формується та розвивається під дією об’єктивних обставин, соціально-економічних, політичних, духовних процесів, традицій, культури даного народу, нації, спільності.

Молодь, як й інші соціальні групи, виявляє свою активність через організовані громадські структури. Враховуючи особливе місце молоді як специфічної соціально-демографічної групи населення, необхідно підкреслити, що суспільство майже завжди намагалося проводити стосовно молодих людей так звану молодіжну політику. Це спричиняє необхідність існування певного механізму здійснення цієї політики, який ми називаємо молодіжним рухом. Його прояви, структури присутні практично у всіх формах політичної і соціальної організації суспільства, що дає право на порівняння молодіжного руху зі своєрідною політичною системою молоді.

Як і в політичній системі суспільства в цілому, ми можемо чітко виділити в молодіжному русі такі основні складові його підсистеми:

1) інституційна (або організаційно-інституційна),

2) регулятивна (або нормативна),

3) комунікативна (або інформаційна).

Проаналізуємо першу з них — організаційно-інституційну. Вона складається з різноманітних державних громадських структур, діяльність яких націлена на вирішення молодіжних проблем. У кожному громадянському суспільстві, в правових державах у цілому в світовій спільноті ці структури є різними за формами і шляхами формування, але головне що їх єднає — це формування та реалізація молодіжної політики.

На відміну від того, що в організаційно-інституційній підсистемі суспільства головними є державні інститути, у молодіжному русі провідну роль все ж таки відігравали громадські об'єднання, хоча з кожним роком у цьому процесі росте значимість державних молодіжних структур, що розробляють і здійснюють державну молодіжну політику.

Необхідно враховувати і те, що всі ці структури молодіжного руху на різних історичних етапах розвивалися неоднаково: по перше, певний час молодіжний рух існував лише у формі громадських, самодіяльних молодіжних об’єднань і, по друге, громадська активність молоді у різні періоди по-різному проявлялася. Певний час більш розвиненою формою молодіжного руху були його структури при " дорослих формуваннях". На іншому відтинку часу — на перше місце вийшли молодіжні організації, інколи небувалого масштабу набував так званий " неформальний рух" тощо.

Регулятивна – складається з 2-х компонентів:

а) важливим компонентом молодіжного руху, як і політичної системи в цілому є політичні і правові норми. Ця підсистема має також складну внутрішню побудову. Головна її складова — це національне право. Воно закріплене в Конституції, законах та інших нормативних актах держави. Правова регламентація існування молодіжного руху розширяється з кожним роком. Інколи правове забезпечення діяльності молодіжного руху обумовлюється спеціальними законами про молодь.

б) другою важливою складовою частиною регулятивної підсистеми молодіжного руху поряд з нормами права є норми самих громадянських об єднань, які організовують їх внутрішнє життя, взаємовідносини з іншими організаціями — державними, партійними, громадськими а також звичаї, традиції політичного, громадського життя. І хоча такі норми обов’язкові, в принципі лише для конкретних громадських об’єднань, інколи вони відіграють важливе місце в політичному житті формуванні молодіжної політики суспільства. Це, зокрема, найбільше проявляється в тоталітарних державах, де майже завжди лише одна організація, яку правлячий режим намагається представити громадським об’єднанням, хоча в реальному житті вона є державно-громадською структурою представляє молодіжний рух у цілому. Приклад комсомолу і, зокрема, його українського загону в цьому особливо переконливий.

Значну роль у молодіжному русі відіграють засоби масової інформації. Газети, журнали, видавництва, теле- і радіопрограми, інформаційні агентства, інші періодичні форми публічного розповсюдження масової інформації як органи громадських, державних структур молодіжної політики, суспільства в цілому завжди були активними помічниками молоді у боротьбі за політичні, громадські права, вирішення інших соціальних проблем.