Загальне законодавство

Норми Конституції України та Закон N 2411-VI від 01.07.2010 р. «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»[1], де у загальному визначаються принципи державної регіональної політики.

Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»

Цей закон найбільш загально визначає загальні засади регіональної політики:

«Стаття 4. Засади внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів

1. Основними засадами внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів є:

- утвердження місцевого самоврядування як фундаменту народовладдя, розширення повноважень місцевих рад шляхом децентралізації функцій органів державної влади, гармонізація загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів;

- реформування міжбюджетних відносин на користь місцевого самоврядування, створення умов для розвитку економічної самостійності регіонів;

- удосконалення системи адміністративно-територіального устрою на принципах економічної самодостатності та доступності адміністративних (управлінських) і соціальних послуг споживачам цих послуг;

- зміцнення матеріальної бази органів місцевого самоврядування та підвищення рівня їх ресурсного забезпечення;

- посилення відповідальності представників органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів перед територіальними громадами, що їх обрали;

- розроблення та впровадження проектів міжрегіональних економічних зв'язків і транскордонного співробітництва, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку;

- зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці;

- створення ефективних механізмів забезпечення активної участі територіальних громад та органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації державної регіональної політики;

- досягнення високої функціональної спроможності кадрового потенціалу регіонів, передусім шляхом створення системи і технологій залучення інвестицій для підготовки високопрофесійних управлінських кадрів.»

Стаття фактично визначає сферу компетенції класичного міністерства «регіонального розвитку» в європейському розумінні цього слова і може стати реально компетенцією Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України.

Закон не має прикладного характеру, його норми підлягають розкриттю у спеціальному законодавстві.