Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Загальне законодавство
Норми Конституції України та Закон N 2411-VI від 01.07.2010 р. «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»[1], де у загальному визначаються принципи державної регіональної політики. Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» Цей закон найбільш загально визначає загальні засади регіональної політики: «Стаття 4. Засади внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів 1. Основними засадами внутрішньої політики у сферах розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів є: - утвердження місцевого самоврядування як фундаменту народовладдя, розширення повноважень місцевих рад шляхом децентралізації функцій органів державної влади, гармонізація загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів; - реформування міжбюджетних відносин на користь місцевого самоврядування, створення умов для розвитку економічної самостійності регіонів; - удосконалення системи адміністративно-територіального устрою на принципах економічної самодостатності та доступності адміністративних (управлінських) і соціальних послуг споживачам цих послуг; - зміцнення матеріальної бази органів місцевого самоврядування та підвищення рівня їх ресурсного забезпечення; - посилення відповідальності представників органів місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів перед територіальними громадами, що їх обрали; - розроблення та впровадження проектів міжрегіональних економічних зв'язків і транскордонного співробітництва, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку; - зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці; - створення ефективних механізмів забезпечення активної участі територіальних громад та органів місцевого самоврядування у формуванні та реалізації державної регіональної політики; - досягнення високої функціональної спроможності кадрового потенціалу регіонів, передусім шляхом створення системи і технологій залучення інвестицій для підготовки високопрофесійних управлінських кадрів.» Стаття фактично визначає сферу компетенції класичного міністерства «регіонального розвитку» в європейському розумінні цього слова і може стати реально компетенцією Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України. Закон не має прикладного характеру, його норми підлягають розкриттю у спеціальному законодавстві.
|