Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Словник-мінімум
|
|
Бароко (від італ. – вибагливий, химерний) – синтетичний напрям європейської культури, що виник між епохами Ренесансу та Просвітництва і характеризується тяжінням до збуреного світозображення, заглибленим баченням конфліктності і парадоксальності буття, драматичним розкриттям життя як арени дії антагоністичних сил, граничною динамізацією та символізацією реальності.
Імпресіонізм – напрям в мистецтві останньої третини XIX – початку XX ст., представники якого прагнули відбити світ в його мінливості і рухливості, передати враження свіжості і щирості сприйняття життя.
Класицизм (від лат. – зразковий) – естетико-художня система в європейській літературі й мистецтві, що характеризується орієнтацією на естетичні норми і художні зразки античної класики. Характерні риси: співвіднесеність мистецтва передусім зі сферою раціонального, перевага ідеї над образом в структурі образотворчості, тяжіння до чіткого і ясного стилю.
Реалізм у мистецтві – зображення мовою мистецтва навколишнього світу, реальних сторін життя людини та суспільства. Досить широке коло визначень характеризує прояви реалізму у мистецтві – достовірність, правдоподібність, художня правда, художній метод та ін. Розрізняють реалізм як тенденцію, що є невід’ємною частиною багатьох напрямів і течій мистецтва, за винятком деяких, які з’явилися на поч. XX ст., а також реалізм як художній метод.
Рококо – стильовий напрям в європейському мистецтві першої половини ХVIII ст. Для рококо характерні гедоністичні настрої, світ гри, що театралізується, пасторальні сюжети, манірно-витончена і ускладнена декоративність, примхливий ритм, пануючі в убранні інтер’єру, скульптурі, живописі і декоративному мистецтві.
Романтизм (від лат. – римський) – художній напрям у мистецтві, що заснований на світосприйманні, за яким світ є живою динамічною єдністю, в якій усе взаємопов’язане і взаємодіє у своєму всеохоплюючому спонтанному русі.
! Споріднені поняття
Готичний роман – різновид роману, що виник на початку XIX століття, характерними рисами якого є освоєння категорій «піднесене» і «жахливе» в контексті релігійно-містичного світогляду.
Графіка – жанр образотворчого мистецтва, в якому, на відміну від живопису, ідея твору реалізується найчастіше у вигляді ліній і переважно в чорно-білих тонах; це породжує особливу смислову контрастність графіки.
Драма – ситуація людського життя, в якому, з одного боку, загострюються його протиріччя, а з іншого – відкривається можливість їх вирішення в словах і вчинках. На відміну від трагедії, протиріччя драми піддаються вирішенню у сфері буденного буття людини, тоді як трагічні протиріччя людського буття і усвідомлюються, і вирішуються в граничному і позамежному бутті.
Казка – архетипічний жанр фольклору, епічний твір, в якому висвітлені фантастичні події, що натякають на колізії емпіричного світу і образно-символічно вирішують їх. Фундаментальною рисою казки є моральна прозорість і екзистенціальна завершеність. В казці зберігаються і відновлюються архетипи культури.
Живопис – вид образотворчого мистецтва, теми і сюжети якого втілюються за допомогою композиції, малюнка і кольору.
Музика – вид мистецтва, який виражає світ і людину у світі у вигляді звукових художніх образів. Музика, як особливе мистецтво, заснована на здатності особистості асоціювати слухові відчуття з екзистенціальними станами і естетичними переживаннями.
Поезія – вид художньої літератури, в якому світ і відношення до нього виражаються в екзистенціально насичених образах, що знаходяться в певній ритміці і мелодиці.
Проза – розгорнуте словесне оповідання, в якому людина виражає себе і події, актуальні для неї (публіцистичний, науковий, ессеїстичний, художній текст) (1); метафорична характеристика буденного буття людини, позбавленого романтичної повноти («проза життя», «прозаїчна натура», «прозаїчні стосунки») (2).
Роман – засадничий жанр прози, що має епічний масштаб і різноманітність сюжетних ліній, в яких відбувається розвиток осіб і стосунків.
Театр – вид мистецтва, в якому головним засобом вираження є гра акторів перед публікою, що є результатом постановки на сцені драматургічного твору.
Трагедія – ситуація людського життя, в якій його протиріччя і конфлікти поглиблюються настільки, що не можуть бути подолані у сфері буденного буття, набуваючи можливості вирішення лише в граничному і позамежному бутті.
Тема № 16