Кодификація Юстиніана у Візантії.

За часів Юстініана було проведено велику роботу щодо систематизації права.

Першим за часом було отворено Кодекс, який являв собою звiд iмператорських конституцiй. Спочатку малось на метi лише впорядкувати конституцiї, якi накопичились за останнi сто рокiв, але потiм Юстиніан змiнив пiдхiд, визначивши завдання бiльш широко: не лише обробка законодавства за останне столiття, але и перегляд вже iснуючих кодифiкованих актiв (кодексiв).

В лютому 528 року Юстиніан видав єдикт, котрим оголосив склад комiсiї, а також визначив завдання останньої. Вона мала обробити матеріали, якi увiйшли до Кодексу Теодосiя, виключити з нього те, що застарiло, а також доповнити його законодавчими актами бiльш пiзнього перiоду.

Кодекс другого, виправленого, видання був опублікований I8 листопада 534 року i набрав чинностi 29 грудня того ж року.Кодекс мiстить близько 4600 конститущй, починаючи з Адрiана. Найбiльша кiлькiсть з них належить Адрiану — I200, Северам — 880, Юстиніану — 400. Усi конституцiї, що увiйшли до його видання, набули сили, тi ж, якi з нього були вилучені, втратили чиннiсть.Кодекс Юстиніана подiлено на I2 книг. Впадає в око значний обсяг матерiалу, який стосуеться питань приватного права. Йому вiдведено книги з 2 по 8 (сiм з дванадцяти, тобто бiльше половини загальної кiлькостi). 9 книга присвячена криминальному праву, 1012 — адмiнiстративному.

При вивченнi результатів систематизації Юстинiана бiльшої уваги, з точки зору засвоення положень Римського права у Вiзантiї, вимагають Дигести та Iнституцiї. Це пояснюеться тим, що саме в них було збережено дух i засади Римського приватного права.

Концепію створення Дигест було визначено у конституцiї Юстинiана вiд I5 грудня 530 року “Deo auctore”.

Згiдно з нею усiм авторитетам в галузi права минулого мала надаватись однакова увага — нiхто не визнаеться кращим або гiршим у всiх питаннях, але деякi кращi у тому чи iншому. “I не судiть про те, що е кращим i бiльш справедливим за бiльшiстю авторитетiв, бо думка одного и гiршого може переважити у якомусь питанні думки багатьох i бiльш високих...” Крiм того, у старих роботах можна було робити скорочення та замiну застарiлих термiнiв новими.

В грудні 533 року комiсiя доповiла про завершення роботи (тобто пройшло рiвно три роки з дня створення ï ï), а 30 грудня 533 року Дигести набрали чинностi.

Структурою Дигести у загальному виглядi нагадують Кодекс. Приблизно схожi вони и спiввiдношенням обсягу матерiалу з тiєю рiзницею, що питома вага приватного права тут ще більша.

Чи не найбiльша вiдмiннiсть структури у тому, що Кодекс починався з церковного права, якого не було i не могло бути у Дигестах.

Ось як виглядае структура Дигест Юстинiана: книга 1 — загальні положения про право та державу, книги 246 присвячені питанням приватного права, матерiал тут розмiщено за схемою преторського єдикту, книги 47—48 — кримінальне право та процес, книга 49 — оскарження, фінансове, вiйськове право, книга 50 — муніципальне право, завершальнi положения.

Книги не мають власних найменувань, в той час як титули, на якi подiляються книги, опорядженi заголовками, котрi у багатьох випадках вiдтворюють рубрики “постiйного едикту”, а також нерiдко спiвпадають з назвами вiдповiдних титулiв Кодексу Юстинiана. Титули, у свою чергу, подiляються на фрагменти, кожен з яких є витягом з одного iз творiв одного з правникiв. Якоїсь субординації (за авторитетом, часом написания твору, його обсягом тощо) не прослiдковується, але великі фрагменти для зручності подiлено на параграфи. Специфiчною рисою викладу матерiалiв в Дигестах є те, що кожен фрагмент починаеться з вказiвки на те, хто е автором витягу i з якого твору.

Що стосуеться загальної характеристики змiсту Дигест, то тут варто звернути увагу на цiкаву деталь: з одного боку, вони охоплюють коло питань ширше, нiж тi, якi вiдносяться до приватного права. Але з iншого — вони “не перекривають” повнiстю вiдносини приватного права, залишаючи частину з них Кодексу Юстиніана.

Крiм того, особливiстю Дигест є наявнiсть у ï хньому тексті iнтерполяцiй, тобто доповнень, змiн або уточнень, зроблених у стародавшх текстах комiсiєю за укладенням Дигест. Такi змiни текстiв провадились на пiдставi вказiвки Юстиніана, зробленої у конституцiї вiд I5 грудня 530 року, i, як вважають бiльшiсть романiстiв, мали метою пристосування архаїчних положень до потреб практики Вiзантiї.

Робота над Iнституціями почалась протягом останнього року компiляцiї Дигест. Безпосередньо цим займались Трибонiан, Теофiл та Доротей. У основу Iнституцiй Юстинiана було покладено Iнституциії Гая. Порiвняння оригінального тексту та переробки комiсiї показуе, що змiни и доповнення торкнулись, головним чином, тих положень, де були застарiлi терміни або посилання на законодавчi акти, якi' втратили чиннiсть. При висвiтленнi окремих питань використано Iнституцiї Флорентiна, Марцiана та Ульпiана.

Система Iнституцiй виглядала таким чином: вступ i чотири книги: I — особи, ІІ — речовi права, у тому числi спадкування за заповггом, ІІІ — спадкування за законом, загальні положения зобов'язань та контракти, IV — делiкти та норми процесуального права, а також деякi положення публiчного права. Книги поділено на титули, титули — на фрагменти.