Гірничо-металургійний комплекс

Гірничо-металургійний комплекс розглядають як базову галузь народного господарства, що забезпечує потреби всіх галузей економі­ки України в металопродукції як основного конструкційного матеріа­лу. Основною сировинною ланкою комплексу становлять підприємс­тва гірничовидобувної галузі, що забезпечують видобуток, збагачення та агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд. На цій базі забезпечується робота підприємств переробних галузей, які зайняті виробництвом чавуну, сталі та прокату, феросплавів, повторним вико­ристанням металевої сировини, коксуванням вугілля, виробництвом вогнетривів та допоміжних матеріалів для них (флюсових вапняків тощо). Провідна роль у цьому комплексі належить металургійній пере­робці за схемою: чавун — сталь — прокат.

Таким чином, гірничо-металургійний комплекс являє собою бага-товекторне виробництво надзвичайної складності, до якого входять: • гірничорудна промисловість, що забезпечує погреби металургій­них підприємств в сировині, одночасно забезпечує постачання

продукції на експорт;

марганцеворудна промисловість;

феросплавне виробництво;

коксохімічне виробництво;

виробництво флюсів;

вогнетривке виробництво;

аглодоменне виробництво;

сталеплавильне виробництво;

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

• прокатне виробництво;

• трубне виробництво;

• метизне виробництво;

• кольорова металургія. Розташування переробних підприємств на території України зале­жить від багатьох природних та економічних факторів, особлива роль в складі яких належить наявність сировини і палива. Основними те­риторіями видобутку залізних руд стали родовища Криворізько-Кре-менчуцького та Білозерсько-Конкського залізорудних басейнів, де руда розробляється як підземним, так і відкритим (кар'єрним) способом. Важливе місце у виробничій структурі залізо видобувної промисло­вості України посідають гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК), на яких видобуті залізисті кварцити збагачуються і перетворюються на концентрат з вмістом чистого заліза до 62-65 %. На Криворіжжі спочат­ку був споруджений Південний ГЗК з відкритим видобутком заліза, а пізніше — Новокриворізький, Центральний, Північний та Інгулецькиіі ГЗК. Крім того, на інших територіях були введені в дію Дніпровський та Полтавський ГЗК поблизу Кременчука, Запорізький ГЗК — у Бі-лозерському залізорудному районі, Комиш-Бурунський ГЗК — на базі Керченського родовища.

Основною територією видобутку марганцевих руд виступає Ні­копольський марганцеворудний басейн. В Нікопольському басейні та на його продовженні Великогокмацькому родовищі марганцевих руд видобуваються значні обсяги руди, в тому числі до 75% відкритим спо­собом, що являють собою сировинну складову марганцеворудної про­мисловості України.

Поєднання видобутку залізних та марганцевих руд та коксохіміч­ного виробництва дає змогу налагодити виробництво чавуну, сталі, прокату, труб, продукцію кольорової металургії.

Формування гірничо-металургійного комплексу відбувається в складних умовах трансформації економічних відносин, визначення реальних потреб продукції підприємств для забезпечення внутріш­ніх потреб України та експортних потреб. Протягом останніх 15 років рівень виробництва основних видів металопродукції був зменшений

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

в два рази. Виробництво сталі та видів прокату забезпечувалось, голо­вним чином, з врахуванням потреб їх споживання в Україні.

Чорна та кольорова металургія має недосконалу галузеву та тех­нологічну структуру, наявне старіння основних виробничих фондів, низьку ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. Обладнання та технологія виробництва, які були введені в експлуата­цію в 70-80-х роках минулого століття, фізично та морально застарілі, що стримує випуск конкурентоспроможної продукції, призводить до аварій на виробництві.

Стан основних виробничих фондів гірничодобувних підприємств оцінюється як незадовільний, їх спрацювання становить 70%. В екс­плуатації знаходиться частина устаткування ЗТ терміном служби, що перевищує нормативний.

Обмеженість у фінансуванні гірничорудного виробництва нега­тивно вплинула на формування сировинної бази підприємства, зба­гачення рудою підприємств. Обмежені обсяги розкривних робіт на підприємствах з відкритим способом розробки, що створює труднощі в нарощуванні обсягів видобутку руди у кар'єрах, на відкритих гірни­чих роботах. Із-за відсутності фінансування не виконуються в повному обсязі гірничопідготовчі роботи на підприємствах з підземним спосо­бом розробки родовищ, погіршуються гірничо-геологічні умови видо­бутку руди, не здійснюється підготовка до експлуатації нових горизон­тів і в шахтах, і в кар'єрах.

Експлуатація підприємств чорної металургії приводить до усклад­нення економічної обстановки у великих промислових центрах.

Не вдосконалюється економічні методи стимулювання розвитку гірничо-металургійного комплексу. Протягом тривалого часу не впровад­жуються спеціальні пільги щодо фінансування розвитку галузі. Підпри­ємства перебувають в єдиній державній системі оподаткування, виплачу­ють усі види податків до державного бюджету, не заощаджуючи коштів, необхідних для забезпечення модернізації виробництва та розвитку.

Гірничо-металургійний комплекс має добрі перспективи для роз­витку, використовуючи власну сировинну базу, високий рівень науково-технічного потенціалу, що може забезпечити передовий технологічний

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

рівень. Підприємства гірничо-металургійного комплексу можуть стати головним експортером значного обсягу металопродукції.

Для ефективного використання переваг та особливостей розвит­ку в складі економіки України на часі впровадження докорінних змін в організації та економічному стимулюванні роботи підприємств гір­ничо-металургійного комплексу. Важливого значення набуває прогно­зування змін сортаменту металопрокату. Підприємства гірничо-мета­лургійного комплексу виплавляють обсяг металу значно більший, ніж необхідно для забезпечення роботи в різних галузях економіки, однак не виробляють всієї номенклатури прокату. Профільний і розмірний сортамент має бути розширений і уніфікований, включати нові види металопродукції. У сортопрокатному виробництві необхідним є ви­робництво нових профілів для залізничного транспорту, будівництва, машинобудування тощо. Важливим є збільшення обсягів виробництва листа в зальному обсязі металопрокату, а також частка холоднопрокат­ного листа.

Перебудова в роботі буде сприяти збільшенню виробництва водо­газопровідних труб, труб з цинковим, полімерним, алюміній-полімер-ним покриттям, емальованих труб. Передбачається випуск високоміц­них насоснокомиресорних, обсадних і бурильних труб.

Сортамент метизного виробництва складається із таких видів виробів: високоміцні кріпильні деталі для авіа-, автомобіле-, і транс­портного машинобудування; кріплення з покриттям; канати; сітки та метизні вироби тощо.

Перебудову виробничої та економічної діяльності підприємств чорної та кольорової металургії необхідно здійснювати з врахуванням світового досвіду, сутність якого полягає в наступному. До першочер­гових завдань належить ліквідація зайвих металургійних потужностей; проведення широкомасштабної модернізації та реконструкції вироб­ництва; розширення номенклатури виробництва продукції. Світовий розвиток чорної та кольорової металургії формується під впливом напряму, що характеризує зниження питомого метало споживання за рахунок випуску та використання металопродукції підвищеної якості, замість переважного нарощування абсолютних обсягів виробництва.

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

Для відновлення основних виробничих фондів до загальноприй­нятого у світовій практиці рівня потрібні значні обсяги інвестицій для забезпечення підтримки виробничих потужностей на високому рівні, поновлення основних виробничих фондів. Щорічний обсяг капіталь­них вкладень, за оцінками фахівців, мас дорівнювати 20-25% середньо­річної вартості товарної продукції.

Для покращення діяльності підприємств гірничо-металургійного комплексу необхідно здійснити:

• оптимізацію виробничих потужностей підгалузей та підприємств відповідно до кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків шляхом вилучення надлишкових потужностей, морально і фізич­но застарілих агрегатів;

• розробку та реалізацію інноваційних проектів розвитку техноло­гій, створення нового високоефективного обладнання, що забез­печує виробництво конкурентоспроможної за якістю та цінами продукції;

• економічні, технологічні та організаційні заходи, щодо мінімізації витрат на виробництво та забезпечення рентабельної роботи під­приємств.