Електроенергетика

Електроенергетика як галузь промисловості включає виробниц­тво електричної енергії на теплових, гідравлічних та атомних елект­ростанціях, електричні мережі, окремі котельні та інші господарські об'єкти. Розвиток електроенергетики залежить від використання різ­номанітних енергетичних ресурсів, більшу частину яких складають не-відновлені наливні ресурси: вугілля, нафта, природний газ, уран тощо.

Стан енергозабезпечення країни та окремих регіонів відобра­жається в енергобалансі, в якому подаються дані про кількість вироб­леної електроенергії та одержаної із-за меж України, кількість спожи­тої електроенергії та витраченої у мережах загального користування, кількість відпущеної електроенергії за межі України.

Динаміка обсягів виробництва та споживання електроенергії на­ведена в табл. 4.2.

Обсяг виробленої електроенергії протягом останніх років змен­шився на 40%, з 300 млрд. кВт.-год. в 1990 р. до 182 млрд. кВт.-год. в 2004 р. Особливо відчутний спад виробництва електроенергії відміче­но в перші роки існування України як незалежної держави в результаті впровадження ринкових відносин, приватизації об'єктів енергопоста­чання, відсутності чіткої системи державного контролю за цими важ­ливими процесами. Останнім часом обсяг виробленої енергії стабілізу­вався на рівні 172-182 млрд. кВт.-год.

РОЗДІЛ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

Джерело: [130].

Аналіз використання електроенергії підприємствами різних галу­зей економіки свідчить про наявність нестабільності в цих процесах. Значний обсяг електроенергії (50-52%) споживається промисловими підприємствами та в будівництві. Іншими галузями діяльності, в тому числі в житлово-комунальному господарстві використовують до 20% виробленої електроенергії. Незначними є витрати електроенергії у сіль­ському господарстві та на транспорті. Вражають втрати електроенергії у мережах загального користування — до 15-18% від загального обсягу.

Потреби у електроенергії забезпечують підприємства різних галу­зей енергетичної промисловості (табл. 4.3).

Теплові електростанції (ТЕС) являють собою промислові підпри­ємства, призначенням яких є перетворення хімічної енергії палива у теплову, а теплову — в електричну. Процес здійснюється в результаті синхронної взаємопов'язаної експлуатації котелень, парових котлів, турбін, генераторів та розподільчих підстанцій.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Таблиця 4.3

Потужність електростанцій і виробництво електроенергії

Джерело: [130].

Сумарна потужність теплових електростанцій України стабілізу­валася на рівні 36 млн. кВт., забезпечує 50% загальних потреб в елек­троенергії. Теплові електростанції обслуговують значні території, про­мислові райони, промислові центри.

Незважаючи на притаманні переваги розвиток теплоенергетики стримується недоліками, серед яких — відносно низькі ККД (35-42%) теплоелектростанцій, значні обсяги споживання невідновленого пали­ва, зношеність основних фондів, висока собівартість виробленої елек­троенергії тощо.

Гідравлічні станції (ГЕС) для виробництва електроенергії вико­ристовують механічну енергію водних потоків. ГЕС використовують постійно діючі потоки води, не втрачають паливних ресурсів, менше залежать від транспорту, створюються сприятливі умови для механіза­ції та автоматизації виробничого процесу, термін їх використання знач­но триваліший порівняно з тепловими електростанціями.

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

В Україні значного поширення набули гребцеві ГЕС, що буду­ються на рівнинних річках і передбачають створення водосховищ, які займають значні території. На гірських річках будують дериваційні гідроелектростанції, де існує великий природний напір води. Споруд­ження греблевих ГЕС супроводжується комплексним вирішенням гос­подарських завдань. Забезпечується обводнення земель, господарське та побутове водопостачання, створюються умови для судноплавства та розвитку рибного господарства. Потужні гідроелектростанції побудо­вані на р. Дніпро, утворюючи Дніпровський каскад ГЕС. До його складу входять Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніп­ровська та Каховська гідроелектростанції. Серед інших необхідно від­мітити про експлуатацію Дніпровського гідровузла та Теребля-Рікську ГЕС у басейні Тиси. Будівництво та експлуатація ГЕС на малих річках не привело до позитивних результатів, враховуючи їх малу потужність та значні витрати, що пов'язані з будівництвом та використанням.

Сумарна потужність гідроелектростанцій України стабілізувала­ся на рівні 4, 7-4, 8 млн. кВт, дозволяє забезпечувати потреби в елек­троенергії, обсяг якої складає приблизно 4-5% від загального обсягу виробленої електроенергії. Враховуючи відносно низьку собівартість виробленої електроенергії, екологічну безпечність для населення, екс­плуатація гідроелектростанцій завжди буде привабливою для забезпе­чення енергетичних потреб України.

Атомні електростанції (АЕС) використовують енергію, що утво­рюється в процесі розпаду атомів радіоактивних елементів (основним видом ядерного палива є уран — 235 і плутоній — 239.)

Основними елементами АЕС є атомний реактор, циркуляційні на­соси, трубопроводи, парогенератор, трубогенератор, турбіни.

Будівництво атомних електростанцій в Україні розпочалося ^в 60-х роках минулого століття. Введені в дію Запорізька, Чорно­бильська, Хмельницька, Рівненська атомні станції. Завдяки цьому загальна потужність всіх атомних електростанцій доведена до 12-13 млн. кВт, а обсяг виробленої електроенергії стабілізувався на рівні 75-78 млрд. кВт.-год., що складає 42-45 % від загального обсягу вироб­ництва електроенергії.

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Будівництво АЕС супроводжується загрозою потенційних можли­востей викидів радіоактивних речовин в атмосферу, в результаті прора-хунків на етапі конструювання, проектування, будівництва та експлу­атації АЕС, що становить небезпеку для навколишнього природного середовища та населення. Все це проявилось в результаті Чорнобиль­ської катастрофи у 1986 p., що призвела до найбільшої трагедії, сколих­нула весь світ.

Проте, дефіцит електроенергії, зменшення обсягів постачання в Україну нафти і газу, складність у розвитку вугільної галузі, що негатив­но вплинуло на розвиток промисловості і сільського господарства, зму­сило переглянути відношення фахівців до розвитку атомної енергетики, підвищуючи вимоги до забезпечення безпечної експлуатації АЕС. В результаті були прийняті рішення стосовно введення в дію додаткових, завчасно недобудованих блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС.