Загальна оцінка стану та розвитку промисловості

Для оцінки стану промисловості використовують сукупність по­казників, що відображають результати діяльності промислових підпри­ємств. Це: загальний обсяг виробництва промислової продукції, обсяг виробництва окремих видів промислової продукції; обсяг виробниц­тва промислової продукції на душу населення; питома вага окремих галузей промисловості у валовому випуску продукції; індекс зміни обсягу промислової продукції в поточному році до обсягу продукції

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

в базовому році; доходи та витрати від виробничої діяльності, прибут­ковість підприємств окремих галузей промисловості, кількість пра­цівників, продуктивність праці та середньомісячна заробітна плата у промисловості, ін. Для більш ґрунтовної оцінки стану промисловості застосовують також такі показники: структура витрат на виробництво, (%) в т. ч. матеріальні витрати, амортизація, витрати на оплату пра­ці, відрахування на соціальні заходи, інші операційні витрати; вит­рати на одиницю виробленої продукції, грн./грн. в т. ч. матеріальних витрат, амортизації, витрат на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи, інших операційних витрат, показники, шо визначають стан ви­користання паливно-енергетичних ресурсів, використання виробничої потужності підприємства, матеріалоємність продукції, фондовіддачу, створення нової продукції, використання нових форм сировинних за­пасів, впровадження нової техніки і технології тощо.

Тенденції, що склалися починаючи з 1991 р. у розвитку окремих галузей промисловості в Україні та на території окремих регіонів то­тожні, пов'язані із негативним впливом економічних процесів, зміною форм власності, приватизацією, формування принципово нових еконо­мічних відносин, оцінюються з використанням індексу зміни обсягу продукції за період 1990-2004 pp., за умови, що досягнутий рівень роз­витку в 1990 р. прийнятий за 100%.

Порівняння результатів діяльності в окремих галузях промисло­вості здійснено з результатами, досягнутими в 1990 p., коли Україна знаходилася в складі СРСР. Таке порівняння наведено не з тих причин, що в той час були досягнуті значні позитивні результати. В дійсності економіка СРСР розвивалася екстенсивним шляхом, за рахунок збіль­шення у виробництві енергетичних, матеріальних, природних, трудо­вих ресурсів, а не шляхом раціонального використання цих ресурсів. Щорічно обсяг промислової продукції зростав лише на 2-3%, тоді, коли темпи росту обсягу продукції в розвинутих країнах були значно вищими (в Японії, наприклад, 6-7 %). Продуктивність праці в СРСР від­ставала від продуктивності праці в інших країнах, порівняно із США, наприклад, в два рази. Результати досягнень в науково-технічному про­гресі з надзвичайними труднощами знаходили втілення у виробництві.

Є. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Авторитет вчених був принизливим. Не враховувалося, що в світі на­став період впровадження нового етапу науково-технічної революції, який охопив всі економічно розвинуті країни, наукові розробки інтен­сивно впроваджувалися у всі сфери виробничої діяльності. В умовах відсутності задоволення необхідних соціальних потреб населення ко­лосальні кошти направлялися для розвитку военно-промислового ком­плексу, утримання армії, для підтримки інших країн, нехтуючи забез­печення необхідними соціальними потребами свого народу.

Таким чином, порівняння основних показників регіонального роз­витку протягом останніх п'ятнадцяти років з результатами 1990 р. дає можливість об'єктивно оцінити наявні досягнення та приховані мож­ливості промисловості України, також окремих регіонів для наочного покращення ситуації, збільшення обсягів виробництва, підвищення його ефективності в умовах самостійності, соборності, демократизації суспільства, використання різних форм господарювання, для значного покращення економічного 7а соціального стану людей.

Наведені в підручнику дані про досягнення регіональної економі­ки в Україні свідчить про складний шлях становлення. Перебудова сис­теми державного управління, широкомасштабне впровадження прива­тизації привело до значних недоліків, що видно із наведених даних (рис. 4.1 і 4.2). Індекси зміни обсягів продукції в паливній промисло­вості, енергетиці, чорній металургії, машинобудуванні, в хімічній, де­ревообробній, легкій та харчовій промисловості свідчать про наявність спадів та підйомів.

Загальнодержавні тенденції розвитку промисловості притаманні розвитку промисловості на території всіх регіонів, що видно із наведе­них на рис. 4.3 індексів зміни обсягів промисловості продукції на те­риторії окремих регіонів. Детальна оцінка процесів, що відбуваються, наведена в подальших розділах підручника.

Розглядаються такі галузі промисловості:

• паливно-енергетичний комплекс;

• гірничо-металургійний комплекс;

• машинобудування, хімічна, деревообробна та легка промис­ловість.

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

Рис. 4.1

Індекси зміни обсягів продукції паливної промисловості, енергетики, чорної металурги, машинобудування

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Рис. 4.2

Індекси зміни обсягів продукції хімічної, деревообробної, легкої, харчової галузей промисловості

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

Рис. 4.3

Індекси зміни продукції промисловості за регіонами

Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

4.4. Паливно-енергетичний комплекс

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспорту­вання, розподілу та використання. До його складу входить паливна про­мисловість (нафтовидобувна, нафтопереробна, газова, вугільна, слан­цева, торфова, уранова) та електроенергетика. Паливно-енергетичний комплекс тісно пов'язаний з усіма галузями народного господарства.

У сучасних умовах паливно-енергетичний комплекс забезпечує фун­кціонування усіх галузей економіки України і рівень добробуту населення. Від стану справ у ПЕК залежить розвиток промисловості, сільського гос­подарства, транспорту, сфери послуг, комунального господарства тощо.

Основними первинними джерелами енергії у сучасному світі є нафта, вугілля, природний газ, гідроенергія, а також швидко зростає атомної енергії. Інші джерела (дрова, торф, енергія сонця, вітру, геотер­мальна енергія тощо) у загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків. Щоправда, в окремих країнах вони мають істотне зна­чення для енергопостачання.

Україна має значні запаси вугілля, нафти і газу, поклади торфу, але ці запаси не забезпечують в повній мірі потреби розвитку економіки. Зміни обсягів видобутку вказаних видів палива характеризуються да­ними наведеними в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Видобуток палива

Джерело: [130]. 152

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА