Вугільна промисловість

До складу вугільної промисловості входять підприємства, що здійснюють видобування, збагачення та брикетування природного кам'яного та бурого вугілля. Вугілля використовують головним чином в електроенергетиці та чорній металургії, враховуючи його енерге­тичні властивості, що визначає його економічну цінність. Крім того, вугілля також використовують у хімічній та інших галузях економіки як сировину в машинобудуванні, у житлово-комунальній сфері. Серед загальних ресурсів органічного палива на вугілля припадає 65-90%. У розвинутих країнах використання вугілля забезпечує зростання еко­номіки, заміняє нафту у багатьох сферах діяльності.

Кам'яне вугілля в Україні видобувається на території двох ос­новних регіонів: Донбаського та Карпатського. В Донбаському регіоні видобуток вугілля головним чином зосереджено в Донецьку, Макіївці, Єнакієве, Горлівці, Чистякові — Донецька область; Луганську, Стаха­нове Первомайську, Лисичанську — Луганська область. В Карпатсько­му регіоні вугілля видобувають в Червонограді. Крім того, видобуток вугілля здійснюють у Ново-Волинську Волинської області.

Буре вугілля видобувають на території Житомирської (Поліський регіон), Черкаської (Подільський регіон), Кіровоградської, Донецької (Степовий регіон), Львівської (Карпатський регіон) областей.

Вугільна промисловість України протягом тривалого часу розви­валася із значними коливаннями. Найбільшого обсягу видобутку вугіл­ля було досягнуто в 70-х роках, коли зруйновані війною підприємства були відбудовані, оснащені механізацією виробничих процесів, впро­ваджений підземний транспорт. В результаті інтенсивної експлуатації вугільних родовищ за рік видобувалося 200-215 млн. т вугілля.

З відкриттям покладів нафти і газу в Західному Сибіру почався зане­пад вугільної галузі, спад виробництва, зменшення фінансування на ре­конструкцію шахтного фонду. Протягом кількох десятиліть модернізація здійснювалася незадовільно, що суперечило самій природі шахт як вуг­ледобувних підприємств. Надзвичайно негативно на стан галузі впли­нуло впровадження ринкових умов господарювання, зміни форм влас­ності, приватизація вугільних підприємств, безсистемна експлуатація

Є. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

вугільних родовищ. У 1990 р. було видобуто ще 165 млн. т вугілля, й до 2000 р. обсяг видобутку вугілля зменшився в два рази (табл. 4.1). Цей процес супроводжувався відсутністю державного впливу на розвиток вугільної промисловості, що проявилося в тому, що було ліквідовано дер­жавне замовлення на видобуток та використання вугілля, відсутністю прямих договорів між вугільними підприємствами та споживачами вугіл­ля, зменшенню фінансування. В сучасних умовах не знаходять впровад­ження створені вітчизняними спеціалістами нові види гірничої техніки та нові технологічні процеси підземного видобутку вугілля, механізація допоміжних робіт. Не використовуються сучасні розробки вугільних на­уково-дослідних, конструкторських та проектних інститутів.

Робота підприємств вугільної галузі ускладнюється також при­родними факторами, що відрізняють їх роботу від підприємств інших галузей. Шахта може діяти тоді, коли постійно відновлюються запаси вугілля замість вилученого з надр. Такі природні умови важко прогно­зувати, вони створюють небезпеку для виробництва. З врахуванням природних умов організують роботу шахтарів, які працюють в очисних вибоях, насичених вугільним та природним пилом. Для покращення умов їх праці, захисту людей, ліквідації аварій необхідні нові організа­ційно-технологічні рішення та їх фінансування, що не забезпечується.

Ліквідація шахт здійснюється без наявності обґрунтованих інже­нерно-технічних та соціальних проектів, що створило складну соціаль­ну ситуацію. Фінансово не забезпечувався виробничо-технологічний цикл закриттям або консервації вугледобувних виробництв, будівниц­тво нових підприємств і створення нових робочих місць для влашту­вання звільнених працівників шахт, здійснення професійної та соціаль­ної переорієнтації шахтарів і членів їх сімей. Закриття шахт призвело до вимирання шахтарських селищ і містечок. Особливо в складному становищі опинилися жителі малих та середніх шахтарських міст з мо-ногалузевою структурою промисловості.

Серед заходів, пов'язаних із закриттях шахт, важливого практич­ного змісту набуває пропозиція доктора техн. наук професора Г. Пень-ковського, який обгрунтував концепцію принципово нового енергетич­но-виробничого комплексу «вугільна шахта-теплоелектростанція».

Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

Сутність проекту полягає в тому, що на одному майдані поряд із існуючими шахтами будується електростанція. Вугілля із шахт по­дається безпосередньо в котли станції для подальшого виробництва електроенергії. Таким чином, функціонує принципово нова техноло­гія, яка дозволяє використати невисокої якості вугілля (в складі якого порода складає до 38%) без додаткового збагачення, уникнути транс­портування вугілля до великих теплоелектростанцій на значні відстані, знизити загальні витрати на отримання електроенергії. Таким чином, видобуток палива і виробництво електроенергії та тепла поєднується між собою в єдину схему. Крім того, вирішується також можливість для комплексного використання горючих покладів шахт: газу метану та вугілля. Запропонована технологія передбачає спочатку відбір з лав газу-метану, а потім здійснюється видобуток вугілля; і газ, і вугілля подаються в електростанцію для отримання електроенергії.

Концепція комплексу «вугільна шахта-теплоелектростанція» від­працьована на території Донецької області; здійснюється напрацюван-ня відповідних проектів для шахт Макіївки, шахт Луганської області та Львівсько-Волинського вугільного басейну.

Вугільна галузь України відноситься до стратегічної галузі, одно­часно являє собою трудомістке капіталоємне та енергоємне виробництво, вимагає, постійної уваги державних та регіональних органів влади для забезпечення стабільності та розвитку. Для збереження вугільної про­мисловості необхідно відновити державний вплив, державне керівництво, зупинити розпродаж економічно привабливих шахт та інших об'єктів. За­лучення стратегічних інвесторів, державна фінансова підтримка, вдоско­налення системи та структури управління створять умови для збереження вугільної галузі, її реструктуризації та ефективного використання.