Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Альтернативні види палива та електроенергії






Для забезпечення економіки України паливно-енергетичними ресурсами важливого значення набуває виробництво та споживання альтернативних видів рідкого та газового палива на основі залучення нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини. До нетрадицій­них джерел та видів енергетичної сировини належить сировина рос­линного походження, відходи, тверді горючі речовини, нафтові, газові, газоконденсатні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми тощо, виробництво і переробка яких погребує застосування принципово но­вих технологій.

До альтернативних видів рідкого палива належать:

• горючі рідини, одержані під час переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців);

• спирти, олії, інше рідке біологічне паливо, одержане з біологічної сировини;

• горючі рідини, одержані з промислових відходів, стічних вод та інших відходів промислового виробництва;

• паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ непромислового значення, якшо воно не належить до традиційного виду палива.


Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

До альтернативних видів газового палива належать:

• газ (метан) вугільних родовищ, а також газ, одержаний у про­цесі підземної газифікації та підземного спалювання вугільних пластів;

• газ, одержаний під час переробки твердого палива (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф);

• газ, що міститься у водоносних пластах нафтогазових басейнів з аномально високим пластовим тиском, а також у газонасичених водоймищах і болотах;

• газ, одержаний з природних газових гідрантів;

• біогаз, генераторний газ, інше газове паливо, одержане з біологіч­ної сировини;

• газ, одержаний з промислових відходів (газових викидів, стіч­них вод промислової каналізації, вентиляційних викидів, відходів вугільних збагачувальних фабрик тощо).

Використання нетрадиційних джерел та видів енергетичної сиро­вини для виробництва альтернативних видів рідкого та газового палива спрямовано на забезпечення економії паливно-енергетичних ресурсів.

Для забезпечення виробництва альтернативних видів палива ство­рюються організаційно-економічні умови для підприємництва на ос­нові державного захисту інтересів підприємця, умови для розвитку науково-технічної бази виробництва та впровадження нових наукових досягнень у цій сфері. Обов'язковою умовою є створення системи дер­жавних стандартів; впровадження економічних важелів і стимулів для підприємств, діяльність яких пов'язана з впровадженням ресурсозбері­гаючих технологій при використанні альтернативних видів палива; стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Для забезпечення стабільності у розвитку економіки окремих ре­гіонів використанню альтернативних джерел енергії приділяється знач­на увага. До альтернативної енергії відносять енергію, виробленою з альтернативних джерел, це електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об'єктах альтернативної енергетики і може висту­пати товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. До аль-еРнативних джерел дешевої та доступної енергії відносять енергію



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно у довкіллі.

Використання альтернативних джерел енергії має особливості, зок­рема зумовлені природними умовами. Можливості для використання аль­тернативних джерел енергії залежать від наявності водних ресурсів малих річок, необхідних для роботи гідроенергетичного обладнання; наявності біомаси, кількість якої залежить від обсягів щорічних урожаїв; наявності геотермальних джерел та свердловин, придатних для виробництва та ви­користання геотермальної енергії; наявності теплових викидів, обсяги яких залежать від функціонування підприємств промисловості тощо.

Альтернативна вітроенергетика дозволяє подолати існуючі труд­нощі, має значні перспективи розвитку. Загальний обсяг вітрової енер­гії, яку реально можна використовувати в Україні, може дати за рік, за різними оцінками 300-600 млрд. кВт.-год. Використання енергії вітру для отримання електроенергії відноситься до розряду використання невичерпних енергоресурсів Землі. В практичній діяльності енергію вітру люди використовували з давніх часів.

Становленню вітроенергетики в різних країнах сприяла енерге­тична криза, скорочення запасів традиційних паливно-енергетичних ресурсів, значне підвищення цін на паливо. У США, Німеччині, Ве­ликобританії, Данії, Китаї, Японії та інших країнах прийняті націо­нальні програми розвитку вітроенергетики. Для виконання зазначених програм передбачено ряд економічних заходів, спрямованих на підви­щення заінтересованості споживачів у впровадженні вітроенергетики: пільгові кредити і тарифи для виробників вітрових агрегатів, прямі до­тації на виробництво і придбання таких установок тощо.

Становлення вітроенергетики в Україні розпочалося в 1991 р-В 1996 р. було прийнято програму будівництва вітрових електростан­цій, згідно з якою передбачено встановлення близько 50 вітрових елек­тростанцій (ВЕС) загальною потужністю 1990 МВт. Розвиток вітро­енергетики здійснюється в результаті спорудження великих ВЕС та малих окремих агрегатів для автономних споживачів.

В Україні існують промислові вітрові електростанції, які споруд­жені на основі серійного обладнання, що випускається на вітчизняних



Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


заводах. До таких об'єктів слід віднести Донузлавську ВЕС в Криму потужністю 5, 3 МВт та експериментальні Акшанська, Чорноморська, Лакська, Євпаторійська ВЕС. У Миколаївській області працює Адже-гільська ВЕС, в Херсонській — Асканійська ВЕС, в Донецькій — Но-воазовська ВЕС, на Львівщині — Трускавецька ВЕС.

Масштабний розвиток вітроенергетики може сприяти негативний екологічний вплив на людей, що мешкають на великих територіях, якщо спорудження ВЕС чи окремих установок для автономного об'єктів здійснювати без попереднього аналізу. Для цього потрібно: уточнити вітровий потенціал в окремих регіонах, де заплановано будівництво окремих вітроагрегатів чи ВЕС; вивчити коло можливих споживачів і на цій основі визначити клас та кількість вітроустановок; врахувати екологічну ситуацію в даній місцевості, здійснити пошук шляхів змен­шення негативного впливу експлуатації вітроустановок на навколишнє природне середовище та здоров'я населення; розглянути можливості зменшення вартості спорудження великих ВЕС чи окремих вітроагре­гатів, забезпечивши їх серійне виробництво. Собівартість електроенер­гії, виробленої вітровими електростанціями, як свідчить досвід інших країн, перебуває на одному рівні із собівартістю продукції теплових та атомних станцій. У структурі витрат відсутні витрати на паливну сировину, приблизно 70% витрат становить амортизація. Порівняно низька собівартість електроенергії ВЕС підвищеної потужності доз­воляє окупити будівництво електростанцій приблизно за 5 років, що значно нижче у порівнянні з аналогічними показниками для теплових та гідроелектростанцій.

Створення вітрових електростанцій відноситься до нового напря­му сучасної енергетики. Вітрові електростанції дають позитивний ре­зультат при їх використанні на відкритих рівнинних територіях особ­ливо для забезпечення роботи підприємств, на яких можливі техноло-пчні перерви у виробництві. Вітрові установки потужністю до 100 кВт Доцільно використовувати на територіях, де середньорічна швидкість РУ перевищує 6 м/сек., а доставляти інші паливно-енергетичні ре­сурси складно через значну віддаленість та недоступність місцевості ДЛя наземного та водного транспорту.


       
 
   
 


Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


Перший досвід експлуатації вітрових електростанцій свідчить про те, що для підвищення ефективності використання енергії вітру і збільшення вироблення електроенергії необхідно вдосконалити тех­нічні якості агрегатів. Важливе значення має підвищення потужності вітротурбін, заміна вітротурбіни потужністю 100-110 кВт на вітротур-біни потужністю 500-600 кВт.

До нетрадиційних джерел електроенергії відносять використання сонячної енергії, яка є постійним та важливішим елементом енергетич­ного балансу. Для отримання електроенергії, використовуючи енергію сонця, створюють сонячні електростанції. Складовою частиною таких електростанцій є система увігнутих дзеркал-рефлекторів, які автома­тично обертаються слідом за Сонцем, перетворюють сконцентрований потік енергії в електричну.

Будівництво сонячних електростанцій можливе з врахуванням географічного положення тої чи іншої території, кліматичних особли­востей. Для використання сонячної енергії придатні території Степово­го регіону та Криму. Перші досліди в Україні проводяться, хоча вони не увінчалися практичною ефективністю.

Біопаливо також відносять до важливого резерву поповнення енергоресурсів. Біопаливо одержують з насіння олійних рослин, таких, як соняшник, рапс, кукурудза та деяких інших. Цей нетрадиційний вид палива, будучи екологічно чистим продуктом, під час згоряння майже не викидає в атмосферу шкідливих газів.

До використання біопалива звернулись такі європейські країни, як Австрія, Німеччина, Франція.

Для виробництва біопалива необхідно забезпечити високі вро­жаї олійних культур за рахунок раціонального використання природ-нокліматичних умов окремих територій, якісний посівний матеріал, що має високу олійність, впровадження прогресивних агротехніч­них заходів.

Значними можливостями для отримання високих врожаїв та знач­ного валового збору соняшника, кукурудзи володіють області, шо вхо­дять до складу Степового регіону. Це може стати основою для широко­масштабного виробництва біопалива та його використання.


£ 2*


Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


Основа використання альтернативних джерел енергії закладена в загальнодержавних програмах економічного розвитку, основними за­садами яких передбачається:

• нарощування обсягів виробництва та споживання енергії, вироб­леної з альтернативних джерел, з метою економного витрачання традиційних паливно-енергетичних ресурсів та зменшення залеж­ності України від їх імпорту;

• реструктуризація виробництва з метою створення умов для збільшен­ня споживання частки енергії, виробленої із альтернативних джерел;

• додержання екологічної безпеки за рахунок зменшення негативно­го впливу на стан довкілля при створенні та експлуатації об'єктів альтернативної енергетики, а також при передачі, транспортуван­ні, постачанні, зберіганні та споживанні енергії, виробленої з аль­тернативних джерел;

• додержання безпеки для здоров'я людини на об'єктах альтерна­тивної енергетики на всіх етапах виробництва, сортуванні, поста­чанні та споживанні енергії, виробленої з альтернативних джерел;

• науково-технічне забезпечення розвитку альтернативної енергетики, впровадження науково-технічних досягнень у цій сфері, підготовка відповідних фахівців у вищих та середніх навчальних закладах;

• залучення вітчизняних та іноземних інвестицій і підтримка під­приємництва, в тому числі шляхом розробки і здійснення загально­державних і місцевих програм розвитку альтернативної енергетики. Організаційне забезпечення діяльності у сфері альтернативних

Джерел енергії передбачає надання органам виконавчої влади в уста­новленому законодавством порядку:

дозволів на виробництво електричної, теплової та механічної енергії з альтернативних джерел та її передачу і постачання; дозволів на виробництво геотермальної енергії; на розміщення об­ладнання, яке використовує сонячне випромінювання, вітер, хвилі морського прибою, для створення об'єктів альтернативної енерге­тики; на будівництво або відновлення об'єктів гідроенергетики на малих річках; на створення мереж для транспортування до спожи­вачів енергії, виробленої з альтернативних джерел.


       
 
   
 


Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


Економічне забезпечення діяльності у сфері альтернативних дже­рел енергії включає:

• створення сприятливих економічних умов для спорудження об'єктів альтернативної енергетики;

• визначення джерел і напрямів фінансування заходів у сфері аль­тернативних джерел енергії;

• застосування економічних важелів і стимулів з метою розширення використання альтернативних джерел енергії. Енергозбереження

В умовах гострого дефіциту газу на перший план виходить питання енергозбереження, ефективного використання нафти, газу. Для скоро­чення технологічних витрат газу передбачається комплекс енергозбері­гаючих заходів під час транспортування та видобування нафти і газу. Планується замінити зношені газоперекачувальні агрегати, запровадити енергоустановки, котрі спроможні використовувати низьконапірні гази. Значні зрушення будуть здійснені в напрямку зменшення витрат при­родного газу в побутових умовах, завдяки заміни застарілих, з низьким коефіцієнтом корисної дії, побутових опалювальних котлів на нові.

До питань ефективного використання нафти, газу та енергозбере­ження необхідно залучити органи влади, керівників підприємств усіх галузей економіки, населення країни.

Виготовлення якісної вітчизняної техніки для забезпечення локаль­них систем теплопостачання, опалювання на часі. Така техніка має кон­курувати з технікою імпортного виробництва, завойовувати українсь­кого споживача. Розвиток виробництва опалювального обладнання для локальних систем теплопостачання нині відбувається за рахунок роз­ширення модельного ряду, появи нових виробів, збільшення кількості газифікованих районів, а також розвитку індивідуального будівництва.

Ринок опалювального обладнання України в модельному ряду 100-3000 кВт представлений здебільшого класичними газовими котлами з ККД = 92%. До техніки вищого класу належать конденсаційні котли.

Незважаючи на наявність вітчизняного опалювального обладнан­ня підприємства часто використовують більш ефективне але значно дороге іноземне устаткування.



Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


Фахівці науково-виробничого об'єднання «Екотерм» (м. Київ) розробили та налагодили серійний випуск у ВАТ «ЧеЗаРе» нові висо­коефективні енергозберігаючі типи опалювального конденсаційного обладнання — водонагрівачі контактно-поверхневого типу (теплопро­дуктивністю від 98 кВт до 3000 кВт з ККД не нижче 98 %). Контактно-поверхневі водонагрівачі працюють на газовому паливі низького і се­реднього тиску, а також рідкому паливі (пічне паливо, дизельне, відпра­цьовані мастила). їх установка в локальних системах теплопостачання дає можливість зменшити температуру вихідних газів практично до температури зворотної мережної води і за рахунок цього значно підви­щувати ККД апарата. При цьому відбувається значна економія газу. Досягається значний економічний ефект, враховуючи, що собівартість виробництва теплової енергії контактно-поверхневими водонагрівача­ми в локальних котельнях утричі нижча порівняно з централізованою системою теплопостачання. Контактно-поверхневі водонагрівачі при­значені для автономного децентралізованого опалення і гарячого водо­постачання (через поверхневий теплообмінник) промислових об'єктів та житлових будинків з максимальною температурою теплоносія 85-87 градусів. Мають значні переваги в експлуатації, покращенні еколо­гічні показники, що дозволяє використовувати їх поблизу житлових та громадських будівель, також як мобільні котельні.

Для забезпечення стабільного розвитку системи відносин між суб'єктами сфери теплопостачання необхідно вдосконалювати управ­ління цим процесом на основі впровадження методів планування, еко­номічного стимулювання та контролю за використання теплової енер­гії. Враховуючи наявність значної кількості фізичних та юридичних осіб різних форм власності, які здійснюють виробництво, транспор­тування та постачання теплової енергії споживачам важливе значення набуває розроблення та реалізація схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України, строк дії яких має бути не менше 5-7 років на основі оптимального поєднання централізованих та децентралізова­них систем теплопостачання.

В процесі розроблення та реалізації таких схем має бути обґрун­товано використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії,



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


у тому числі енергії сонця, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва.

Складовою частиною має стати впровадження високоефективно­го теплоенергетичного обладнання і матеріалів у новостворюваних та діючих системах теплопостачання, зокрема, котлів з підвищеним ко­ефіцієнтом корисної дії, утилізаторів тепла вихідних газів, малогаба­ритних теплообмінних апаратів, приладів диспетчерського контролю та управління технологічними процесами.

Впровадження нової техніки та технології теплопостачання, нових матеріалів, видів антикорозійних покриттів та засобів електрохімічно­го захисту буде сприяти зниженню затрат при транспортуванні тепло­вої енергії, що визначає рівень тарифів за теплопостачання. Тарифи на постачання теплової енергії повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхід­них елементів безпеки людини; створення механізмів функціонуван­ня ефективного ринку теплової енергії; зменшення шкідливого впливу на довкілля; створення умов для залучення інвестицій у розвиток та технічне оновлення систем теплопостачання, — першочергові зав­дання, виконання яких забезпечують загальнодержавні та місцеві ор­гани влади. Результати організації постачання тепла підприємствам, організаціям, населенню залежать від виконання органами місцевого самоврядування конкретних повноважень. До основних повноважень належать:

• затвердження місцевих програм розвитку системи теплопостачан­ня, участь у розробці та впровадженні відповідних державних і регіональних програм;

• затвердження з урахуванням вимог законодавства проектів місто­будівних програм, генеральних планів забудови населених пунк­тів, схем теплопостачання;

• погодження на розміщення в межах відповідної адміністративної території нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопоста­чання, сприяння подальшому розвитку системи теплопостачання:



Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


ф встановлення для відповідної територіальної громади тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної підприємствами та організаціями комунальної влас­ності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на уста­новках комбінованого виробництва теплової і електричної енер­гії; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.012 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал