Річнй економічний ефект в результаті вдосконалення орг-ї праці

Ер=(С1-С2)В2-Ен*Вод

С1, 2 – собів. Одиниці прод до і після, грн

В2 – річн обсяг прод після впровадж заходу в натур виразі

Ен нормативний коеф порівн ек ефективн інвестицій (0, 15)

Вод – однораз витрати повяз з впровадж заходів, грн.

Задачі до теми 9.

ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТИ ПРАЦІ.

1 1, 08 1, 23 1, 35 1, 54 1, 78 1, 89 2, 01

Абсол зрост тар коеф – різниця між кожним наст і поперед тар коеф - на ск одиниць зб тар коеф після переходу від розряду до роздряду

Відносн зрост – на ск % тар коеф і оплата праці наст розряду більші за поперед розряд.

Міжрозрядна різниця постійна, прогрес, регрес, зміш.

1. Реальні доходи (Д_р):

Д_р = ;

де Д_н – номінальний дохід за певний період, грн.;

І_ц – індекс цін за той же період.

2. Реальна заробітна плата (ЗП_р):

ЗП_р = , або І_р = ,

де ЗП_н – номінальна заробітна плата за певний період, грн.;

І_р, І_н – відповідно індекси реальної та номінальної заробітної плати за певний період.

3. Середній тарифний коефіцієнт (К_с):

К_с= (робіт)

або К_с = К_б – (К_б – К_м)·(Р_б – Р_с),

або К_с = К_м + (К_б – К_м)·(Р_с – Р_м),

Робітників: Кс= Сума К*ТР/ Сума ТР

де К – тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

Ч_р – чисельність робітників того ж розряду;

К_м і К_б – тарифні коефіцієнти, які відповідають меншому й більшому з двох суміжних тарифних розрядів,

Р_с, Р_м і Р_б – відповідно: середній тарифний розряд; тарифні розряди, які відповідають меншому і більшому з двох суміжних тарифних коефіцієнтів між якими знаходиться середній тарифний коефіцієнт.

4. Середній тарифний розряд (Р_с):

Р_с = Р_м + (К_с – К_м): (К_б – К_м), або Р_с = Р_б – (К_б – К_с): (К_б – К_м)

5. Тарифна ставка і-того розряду (Т_і, грн.):

Т_і = Т₁·К_і, де

Т₁ – тарифна ставка першого тарифного розряду (будь-яка: годинна, денна, місячна), грн.;

К_і – тарифний коефіцієнт відповідного розряду.

6. Середня тарифна ставка (Т_е, грн.):

Т_с = Т₁·К_с, або Т_с = , або Т_с = , або Т_с = Т_м + ,

де Т_р та Т_рз – трудомісткість робіт відповідного розряду та загальна трудомісткість, нормогодин.

7. Відрядні розцінки (Р_в, грн.):

а) за нормою виробітку (Н_в):

Р_в = ,

де Т – годинна або денна тарифна ставка, грн.;

Н_в – норма виробітку в одиницю часу в натуральних або вартісних показниках;

б) за нормою часу (Н_ч):

Р_в = Т· ,

60 – приведення часу до хвилин.

8. Заробіток за прямою (простою) відрядною системою (З_в, грн.):

З_в = Р_в·В_ф,

де В_ф – виробіток фактичний.

9. Премія за економію матеріальних ресурсів (П_р.е.):

П_р.е = ,

де е – економія матеріальних ресурсів, грн.;

П_р – встановлений відсоток премії за економією матеріальних ресурсів, %.

10. Заробітна плата за відрядно-преміальною системою (З_впр, грн.):

З_в.пр = З_в+ ,

де П₁ – премія за 100 % виконання плану (норми), %;

П₂ – премія за кожен відсоток перевиконання плану (норми), %;

П_пл – відсоток перевиконання плану (норми).

11. Заробітна плата за відрядно прогресивною системою (З_в.пг, грн.):

З_в.пг. = З_в+ ,

де З_пр – відрядний заробіток за прямими розцінками за роботу, яка оплачується за відрядно-прогресивною системою, грн.;

З_в – відрядний заробіток за прямими розцінками, грн.;

П_в – процент виконання норм виробітку;

П_н –вихідна база для нарахування прогресивних доплат, яка виражена в процентах виконання норм виробітку;

К_р – коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат.

12. Непряма відрядна розцінка (Р_в.неп., грн.):

Р_в.неп. = ,

де Т_ден. – денна тарифна ставка допоміжного робітника, грн.;

Н_об – норма обслуговування, одиниць;

В_п – плановий виробіток.

13. Непрямий відрядний заробіток (З_в.неп., грн.):

З_в.неп. = Т_ден·К_с.н.,

де К_с.н. – середній коефіцієнт виконання норм основними робітниками на одиницях обслуговування.

14. Індивідуальна заробітна плата в бригаді (ЗП_і, грн.):

ЗП_і = ,

де ФОП_бр – фонд оплати праці бригади за певний період, який підлягає розподілу між працівниками, грн.;

К_ікр – коефіцієнт кваліфікаційного рівня, який присвоєно i-му робітнику в момент введення “безтарифної” системи (в балах, частинах одиниці або інших умовних одиницях);

КТУ_і – коефіцієнт трудової участі в поточних результатах діяльності, який присвоюють і-му робітником на період, за який здійснюється оплата;

Т_і – кількість робочого часу, відпрацьованого і-м робітником, за який здійснюється оплата;

і = 1, 2, 3…n – кількість працівників, які беруть участь у розподілі оплати праці, осіб.

15. Колективна відрядна розцінка (Р_бр., грн.):

Р_бр. , або Р_бр =

де Σ Т – сума тарифних ставок членів бригади, грн.;

Н_бр – бригадна норма виробітку;

Σ Т = Т₁+Т₂₊Т₃+…+Т_n – сума тарифних ставок, відповідаючих розряду робіт, грн.;

Σ З_тр = З_тр+ З_тр+ З_тр+…+З_тр – сума трудових затрат за нормами по кожному розряду.

16. Коефіцієнт відрядного заробітку (К_в):

К_в ,

де З_бр – відрядний заробіток бригади, грн.;

Т_бр – тарифний заробіток бригади, грн.

17. Преміювання фахівців за якість праці:

К_я.п. , К_я.п. = Р₁+ Р₂+ Р₃+…+ Р_n,

де К_я.п. – коефіцієнт якості праці;

Р₁, Р₂, Р₃…Р_n – частка кожного показника в загальному розмірі премії, нарахованої за виконання основних показників і умов преміювання.

ПЛАНУВАННЯ І АНАЛІЗ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ

Номін фонд роб часу=календ-вих дні –суб-святк

Ефектив фонд = номін-дод відп – навч відп – держ обов – хвороба – пол, ваг

Годинний фонд з.п. = СУМА(Тар. Ставка* (річна виробн програма п-ва / норма часу на виготовл 1 виробу)* реальний фонд роб часу 1 робітн за рік)

Годинний фонд з.п. =Сума (Трудомістк* Тар ставка)

Річний фонд з.п. =Сума (Сер тар ставка*чисельн планова*плановий ФРЧ)

(Сер тар ставка = Сер тар розряд (коеф)* тар ставка 1 розряду)

Необх к-ть робітн за професіями = Річн виробн програма / (реал фонд роб часу на 1 робітн за рік / норма часу на вигот 1 виробу).

14.1. Методичні основи планування продуктивності праці

Вплив вивільнення чисельності за рахунок кожного фактору визначаємо за формулою:

де Е _і — економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Ч_п — умовна чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

Е_заг — загальна економія чисельності промислово-виробни­чого персоналу, осіб.

Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів по виробничому підрозділу:

Е_ч.п = Ч_баз · К_об – Ч_п,

де Е_ч.п — відносна економія чисельності промислово-виробничо­го персоналу;

Ч_баз — чисельність промислово-виробничого персоналу в ок­ремих структурних підрозділах у базисному періоді, осіб;

К_об — коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції у плановому періоді;

Ч_п — умовна чисельність промислово-виробничого персоналу, розрахована в цілому по підприємству.

Зміна чисельності працівників у результаті впровадження нової техніки, технології, модернізації устаткування визначається порівнянням чисельності працівників для виконання запланованого обсягу робіт до і після впровадження заходів.

де Е_ч.п — відносна економія чисельності працівників, осіб;

М — загальна кількість одиниць устаткування в запланованому періоді;

М₁ — кількість одиниць устаткування, що не підлягає технічному удосконаленню;

М₂ — кількість одиниць нового або модернізованого устаткування;

П — показник підвищення продуктивності нового або модернізованого устаткування, %;

Ч_п — чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період, розрахована виходячи із виробітку базисного періоду, осіб;

Т_д — кількість місяців дії нового або модернізованого устаткування;

Т_к — календарна кількість місяців у плановому періоді;

К — частка робітників, зайнятих на устаткуванні в загальній чисельності працівників.

Зменшення чисельності працівників за рахунок скорочення втрат робочого часу:

де У_ч.р — частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

В_о — втрати робочого часу в базисному періоді, %;

В_пл — втрати робочого часу в плановому періоді, %.

Велике значення для підвищення продуктивності праці має зниження чисельності робітників, які не виконують норми виробітку.

Розрахунок відносної економії робочої сили, досягнутої завдяки такому зниженню, здійснюється на основі показників середнього виконання норм цими робітниками, їх частки в загальній чисельності робітників і коефіцієнта виконання норм у плановому періоді:

де У_ч.р — частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Е_ч.р — відносна економія чисельності робітників, %;

П_н — планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою робітників, які не виконують норми виробітку, %;

У_ч.р — частка робітників, які не виконують норми виробітку,
в загальній чисельності робітників.

Зниження технологічної трудомісткості характеризує зростання погодинного виробітку:

де Т_технол — трудомісткість технологічна планового обсягу робіт, розрахована за фактичними затратами праці;

Т_з — зниження затрат праці від упровадження організаційно-технічних заходів.

Індекс зростання річної (місячної) продуктивності праці:

І_пр = І_п.г – І_зм.ф – І_яв.дн,

де І_п.г — індекс годинної продуктивності праці;

І_зм.ф — індекс використання змінного фонду робочого часу;

І_яв.дн — індекс зміни кількості явочних днів за рік у середньооблікового працівника.

При цьому:

де Ф_пл і Ф_баз — відповідно середня кількість відпрацьованих годин за зміну середньообліковим працівником у плановому і базовому періодах, год.;

Д _яв.пл і Д _яв.баз — відповідно середня кількість явочних днів серед­ньооблікового працівника в плановому і базисному періодах, днів.

14.2. Розроблення плану продуктивності праці

!!!!! приріст обсягів продукції у результаті її зростання:

де Δ П_пр — частка приросту обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %;

Δ ч — приріст чисельності працюючих, %;

Δ Q — приріст обсягу продукції, %.

Виявлення впливу кожного фактору на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому зв’язку величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких співмножників:

де П — середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника, грн;

г — середній годинний виробіток одного робітника, грн;

с — середня тривалість робочого дня, год.;

д — середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника, дн.;

у — частка робітників у середньообліковій чисельності працівників промислово-виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього погодинного виробітку на середню тривалість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці од­ного робітника. Перемноживши останню величину на частку робітни­ків у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персо­налу, визначають рівень продуктивності праці на одного працюючого.

Вплив кожного окремого фактора можна визначити за формулами:

фактора г: Δ П_г = (г₁ – г₀) · с₁ · д₁ · у₁;

фактора с: Δ П_с = г₀(с₁ – с₀) · д₁ · у₁;

фактора д: Δ П_д = г₀ · с₀(д₁ – д₀) · у₁;

фактора у: Δ П_у = г₀ · с₀ · д₀(у₁ – у₀),

де символи 1 і 0 відповідно належать до звітних і базисних (планових) значень показників.

14.3. Планування й аналіз чисельності працівників

загальна потреба підприємства в кадрах ( Ч) визначається відношенням обсягу виробництва (О_в) до запланованого виробітку на одного працюючого (В):

Ч = О_в / В.

Для визначення чисельності основних робітників за трудомісткістю розрахунок виконується за формулою:

де Ч_пл — планова чисельність основних робітників, осіб;

Т_пл — плановий обсяг робіт, нормо-год.;

К_в.н — плановий відсоток виконання норм часу;

Ф_пл — плановий фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.

На деяких дільницях чисельність окремих груп основних робітників, зайнятих на одних і тих самих роботах, можна визначитизанормами виробітку:

де Р — плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру;

Н_в — планова норма виробітку в тих самих одиницях за 1 годину.

На апаратурних і агрегатних роботах чисельність основних робітників, зайнятих контролем і спостереженням за агрегатами, визначається за нормами обслуговування (у хімічній, нафтопереробній, металургійній промисловості та ін.):

де М — кількість одиниць устаткування;

З — кількість змін;

К_об — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (у перервних виробництвах визначається відношенням номінального часу до явочного, в безперервних — відношенням календарного до явочного);

Н_о — норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, яке має обслуговуватися одним робітником або бригадою робітників.

де Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Т_н.о — норма часу обслуговування.

!!!!!!! Нормативи чисельності допоміжних робітників визначаються через норми обслуговування або норми часу обслуговування.

або

де Р — обсяг робіт;

Н_о — норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи;

Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Т_н.о — норма часу обслуговування для відповідного періоду.

Чисельність допоміжних робітників, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями. Сюди можна віднести: кранівників, комірників, комплектувальників та ін.

Розрахунок можна зробити за формулою:

де О — кількість робочих місць;

З — число змін;

К_об — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

Нормативи чисельності професіоналів, фахівців

Н_ч = Ч_п · І,

де Н_ч — норматив чисельності професіоналів, фахівців з вищою або середньою спеціальною освітою;

Ч_п — чисельність професіоналів, фахівців;

І — значення вибраного техніко-економічного показника діяльності підприємства.

Нормативний коефіцієнт насиченості в кожному плановому періоді розраховується відношенням нормативної чисельності професіоналів, фахівців до середньооблікової чисельності працівників.

Загальна потреба визначається множенням нормативного коефіцієнта насиченості професіоналами, фахівцями (К_н) на планову чисельність працівників у даному році (Ч_п.п):

Ч_с = К_н · Ч_п.п.

Відповідність керівників і професіоналів, фахівців кваліфікаційній категорії:

де А_б — середній атестаційний бал даної функціональної групи керівників, професіоналів і фахівців;

Б — конкретний атестаційний бал;

Ч — чисельність керівників, професіоналів, фахівців, які мають даний атестаційний бал (за трибальною системою — «відмінно», «добре», «задовільно»).

Загальна потреба в профе­сіоналах і фахівцях (Ч_ф) являє собою суму чисельності професіоналів і фахівців на підприємстві на початок планового періоду (Ч_фб) і величини додаткової потреби в них (Д_ф):

Ч_ф =Ч_фб + Д_ф.

Планування й аналіз заробітної плати

Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту:

де ФОП_{баз —} фонд оплати праці у попередньому періоді;

Н₁, Н₂, Н₃ — нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на 1 грн продукції;

Е₁, Е₂, Е₃ — відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивності праці, зниження витрат на 1 грн продукції.

У тих випадках, коли структура продукції, що випускається, однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що виключає можливість різкої зміни частки у загальному обсязі зарплатоємних видів продукції, використовують рівневий норматив для розрахунку фонду оплати праці:

де Н — норматив фонду оплати праці на одиницю продукції у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для обчислення продуктивності праці;

Q — обсяг виробництва.