![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розвиток і формування
Онтогенез людини — цілісний процес, що виражається в окремих і пов'язаних між собою формах (морфологічній, фізіологічній, психічній і соціальній). Це—становлення людини як організму, як свідомої суспільної істоти, як особистості. Для розкриття сутності цього процесу використовують передусім поняття " розвиток" і " формування", часто як синоніми, хоча кожне з них має свою, досить чітко окреслену область, у межах якої його доцільно застосовувати. Поняття " розвиток " є загальним. Використовують його найчастіше для визначення процесу руху від нижчого (простого) до вищого (складного). Розвиток' — кількісні та якісні зміни живої людської істоти, зміни необхідні, послідовні, пов 'язані з певними етапами її життєвого шляху, і прогресивні, що характеризують її структурне та функціональне вдосконалення. Поняття " формування" застосовують насамперед для характеристики процесу розвитку індивіда під впливом зовнішніх соціальних факторів. У формуванні можна виділити стихійний компонент (тобто зміни, що відбуваються під впливом некерованих, випадкових факторів, наприклад, неформальних компаній, реклами, моди, музики тощо, характер і наслідки дії яких важко передбачити) і цілеспрямований процес змін особистості або ж її окремих сторін, якостей внаслідок спеціально організованих впливів (виховання). Окрім уже названих, часто використовують поняття " дозрівання" та " становлення". " Дозрівання" — це насамперед зміни індивіда чи окремих його функцій і процесів унаслідок дії внутрішніх вроджених факторів. Наприклад, правомірно говорити про дозрівання органічних функцій людини чи її організму в цілому. Поняття " становлення" вказує на набуття нових ознак та форм у процесі розвитку. Можна говорити, приміром, про становлення характеру людини, її мислення тощо, тобто це поняття доцільно застосовувати, коли йдеться про розвиток якоїсь сторони чи якості особистості як про процес наближення до певного стану.
Якщо йдеться про розвиток людської психіки, передусім слід Кількісні та наголосити на неперервності цього процесу. Крім того, якісні зміни постійно мають місце " перерви неперервності^', тобто якісні людської зміни (поява одних і зникнення інших якостей, ознак, власти- востей), зумовлені змінами кількісними. Якісні зміни відбуваються й у функціонуванні нервової системи, що виражається, зокрема, в переході від безумовно-рефлекторного здійснення її регуляційних функцій до регулювання на основі умовних рефлексів, мови, у зміні співвідношення першої і другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності людини тощо. Кількісні зміни у психічному розвитку виявляються у збільшенні (зменшенні) з віком утворюваних асоціацій, вироблених навичок, уявлень про світ, пасивного й активного словникового запасу, обсягу уваги, сприймання, пам'яті, швидкості реакцій тощо. При цьому слід зазначити, що розвиток психічних функцій протікає нерівномірно: " хвилями" розвиваються психомоторика, мовлення, інтелектуальні вміння (А. Гезелл); прискорення розвитку одних функцій супроводжується сповільненням розвитку інших і навпаки (Б.Г. Ананьєв). Водночас на всіх етапах розвитку людської психіки спостерігаються і якісні зміни. Внаслідок взаємодії немовляти з оточуючим соціальним і природним середовищем дифузна активність перетворюється в дії, які регулюються образами об'єктів, що, відповідно, веде до збагачення чуттєвого пізнання світу. У подальшому з дій дитини формуються різні види її предметної діяльності (гра, учіння тощо), які й детермінують подальший розвиток психічних процесів. Розвиток довільності запам'ятовування і відтворення поступово робить ці процеси особливими діями (мнемічними, репродуктивними), зумовлюючи появу здатності не лише відтворювати образи раніше сприйнятих об 'єкгів, але й перетворювати їх, формувати уявлення про ситуації, яких не було у безпосередньому досвіді. У подальшому цей процес набуває відносної самостійності, сприяючи проектуванню цілей і ходу діяльності. Наочно-дієве мислення, що зароджується через сприймання і маніпулюван-
ня предметами наприкінці стадії раннього дитинства, за допомогою мовлення стає наочно-образним, перетворюється на розумову дію, яку дитина здійснює спочатку вголос, а потім і " про себе". У подальшому відбувається перехід до конкретно-понятійного мислення та його абстрактної форми та ін. Вроджені елементарні безумовно-^ефлекторні емоції (задоволення, невдоволення, гнів тощо), пов'язані з органічними потребами людини, доповнюються Умовно-рефлекторними емоціями, виникнення яких зумовлене становленням вторинних, специфічно людських потреб. Тема 2, Загальна характеристика —тогенеіу людської Розвиток психічних процесів, формування різних видів діяль- сів і зберігають їх навіть тоді, коли вони актуально не функшо- _,, нують. До психічних властивостей належать розумові, емоційні, вольові, моральні і трудові якості, характерні особли-, вості свідомості тасамосвідомості людини тощо. Саме формування системи таких властивостей знаменує становлення особис Слід зазначити, що психіка розвивається як дедалі складнії! від нижчих цес її розвитку йде від окремих елементів до цілого, від струк-, до вищих форм турно нижчого до вищого шляхом диференціації наявни психічного структур, виділення окремих функцій та їх інтеграції у нов житги ціле (Ш. Сєченов). Опираючись на результати проведених досліджень, розвиток психіки доцільно розглядати як необоротну послідовність щоразу складніших структур, у якій* генетично пізніші структури виникають із більш ранніх і включають останні у: ' неному вигляді. Як зауважив Ж. Піаже, немає генезису без структури і не структури без генезису. Безумовно-рефлекторна система роботи мозку дитини є основою . лоті С^ред основних заюномірнсчлвй психічного розвитку людині
ЯКОЇПОЛЯГаЄ В ТОНГУ, піл навіті. ча тйтт—~~-: ~-------- -- 2.3. Рушійні сили розвитку психіки_______________________________ 23 Для становлення окремих видів психічної діяльності існують найбільш сприятливі, так звані сензитивні періоди (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьев). Причину сензитивності можна вбачати у біологічному дозріванні мозку, а також у необхідності обов'язкової сформованості певних психічних процесів, на основі яких формуються інші. Ще одна закономірність розвитку психіки людини полягає в її інтеграції, переході від недостатньо систематизованого об'єднання фрагментарних психічних процесів і станів до чітко окреслених процесів, станів та якостей особистості (М. Д. Левітов), формування більшої цілісності та стійкості психіки. Серед закономірностей розвитку психіки варто виділити також ппластич-
|