Теоретичні відомості. Статистика населення (демографічна статистика) вивчає демографічні явища і процеси

Статистика населення (демографічна статистика) вивчає демографічні явища і процеси. Її основними завданнями є визначення чисельності і складу населення, вивчення природного і механічного руху, організація обліку населення і обстежень, пов`язаних з його вивченням, складанням науково обґрунтованих прогнозів щодо населення.

Населення є головною виробничою силою суспільства і його вивчення - одне з найважливіших завдань соціально-економічної статистики.

Демографічна статистика забезпечує керівні і господарські органи необхідними даними про чисельність населення, його структуру за різними ознаками, рух і тенденції в його розвитку.

Чисельність населення є одним з найбільш загальних і найважливіших показників, що засновують при характеристиках континентів, країн, районів, областей або окремих населених пунктів.

Розрізняють наявне і постійне населення.

До наявного населення відносять тих осіб, які на момент обліку фактично перебувають на території даного населеного пункту, незалежно від того, де вони живуть постійно.

До постійного населення належать ті особи, що постійно живуть в даному населеному пункті, зв’язані з ним роботою або тривалим проживанням.

Ті особи, що постійно мешкають у даному пункті і на момент обліку перебувають в межах його території, відносяться одночасно і до постійного і до наявного населення усього пункту.

Важливим моментом у вивченні розміщення населення є його розподіл на сільське і міське. До сільського населення відносять жителів сільських місцевостей, а до міського - тих, що проживають у містах та селищах міського типу, включаючи робітничі і курортні селища. Віднесення того чи іншого населеного пункту до категорії міст або селищ міського типу проводиться за рішенням керівних державних органів. Підставою до таких рішень є певна чисельність населення і певна частка найманих в несільськогосподарських галузях народного господарства.

Статева структура населення характеризується абсолютними даними про чисельність чоловіків і жінок на певних територіях, у районах, населених пунктах, країнах, а також відносними даними, які показують частку чоловіків і жінок у загальній сукупності населення, кількість жінок, що припадає на кожну тисячу чоловіків. Всі ці показники використовують як для характеристики загальних сукупностей населення, так і для аналізу статевого складу у різних вікових групах.

Статеві диспропорції, особливо у генеративних вікових групах, негативно впливають на рівні шлюбності, а через них і на режим відтворення населення.

Для виявлення впливу вікової структури на режим відтворення населення виділяють 3 типи вікових структур:

1) прогресивний, при якому частка дітей (0 - 14) перевищує частку людей похилого віку (50 років і старше), що забезпечує можливість чисельного зростання населення;

2) стаціонарний (кількість дітей і людей похилого віку приблизно однакова), при якому існують умови стабілізації чисельності населення;

3) регресивний, при якому дітей менше, ніж людей похилого віку, що створює умови можливої депопуляції, тобто зменшення населення, внаслідок очікуваного зниження народжуваності і підвищення смертності за рахунок старих вікових груп.

Для аналізу спаду населення за статтю і віком в демографічній статистиці широко використовують графічний метод.

Найбільш поширені: гістограми (при зображенні конкретного населення), крива розподілу (для теоретичного населення) та перетворена гістограма – піраміда статево-вікової структури. Піраміда є суміщеною гістограмою, на якій чоловіки і жінки подані окремо, але на одній ординаті.

Техніка побудови гістограми така: в прямокутній системі координат на осі абсцис відкладають значення віку Х з однаковими інтервалами – це шкала. На ній відкладають основи майбутніх прямокутників h – інтервального розподілу населення за віком. На осі ординат будують шкалу частот. Якщо інтервали віку однакові, висота прямокутників дорівнює частотам. Площа прямокутників відображає чисельність або частку певної групи (рисунок 1.1).

Для відображення на одному рисунку населення і за віком, і за статтю, значення віку переміщують на вертикальну вісь, а вертикальну шкалу чисельності чоловіків (ліворуч) або жінок (праворуч) відкладають на горизонтальній осі (рисунок 1.2).

Кількість чоловіків, чол.

05 15 25 35 45 55 65 75 роки

Рисунок 1.1 – Гістограма розподілу чоловіків за віком

Статево-вікову піраміду будують або за абсолютними даними про чисельність населення, або за відносними даними.