Як виник алфавіт

уло це дуже давно. Жили собі у незвичайному царстві звуки. Все було би добре, коли б у їхньому царстві панував закон-порядок. Незадоволені ставали звуки від того, що вимовляли їх так, як кому заманеться, а букв тоді ще не було.

От і вирішили звуки обрати собі царя. Голосні вибрали А, а приголосні — Б. Кому з них бути царем? Почалися суперечки. Приголосних було більше, тому вони перемогли. Царем став Б. Він сильніше любив приголосних, догоджав їм. Коли збирав звуки на раду, то приголосні посадив на найпочесніше місце. А голосні завжди сиділи десь у куточку. Не захотіли голосні терпіти приниження, змовились вони й утекли. У царстві стався переполох, замість слів виходили якісь дивні звукосполучення. Зрозуміли Приголосні, що без Голосних, їм не обійтися. Пішли вони на розшуки. Багато царств обійшли, та все даремно. Приголосні розділились на групи, продовжували пошуки. Одного разу втомлені Л, Ф, В, Т Сіли перепочити. Раптом вони почули дивні слова, складені тільки з Голосних. Зрозуміли Приголосні Л, Ф, В, Т, Що умаленькому царстві проживають Голосні.

Тоді звуки вирішили намалювати себе і своїх друзів на папері. Вийшли дивні слова: «Ш..н..вн.. Г..л..сн..! Пр..с..м.. в..б.. ч..нн.. П..в..рт..йт..сь. Ч..к..м..».

Листочки з дивним текстом розвішали по всьому царству. Коли Голосні побачили написи, то відразу здогадалися, що мало бути на місці пропусків. Кожен Голосний звук намалював себе. Усі разом Голосні вирішили повернутись.

Щоб жити у злагоді, звуки придумали створити склад Букв, який вони назвали Алфавітом. Із того часу звуки стали позначатися певними літерами. Але одна буква могла виражатися двома звуками Щ Або дві букви могли означити один звук (Дз). Букви і звуки про все мирно домовились і видали чіткі закони-правила. Царем обрали звук А, царицею стала літера А. В алфавіті ця буква стоїть на найпочеснішому місці.

Як приголосні звуки дізналися, що вони відрізняються один від одного

Казка

iсля того як Фонетика допомогла голосним i приголосним звукам вирiшити суперечку, вона була впевнена, що все в її королiвствi налагодилось. Але не все так просто.

Одного дня пртголоснi звуки прийшли до не i попросили допомогти їм розiбратися з деякими непорозумiннями.

— Будь ласкава, королево, — сказали вони, — допоможи нам розiбратися, чому з нами часто трапляються непорозумiння. Ось, наприклад, сьогоднi ми хотiли, щоб пiшов сильний дощ, бо нашi квiти почали в’янути вiд спеки, i пiшли за допомогою до голосних. Ми дуже поспiшали, і, мабуть, через це хтось нечiтко вимовив слово злива, тому замiсть дощу з’явилась величезна слива. А вчора ми збиралися посадити в саду гриб, а натомiсть ледь не захворiли на грип. Що ж таке вiдбувається?

— У цьому, друзi, нема нiчого дивного, — вiдповiла Фонетика.

— Хоч усi ви приголоснi, та не всi однаковi. Такi звуки як в, м, л, н, р, й завжди при вимовi будуть звучати дзвiнко, тому що голос у них переважає над шумом, їх ще можна назвати сонорними (звучними), бо в них багато голосу. Звуки б, д, г, з, ж, ґ, дз, дж теж дзвiнкi, але сонорними їх не назвеш, тому що при їх вимовi шум переважає над голосом. Саме цi звуки, якщо нечiтко вимовляються, можуть плутатися через те, що у них є парнi звуки. Спробуйте вимовити їх пошепки, i ви почуєте цi парнi приголоснi: п, т, х, с, ш, к, ц, ч — це глухi звуки, бо при їх вимовi є тiльки шум. До цих звукiв вiдноситься ще один — звук ф, але в нього немає пари серед дзвiнких звукiв.

— А що ж нам робити, щоб уникнути такої плутанини? — розгубилися звуки.

— Для того, щоб уникнути непорозуміння, вам треба за допомогою голосних звукiв змiнити слово таким чином, щоб пiсля звука, в якому ви сумнiваєтесь, стояв голосний звук, i тодi ви чiтко почуєте, який саме звук у словi (гриб — гриби).