Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Казка про Графіку
Жила собі сім’я на прізвище Алфавіт. У цієї родини було 6 голосних дочок і 26 приголосних синів. Згодом народилося останнє дитя — тридцять третє. Воно було незвичайне: маленьке, беззвучне, мовчазне. За його м’який характер так і назвали немовля - М’який знак. Дитинча було мале й безпомічне і, звичайно, нічого не вміло робити. А робота у старших братів і сестер була нелегка - складати слова. І маля, дивлячись на роботу старших, хотіло також складати слова, та старші часто проганяли брата, кажучи, що він лише заважає. І тільки брати Д, Т, З, С, Ц, Л час від часу дозволяли М’якому знаку постояти біля них, коли вони складали нові слова. Усі ж інші брати його лише проганяли, а він ображався й плакав. Якось у черговий раз образившись на літеру Ш, яка страшно нашипіла на малого, коли той хотів постояти біля неї у слові «туш», він вирішив піти з Алфавіту. Відсутність наймолодшого помітили лише тоді, коли почали смішно говорити. Наприклад: «Я согодні поїду до батка» або «я согодні бадорий». А М’який знак, швидко чимчикував у невідомому напрямку і весело наспівував: Не потрібен я нікому, Заважаю геть усім, Жити буду я самотньо Й милуватись світом цим. І не знаю, що робити, Далі як на світі жити? Я не хочу танцювати, Мрію чесно працювати. Тією дорогою їхав король із сусідньої країни, побачив малого та й питає: - Хлопчику, а ти дійсно хочеш працювати? - Так, так, так. - Тоді сідай на коня й поїдемо до мене в палац. А по дорозі розпитує: - Ти звідки? - Моя сім’я Алфавіт, а живе вона у місті Графіка - швидко відповів хлопчик. - А це що за місто? Вперше чую. - Графіка – це місто букв та інших графічних знаків, за допомогою яких мова передається на письмі.Бо крім букв алфавіту, для передачі слів в українській мові використовуються й апостроф, знак наголосу, дефіс (риска), крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крапки та ін. - А що ти вмієш робити? - Писати, читати, - гордо відповів М’який знак. - О, ти мені якраз і потрібен! - вигукнув король. А то не просто король, а король на ім’я Слово - найвеличніший у тих краях. Приїхали вони в королівство Правопис. Приступивши до роботи, М’який знак складав дивовижно красиві слова, усі вони були м’якими і лагідними: тінь, осінь, олень, день. Одного разу долетіла до королівства Правопис звістка про велику сім’ю Алфавіт й про їхню дивну мову. Згадав про своїх братів і сестер М’який знак. Стало йому шкода своїх родичів, і вирішив він повернутися додому до своїх 32 братів-букв українського Алфавіту.
Словотвір
или собі батько Словотвір, мати Мова, їхні сини Способи. Одного звали Префіксальним, іншого Суфіксальним. Були у батьків і інші діти — Способи, але вони були ще малими. Всю роботу, яку треба було виконувати, батько доручав старшим синам, а менші допомагали братам. Жила сім'я дружно, весело. Мешкали вони у країні Мовознавства, де всі поважали один одного, ніколи не ворогували між собою. Жили мешканці мирно і спокійно. Але недалеко від країни Мовознавства була інша держава, державаДвієчників і Невстигаючих. Жителі там постійно сварилися, ворогували між собою і дуже були незадоволені тим, що росте і розвивається країна Мовознавства. Радились, радились Двієчники і Невстигаючі і вирішили завдати шкоди країні Мовознавства. Без оголошення війни вони пішли у наступ. Але в країні Мовознавства добрі охоронці кордонів — Слова. Вони ввесь час охороняють свої рубежі.І от Слова запідозрили незрозумілий шелест. З мурів вони побачили, що до стін підбираються вороги. Засурмили сурми, вдарили барабани, закликаючи мешканців країни Мовознавства до боротьби з ворогом Усі, від застарілих слів до неологізмів, піднялися на боротьбу з Двієчниками і Невстигаючими. У сім'ї Словотвору і Мови теж виряджали на битву синів-Способів. Сам батько вже старий, не може втримати зброї в руках, а сини молоді і сильні, вони захистять країну. Поцілувала їх мати Мова, провела до воріт, далі нема сил іти, а до шляху братів проводили менші їхні брати. І пішли сини до місця збору. Збір був швидкий. Організовувались і шикувались загони. Обох братів поставили командирами над загонами, які вони самі створили, і відіслали у різні кінці країни. А ворог наступав. Ось розпочав тяжку боротьбу з ворогами загін старшого брата Префіксального. Мужньо б'ються воїни, сили і життя не шкодують, а перемогти ворога не можуть. Веде боротьбу з ворогом і загін меншого брата Суфіксального. Воїни гинуть, а перемога на боці ворога. І посилає тоді гінця менший брат до старшого, щоб об'єднати свої загони і вдарити єдиною силою. З великими труднощами Суфікс-гонець доходить до загону старшого брата і говорить йому про об'єднання загонів. Подумав старший брат і згодився із думкою меншого брата, бо ж, дійсно, удвох вони будуть у два рази сильнішими і переможуть ворога. Дає згоду Префіксальний спосіб меншому братові, указує час і місце зустрічі війська, посилає із пакетом гінця — Префікса. Довгими і важкими стежками він добирається до Суфіксального способу. Але доходить і передає йому згоду свого воєводи. У призначений час і місце зійшлися війська Префіксального ї Суфіксального способів. Префікси і Суфікси об'єдналися, утворивши військо Префіксально-суфіксального способу. А потім ударили разом на ворога. Злякався ворог такої сили, не витримав натиску і відступив. Перемогли миролюбні жителі країни Мовознавства Двієчників і Невстигаючих, прогнали їх далеко від своїх кордонів, попередили, щоб не сміли більше брати у руки зброю, а бралися за розум, працювали, вчилися добре, змінили свою поведінку, а також і назву. Тоді вони матимуть багато друзів і порадників. Повернулися брати-Способи додому стомлені, але раді і задоволені, що здолали ворога. Раді і батьки, що сини живі з'явилися. А менші брати — Способи — Безсуфіксний, Спосіб складання основ, Перехід однієї частини мови в іншу — пообіцяли братам-воїнам бути доброю їм підмогою у всіх складних випадках і ситуаціях, при творенні слів.
- Їхати, - сказав Доведунчик. - Рухатися на транспорті, - відповіла Пояснюля. - Літати. - Рухатися в повітрі. Вони так захопилися грою, що не помітили, як увійшли до будиночка пані Граматика та фея Мовознайка. - Так, так. Великі цеглинки в цій кімнаті ми розчаклували, а малі - ні, - зауважила пані Граматика. - Згадайте, які імена молодшого сина ви знаєте? - запитала фея Мовознайка. - ПО, - сказала Пояснюля. - ПРИ, - голосно відповів Доведунчик. - А що означають ці імена, - запитала пані Граматика, не забули? - Ні, ні! - хором відповіли Пояснюля й Доведунчик. -ПО - означає початок руху, а ПРИ - його кінець. І в цей час фея Мовознайка змахнула своєю чарівною паличкою над маленькими цеглинками, і на одній із них з'явився дивний знак. Ось такий: «--[__]. Що це за знак? Що він означає? Усі зачаровано дивилися на нього, а Пояснюля терла свого лобика, і її літера П замигтіла, як лампочка. Вона уважно розглядала знак і розмірковувала: " Переривчаста стрілочка починає відходити від цеглинки. Так робив молодший син, коли мав ім'я ПО. Так, так - це ПО! " - Молодець! - похвалила фея Мовознайка Пояснюлю і змахнула чарівною паличкою ще раз. Надругій цеглинці з'явився новий знак. Ось такий: --»[__]. - А це що за знак? Що він означає? Враз у Доведунчика засвітилася літера Д, і він почав розмірковувати: " Якщо стрічка, що починає відходити від цеглинки - початок руху, то тут стрілочка вперлася своїм носиком у цеглинку й зупинилася - кінець руху, а це ім'я молодшого сина ПРИ. Так, я впевнений це - ПРИ", - дійшов висновку Доведунчик. - Хвала! Хвала вам! Ви справжні принц і принцеса королеви Думки. Я пишаюся вами, - вихваляла дітей фея Мовознайка. - Ось ми й розчаклували перші маленькі цеглинки, а їх ой як багато! - зауважила пані Граматика. - То ж давайте ще розчакловувати! - окрилені успіхом, закричали Пояснюля й Доведунчик. - Ні, ні! Треба запам'ятати ці знаки й навчитися їх об'єднувати в слово: маленького синочка ставити перед та-том-господарем слова. Це ось як треба робити. Спочатку - ставимо маленьку розчакловану цеглинку, а потім велику цеглинку і дивимось, який знак на маленькій цеглинці, згадуємо ім'я, що означає цей знак, і вимовляємо все слово. Подивіться, я поставила цеглинку". «--[_] [__]. Це позначає, що треба спочатку вимовити ім'я молодшого сина ПО і слово, що означає рух: ПО - бігати, побігати. - Це цікаво, будувати з цеглинок слова, - сказав Доведунчик. - Давай запросимо й дітей будувати з цеглинок слова. Чим більше дітей умітимуть це робити, тим вірогідніше, що зла чаклунка не повернеться до палацу Мови, - звернулася Пояснюля до Доведунчика. - Так, так! Запрошуємо! - мовив Доведунчик і передав дітям купу цеглинок. Ось такі пригоди були в Пояснюлі та Доведунчика Серед великого океану слів є цікава країна «Будова слова». І живуть у ній чудові жителі. Серед квітучого саду стоїть знаменитий замок «Спільнокореневих слів». Слова ніколи не сваряться між собою, хоча можуть належати до різних частин мови і мати різні закінчення. Отож, вони і живуть сім'ями. А у кожній сім'ї є свій корінь. Тому слова і називаються спільнокореневими. Кожне слово (якщо воно змінне) має право змінюватись. Такі слова мають основу і закінчення. От закінчення і змінюється. А робить воно це для того, щоб жити у дружбі з словами з інших сімей. У слові є основа. Це та частина слова, що залишається без закінчення. А в основу входять корінь, префікс, суфікс. Корінь головніша частина, бо є у кожному слові. Префікс захищає корінь і стоїть перед ним. Суфікс захищає корінь і стоїть за ним. Ось так і живуть слова у чудовому замку «Спільнокореневих слів», розв'язують свої проблеми, вивчають розбір слів за будовою, вчаться добирати собі спільнокореневі слова.
Лінгвістична казка про синтаксис давна у далекому царстві, яке називалося Синтаксис, розкинулися на багатющих мовних просторах два князівства – Словосполучення та Речення. Історія цих князівств сягала у таку сиву давнину, аж коли ще було вперше названо предмети, визначено поняття та висловлена закінчена думка. Співіснували князівства мирно та дружньо, бо захищали їх у небезпечні часи від нападів ворогів і забезпечували добре життя у мирні часи багатотисячна армія працелюбних та відважних слів. Кожна країна розвивалася своїм шляхом.У Словосполученні головував один князь, від волі якого залежав міністр. Цей князь міністром і керував, і узгоджував з ним всі справи, і прилягав – притягував його якщо були змістовні справи. Яскраве вбрання князь міняв шість разів на тиждень. Вітчизняні кутюр’є пошили князеві костюми іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні, прислівникові – на всі випадки життя. Князь весь час виглядав неповторним. У той же час у сусідньому князівстві Реченні життя проходило своїм шляхом: керували у ньому брати-двійнята Підмет і Присудок, які своїм підлеглим весь час щось розповідали, про щось їх питали, спонукали до дії. За умови напружених ситуацій могли закінчити думку окликом. Коли один з братів від’їжджав за межі князівства, то ситуація ставала простою. Життя ускладнювалося, коли до них приїздили двоюрідні брати Підмети та Присудки.. І це різноманітне щасливе життя продовжувалося б ще довго, якби не суперечка між Словосполученням та Реченням на одному з прийомів, які щорічно влаштовував цар Синтаксис, про те, хто з них головніший. Кожен з них знав собі ціну і не поступався сусідові. Надумало Словосполучення підкорити сусіда, бо вважало, що без нього речення безсиле і існувати не зможе. І розпочалася б війна між добрими друзями. Та мудрий-премудрий науковець - цар Синтаксис своєчасно відчув небезпеку і на званій вечері чітко дав зрозуміти, що істина в порозумінні та мирному співіснуванні. І стали сусіди жити-поживати ще цікавіше, ніж раніше.
|