Використання облікових документів при виявленні та розслідуванні корисливих злочинів у торгівлі

Торгівля є самостійною галуззю народного господарства України, яка виконує функцію сполучної ланки між вироб­ництвом та його споживачами, окремими галузями і підприємствами. В умовах переходу до ринку, основна маса товарів, які надходять у торгівлю, є продукцією державних підприємств, колективних сільськогосподарських під­приємств, кооперативів, приватного сектора. Рух товарів від виробництва до споживача здійснюється за допомогою підприємств оптової та роздрібної торгівлі.

Оптова торгівля виконує посередницькі операції щодо просування товарів від місця виробництва до роздрібних торговельних організацій. Через оптові ланки торгівлі про­ходять товари, що потребують добирання і комплектування їх у відповідний торговельний асортимент, необхідний для рівномірного постачання підприємств роздрібної торгівлі.

Оптова торгівля здійснюється оптовими торговельними організаціями, оптовими базами управлінь торгівлі та гро­мадського харчування, розподільними та плодоовочевими базами, складами організацій роздрібної торгівлі, які ре­алізують товари оптом. Вона забезпечує якісне зберігання промислових та продовольчих товарів, контроль за якістю продукції, що надходить від постачальників, здійснює захо­ди щодо запобігання надходження в роздрібну торговельну мережу недоброякісних товарів.

Підприємства оптової торгівлі мають окремий баланс, свій розрахунковий рахунок у банку, власні основні й обо­ротні засоби, мають право укладання договорів з постачаль­никами й покупцями та безпосереднього кредитування.

Роздрібна торгівля здійснює продаж товарів безпосеред­ньо населенню для особистого споживання. Основними суб'єктами роздрібної торгівлі є:

· підприємства державної і кооперативної торговельної ме­режі,

· підприємства громадського харчування, колективні сільськогосподарські підприємства,

· мережа торговельних підприємств орендарів, коопера­тивів та приватників.

Форми реалізації товарів у роздрібній торгівлі дуже різноманітні. Насамперед підприємства роздрібної торгівлі реалізують товари готівкою через продавців та в порядку са­мообслуговування. Ця форма реалізації займає провідне місце. Крім того, ці підприємства реалізують товари покуп­цям у кредит, за допомогою розрахункових чеків, здійснюють дрібнооптову торгівлю лікарням, дитячим сад­кам тощо, реалізують населенню товари, вироблені коопера­тивами, орендними і малими підприємствами, здійснюють комісійну торгівлю.

У діяльності торговельних підприємств та організацій виділяються такі основні етапи:

· надходження товарів від постачальників,

· зберігання товарів,

· реалізація товарів, одержання виручки від реалізації та здача виручки в установи банку (на пошту, інкасатору).

У торговельну мережу товари надходять від постачаль­ників за нарядами торговельних баз, а також шляхом де­централізованої закупівлі товарів самим магазином.

Підприємства торгівлі та громадського харчування одер­жують товари від постачальників на підставі договору поста­чання. Договір постачання є правовим документом, яким визначаються права й обов'язки постачальників та по­купців. Його основними реквізитами е предмет договору, найменування сторін, ціни та порядок розрахунків, строки постачання товарів тощо.

Відвантажуючи товари, постачальники виписують супро­воджувальні документи двох видів — товарні і розрахункові.

Товарні документи, в свою чергу, поділяються на товарні документи, що засвідчують кількість відвантаженого товару (товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, паку­вальні ярлики, специфікації), та товарні документи, які засвідчують якість відвантаженого товару (якісні посвідчення, довідки про аналізи, висновок санітарно-епідеміологічної станції, ветеринарні свідоцтва тощо). Раху­нок-фактура виписується постачальником у разі великого переліку відвантажених товарів. Він складається не менш як у чотирьох примірниках; перший — залишається у поста­чальника, другий — у покупця, третій та четвертин дода­ються до розрахункового документа і надсилаються до уста­нови банку. Товарно-транспортні накладні виписуються в кількох примірниках при доставці товарів автомобільним транспортом.

Товарні документи супроводжують товари на всьому шляху їх руху від постачальника до одержувача.

Розрахункові документи (рахунки, платіжні вимоги, платіжні доручення тощо) надсилаються постачальником у банк і є підставою для розрахунків за товари.

У разі приймання товару на складі постачальника або на станції залізниці торговельне підприємство уповноважує на одержання товару особу (товарознавець, експедитор), з якою укладено договір про матеріальну відповідальність. Для виконання цієї операції матеріально відповідальній особі виписується доручення, підписане керівником і голо­вним бухгалтером торговельної організації. Доручення по­винне бути, зареєстроване в спеціальному журналі. Воно ви­дасться на певний час, але, як правило, не більше ніж на 15 днів.

Приймання товаріввід постачальників проводиться у встановлені строки і повинно бути документально оформле­но. Воно здійснюється особами, компетентними у визначенні кількості, якості та комплектності товару.

Матеріально відповідальна особа, яка прийняла і опри­буткувала товари, не пізніше наступного дня повинна подати в бухгалтерію торговельного підприємства всі виправдовувальні документи.

Приймання підприємствами торгівлі плодоовочевої про­дукції, яка надходить від сільськогосподарських підприємств, організацій споживчої кооперації, здійснюється за кількістю та якістю. Приймання за якістю проводиться комісійне, за участю представника інспекції по якості сільгосппродукції або бюро товарних експертиз. При установленні невідповідності кількості та якості вантажу даним документів постачальника прийомка товару оформлюється актом про приймання плодоовочевої продукції. Цей акт складається у двох примірниках на підставі документів, які засвідчують фактичну кількість і якість продукції. В акті вказується кількість і якість продукції за документами по­стачальника та фактична кількість і якість, визначена комісією в процесі приймання, якісні показники продукції (як у відсотках, так і в натурі), відображається результат прийомки (недостача або лишки).

Певну специфікумає оформлення приймання тканини. Оскільки при надходженні тканини в тюках або кіпах її мет­раж може бути більший або менший від кількості, вказаної в товарному ярлику, тому тканину при прийманні пе­реміряють. Для цього створюється комісія у складі товаро­знавця, матеріально відповідальної особи та представників громадськості. Результати перемірювання оформлюються актом, який складається в 2—3 примірниках. Один примірник акта залишається у матеріально-відповідальної особи, а два інших додаються до прибуткових документів і надсилаються з товарним звітом до бухгалтерії торговельної організації. На фабричному ярлику члени комісії проставля­ють фактичний метраж тюка і підтверджують визначену кількість своїми підписами.

Організація зберігання товарів у підприємствах торгівлі відображається у бухгалтерському обліку таким чином, що дані синтетичного й аналітичного обліку дають можливість контролювати рух товарів на складі, у секціях магазинів тощо.

Роздрібна торгівля здійснюється магазинами, універмагами, універсамами, структурними підрозділами відділів робітничого постачання, кіосками, лотками тощо за готівку, у кредит, дрібним оптом. У роздрібній та оптовій торгівлі застосовується індивідуальна та бригадна відповідальність. У підприємствах роздрібної торгівлі до складу бригади входять завідуючий відділом або секцією, його заступники, продавці та контролери.

Облік товарів на складах, базах і в бухгалтерії ведуть од­ночасно на основі правильно складеної документації. У бух­галтерії складського підприємства оптової торгівлі, а також на складах підприємств роздрібної торгівлі ведеться кількісно-сумовий облік товарів по матеріально відповідальних особах. На кожний сорт і артикул товару, який розцінено (тобто якому присвоєна ціна), відкривають окремий аналітичний рахунок.

Матеріально відповідальні особи щоденно складають то­варні звіти про рух та наявність товарів і тари. Звіт скла­дається на підставі прибутково-видаткових документів. На звороті товарного звіту може бути вміщений звіт про рух та­ри. Товарний звіт підписується особою, яка його склала, а також одним із членів бригади. Члени бригади, крім того, мають право брати участь у всіх прибутково-видаткових операціях по складу, секції (відділу), магазину в цілому.

До товарних звітів, які складаються на складах і базах оптової торгівлі, додаються документи на оприбуткування товарів (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, приймальні акти), документи на відпуск товарів підприємствам роздрібної торгівлі (товарно-транспортні на­кладні, накладні) і на реалізацію товарів дрібним оптом за безготівковим розрахунком (рахунки-фактури).

До товарних звітів магазинів додаються прибуткові доку­менти, що містять дані про надходження товарів від поста­чальників або підприємств оптової торгівлі (товарно-транс­портні накладні та рахунки-фактури), а також видаткові до­кументи: при реалізації товарів в кредит — доручення-зобов'язання покупців, при реалізації дрібним оптом — рахунки-фактури.

У товарних звітах матеріально відповідальна особа вка­зує суму грошової виручки, одержаної від реалізації товару за певний період. Товарні звіти складаються у двох примірниках, один з яких передасться з усіма первинними документами в бухгалтерію торговельного підприємства.

Збереження товарів на підприємствах оптової та роздрібної торгівлі забезпечується дотриманням адміністрацією цих підприємств законодавства при призна­ченні матеріально відповідальних осіб, укладанням між адміністрацією та відповідними особами договорів про ма­теріальну відповідальність. Важливим є чітке виконання працівниками підприємств торгівлі службових обов'язків, з одного боку, щодо своєчасного і правильного документаль­ного оформлення операцій з товарами та подання відповідної звітності, з другого — щодо здійснення оператив­ного контролю за роботою матеріально відповідальних осіб.

Реалізація товарів підприємствами роздрібної торгівлі ре­гулюється юридичними нормами цивільного законодавства, а саме договором купівлі-продажу. Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу України продавець зобов'язується пере­дати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язаний прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Купівельна вартість реалізованих товарів, яка спла­чується покупцем товару, незалежно від часу його сплати визначає роздрібний товарообіг торговельного підприємства. Обсяг реалізації при продажу товарів готівкою або іншими способами визначається сумою виручки, що надійшла до каси підприємства.

Розрахунки з покупцями за товари, придбані в роздрібній торгівлі, здійснюються безпосередньо через конт­рольно-касові апарати.

При продажу товарів за готівку виручка надходить у кінці дня в операційні каси і здасться старшому касиру-операціоністу, який включає її у касовий звіт магазину. До звіту додаються первинні документи, що відображають ви­конані операції, а саме: касова відомість, квитанції на здачу виручки в банк або на пошту, супроводжувальна відомість на здачу готівки інкасатору. Обсяг продажу товарів за готівку, крім касових звітів, відображається і в товарних звітах. У зв'язку з цим при перевірці цих документів особ­ливу увагу необхідно приділяти контрольному звіренню су­ми грошової виручки, яка міститься в касовому звіті, та су­ми обсягу проданих товарів за товарним звітом.

Основним економічним показником діяльності торговель­них організацій є фактичний обсяг товарообороту.

Роздрібний товарооборот — це сума реалізованих товарів та послуг народного споживання через роздрібну торгівлю.

Обсяг роздрібного товарообороту підприємствам роздрібної торгівлі планується в роздрібних цінах, за якими товари продаються населенню. Підприємствам оптової торгівлі товарооборот планується також у роздрібних цінах, але вони вищі від продажних на суму торговельної надбав­ки, яка надасться покупцям. Оперативний облік обсягу фак­тичного товарообороту здійснюється планово-економічним відділом підприємства.

Для правильного визначення обсягу роздрібного й опто­вого товарообороту за звітний період важливе значення має встановлення моменту продажу товарів, тобто визначення того, в який момент в часі відвантажені або відпущені по­купцям товари вважаються проданими.

У правоохоронній діяльності визначення моменту прода­жу товарів необхідно обов'язково враховувати при встанов­ленні часу закінчення скоєння корисливих правопорушень.

Момент продажу товарів встановлюється за такими фак­тами, як:

1. Відпуск товарів покупцям.

2. Надходження платежу від покупців.

3. Подання розрахункових документів в установу банку.

Оскільки на підприємствах роздрібної торгівлі при прода­жу товарів момент сплати грошей покупцями і момент відпуску їм товарів практично збігаються в часі, тому в більшості випадків моментом продажу товарів є надходжен­ня платежів від покупців.

Найважливішим завданням бухгалтерського обліку в сис­темі торгівлі є контроль за виконанням плану товарооборо­ту. Рівень виконання плану товарообороту визначається шляхом перевірки товарних і касових звітів з наступним зіставленням даних про продаж товарів із середньоденним плановим оборотом.

Друге завдання бухгалтерського обліку полягає в конт­ролі за додержанням ліміту товарних запасів. Цей показник діяльності торговельних підприємств характеризує стан за­безпеченості товарами і дійсну потребують на них. Значне пере­вищення ліміту товарів сприяє приховуванню нестач, оскільки за таких умов нестачі товарів не впливають на за­доволення попиту покупців.

Бухгалтерський облік у торгівлі здійснює контроль за збереженням промислових та продовольчих товарів, викори­стовуючи документальні та фактичні методи перевірки гос­подарських операцій.

Специфіка бухгалтерського обліку в торгівлі визна­чається особливостями господарської діяльності підприємств цієї галузі.

Так, торговельні підприємства (крім підприємств громад­ського харчування) належать не до виробничої, а до обслу­говуючої сфери. У зв'язку з цим у системі рахунків бухгал­терського обліку передбачено відповідний рахунок 41 «Това­ри», а не 40 «Готова продукція», як у виробничих галузях.

Прибуток підприємств торгівлі створюється за рахунок торговельних націнок (знижок) до роздрібних цін, встанов­лених підприємствами-виробниками при поставлянні товарів і мас метою покриття витрат торговельних підприємств та забезпечення їх рентабельності. Торговельні надбавки (знижки) встановлюються в процентах до роздрібної ціни за групами товарів і обліковуються на рахунку 42 «Торговель­на націнка та податок з обороту».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 232 від 27 березня 1993 року «Про обмеження торговель­них і постачальницько-збутових надбавок (націнок)» для всіх підприємств незалежно від форм власності, що займа­ються торговельною і постачальницько-збутовою діяльністю, встановлено граничний розмір торговельної та постачаль­ницько-збутової надбавки (націнки) кінцевої реалізації то­вару споживачеві, незалежно від кількості його перепрода­жу — 25 відсотків до ціни виробника або митної вартості без урахування транспортних втрат, у тому числі 10 відсотків для сфери оптової торгівлі та постачальницько-збутової діяльності. Додатком до цієї постанови передбачено перелік товарів народного споживання, на які не обмежується рівень торговельної надбавки, а саме: легкові автомобілі, причепи, книги, меблі високої якості, кришталь тощо. На товари, що реалізуються магазинами комісійної торгівлі, торговельна надбавка встановлюється на рівні 20 відсотків.

У підприємствах роздрібної торгівлі ведеться тільки су­марний облік товарів. Це обумовлюється тим, що при ре­алізації товарів безпосередньо споживачам за готівку не­можливо кожну операцію по продажу оформити докумен­том, в якому б вказувалися кількість, ціна та вартість товару. Як виняток, кількісно-сумовий облік реалізації то­варів ведеться по антикварних та ювелірних товарах, а та­кож у комісійних магазинах.

Синтетичний облік надходження товарів у підприємствах оптової та роздрібної торгівлі ведеться на активному рахун­ку 41 «Товари».

Операції по надходженню товарів на оптові склади за купівельною вартістю оформлюють такою бухгалтерською проводкою:

Дебет 41 «Товари»

Кредит 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».

Відвантажені покупцям товари (за надходженням грошо­вих коштів від покупців) відображають бухгалтерськими за­писами на рахунку 45 «Товари відвантажені, виконані робо­ти та послуги». Відвантажені покупцям товари за роздрібними цінами оформлюють проводкою:

Дебет 45 «Товари відвантажені, виконані роботи та послуги»

Кредит 41 «Товари».

Списання собівартості проданих товарів за роздрібними цінами на складах оптових баз оформлюються такими бух­галтерськими записами:

Дебет 46 «Реалізація»

Кредит 45 «Товари відвантажені, виконані роботи та послуги».

Після списання вартості проданих товарів на рахунках бухгалтерського обліку відображають суму торгової та опто­во-збутової націнки (знижки) за реалізовані товари або су­му податків з обороту з відрахуванням акцизного збору.

Дебет 46 «Реалізація»

Кредит 42 «Торговельна націнка і податок з обігу»

Або

Дебет 46 «Реалізація»

Кредит 68 «Розрахунки з бюджетом».

Оприбуткування товарів, що надійшли від постачаль­ників за роздрібними цінами і на які встановлена торговель­на знижка (націнка), у магазині оформлюють бухгалтер­ським записом:

Дебет41 «Товари»

Кредит 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».

Ця проводка складається на вартість товарів за купівельними цінами, тобто з відрахуванням суми торго­вельної знижки (націнки).

Одночасно на рахунках відображається сума торговельної знижки (націнки):

Дебет 41 «Товари»

Кредит 42 «Торговельна націнка і податок з обороту».

Правильність записів надходження товарів перевіряється шляхом зіставлення кредитового обороту по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» із сумою «До оплати», відображеною в супроводжувальному товарно­му документі постачальника (товарно-транспортна наклад­на, рахунок-фактура). Ці суми повинні бути рівними.

Виручка від реалізації товарів у підприємствах роздрібної торгівлі відображається такими бухгалтерськими записами:

Дебет 50 «Каса»

Кредит 46 «Реалізація».

Здача виручки до банку оформлюється проводкою:

Дебет 91 «Спеціальний позиковий рахунок»

Кредит 50 «Каса».

Одним із способів маскування корисливих зловживань у сфері торгівлі є підроблення записів у товарних документах, особових рахунках матеріально відповідальних осіб, а також у зведених регістрах бухгалтерського обліку.

У зв'язку з цим при виявленні та розслідуванні корисли­вих злочинів працівники органів внутрішніх справ повинні бути обізнані із специфікою організації торгівлі, бухгалтер­ським обліком та звітністю у цій галузі. Від цих знань зале­жить успіх виконання завдань щодо викриття правопору­шень у торгівлі.

Розглянемо найпоширеніші способи скоєння корисливих зловживань у підприємствах торгівлі.

Розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбутку­вання при надходженні від постачальників.

Про ознаки скоєння розкрадання цим способом можуть свідчити незадоволені постачальником рекламації (ко­мерційні акти) на «недопостачання» товарів з його боку.

Механізм скоєння розкрадання полягає в тому, що при надходженні товарів до підприємств оптової або роздрібної торгівлі матеріально відповідальна особа частку товарів, які надійшли від постачальника, навмисно не оприбутковує. На

вимогу матеріально відповідальної особи, яка хоче замаску­вати свої дії, створюється комісія по прийомці, яка най­частіше підтверджує факт недовезення певної кількості то­варів, про що складається комерційний акт (акт прийомки).

З метою документування розкрадання товарів необхідно проаналізувати такі документи:

· договір постачання,

· комерційний акт (акт прийомки),

· товарно-транспортна накладну або рахунок-фактуру, до­рожній лист,

· рахунок-платіжну вммогу, виписки банку,

· товарний звіт, товарну книгу,

· звіт про рух тари.

Крім того, зіставляються записи по кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» по креди­ту рахунку 45 «Товари відвантажені, виконані роботи та по­слуги».

При необхідності потрібно провести інвентаризацію то­варів, що надійшли від постачальника, а також організувати комісійну прийомку або відвантаження товарів.

При наявності підстав призначається ревізія за ініціативою органів внутрішніх справ. Документування збу­вання товарів здійснюється за допомогою оперативно-розшукових заходів.

Для визначення джерела розкрадання та збування лишків товарів на складах та базах підприємств оптової та роздрібної торгівлі важливе значення має використання чор­нових записів матеріально відповідальних осіб. Як свідчить практика, завідуючі складами промислових підприємств, а також працівники торгівлі ще до складання відповідних при­буткових документів часто фіксують у своїх чорнових запи­сах дані про кількість та вартість товарів, що відвантажені або надійшли.

Необхідно враховувати те, що в прибуткових і видатних документах зміст господарських операцій іноді далі виправ­ляється, а в чорнових записах операція зберігає свій первин­ний вигляд, тому розбіжність між документом і даними чор­нових записів може бути важливою ознакою скоєння злочи­ну і навіть доказом по кримінальній справі. Оскільки порядок заповнення та зберігання документів неофіційного обліку галузевими та відомчими інструкціями не передбаче­ний, тому, безумовно, матеріально відповідальні особи свої чорнові записи знищують. Враховуючи це, працівники під­розділів Державної служби боротьби з економічною зло­чинністю повинні вживати заходи щодо забезпечення збере­ження неофіційних записів (чорнові записи, документи подвійного обліку, боргові розписки) матеріально від­повідальних осіб ще до порушення кримінальної справи.

Розкрадання грошових коштів шляхом часткового неоприбуткування виручки від реалізації товарів.

Підтвердження або спростування відомостей про розкра­дання грошових коштів цим способом ґрунтується на аналізі та відпрацюванні таких документів, як:

· касова відомість,

· контрольні касові стрічки та дані контрольних касових апаратів,

· книга касира-операціоніста,

· товарний і касовий звіти,

· документи, що містять дані про здачу виручки в устано­ву банку, інкасатору, на пошту (квитанція банку, квитанція на грошовий переказ, супроводжувальна відомість).

Обов'язково зіставляються бухгалтерські записи по дебе­ту рахунку 50 «Каса» та кредиту рахунку 46 «Реалізація».

При підтвердженні відомостей про привласнення магази­ном частки виручки від реалізації товарів необхідно призна­чити ревізію за ініціативою органів внутрішніх справ.

Відповідно до Закону України від 29 липня 1994 року «Про внесення доповнень і змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» несвоєчасне здавання ви­торгу торговельними підприємствами всіх форм власності, які здійснюють реалізацію товарів за готівку (порушення термінів, установлених правилами розрахунків і ведення ка­сових операцій), тягає за собою накладання штрафу на осіб, відповідальних за здавання виторгу, від двадцяти до ста мінімальних розмірів заробітної плати. При повторному здійсненні такого порушення протягом року після накладан­ня адміністративного стягнення на винних осіб накладається штраф від п'ятдесяти до двохсот мінімальних розмірів за­робітної плати.

Несвоєчасне здавання виторгу виявляється шляхом аналізу тих самих документів, що й часткове неоприбуткування виручки.

Розкрадання товарів шляхом складання безтоварних документів.

Механізм скоєння розкрадання таким способом полягає в приховуванні нестач на стадії зберігання або реалізації то­варів за готівку за рахунок внутрішнього перекинення то­варів. Найчастіше безтоварні документи виписуються за зго­дою працівників облікового апарату, які оброблюють товарні та касові звіти, а також за домовленістю з матеріально відповідальними особами тих магазинів, на адресу яких надійшли оформлені безтоварні документи.

Для документування розкрадання товарів шляхом складання безтоварних документів використовуються такі облікові документи:

· товарно-транспортна накладна або рахунок-фактура,

· дорожній лист водія,

· товарний та касовий звіти,

· пакувальні ярлики,

· наряди на вантаження та розвантаження товарів,

· звіт про рух тари.

Доцільно провести інвентаризацію товарів у магазині, на адресу якого «надійшли» товари, а також застосувати метод контрольного зіставлення залишків товарів. Оскільки безто­варні документи за формою є доброякісними, тому дуже важливо своєчасно взяти пояснення у водія. Таким чином на самому початку документування можна підтвердити або спростувати сам факт безтоварної господарської операції. Допомагає при розслідуванні злочину та обставина, що при оформленні безтоварних операцій матеріально відповідальні особи торговельних підприємств змушені правильно опри­бутковувати тару, в якій надійшов товар, тому що тара обліковується за кількістю і сумою у всіх підприємствах. Са­ме при зіставленні даних про переміщення товарів з даними про тару, в якій вони перевозилися, виявляється ознака скоєння розкрадання. При підтвердженні інформації про розкрадання товарів або грошових коштів шляхом складання безтоварних документів призначається ревізія за ініціативою органів внутрішніх справ.

Корисливі зловживання при переоцінці товарів у під­приємствах торгівлі.

Механізм їх скоєння полягає в тому, що при підвищенні роздрібних цін часина товарів не включається в опис пере­оцінки, і навпаки, при зниженні роздрібних цін в описи пе­реоцінки включаються і ті товари, які раніше були продані за готівку. При цьому матеріально відповідальні особи ство­рюють сумарні лишки товарів за рахунок різниць у цінах.

Такі корисливі зловживання викриваються шляхом про­ведення повторної інвентаризації зразу після переоцінки то­варів (до відкриття магазину). У випадку проведення таких заходів після відкриття магазину оперативний співробітник повинен забезпечити участь в них представників громадсь­кості. Крім того, необхідно застосовувати методику докумен­тування, яка наведена в пункті другому даного параграфу.

Розкрадання товарів та грошових коштів шляхом не­правильного визначення розміру природних втрат.

Такі корисливі зловживання з боку матеріально відповідальних осіб найчастіше здійснюються в процесі виз­начення результатів інвентаризації, коли встановлено не­стачі товарів, а також коли безпідставно або неправильно

проведено розрахунок розміру природних втрат товарів, за рахунок норм природних втрат на відповідні товари.

Для виявлення таких корисливих зловживань аналізуються такі документи:

· документи інвентаризації (інвентаризаційні описи, порівняльна відомість, акт інвентаризації),

· розрахунки сум природних втрат,

· затверджені норми природних втрат,

· прибутково-видаткові документи,

· звіти матеріальних осіб.

Перевіряється правильність застосування норм природ­них втрат з урахуванням періоду року, терміну та умов зберігання товарів, а також правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку міжінвентаризаційних різниць. Крім того, доцільно застосовувати методи конт­рольного зіставлення залишків товарів та відновлення кількісного обліку. При наявності підстав призначається ревізія за ініціативою органів внутрішніх справ.

У діяльності торговельних підприємств бувають ситуації, коли протягом певного звітного періоду за рахунок забезпе­чення оптимальних умов зберігання товарів утворюється економія природних втрат (тобто лишки товарів). Безумов­но, такі ситуації необхідно розцінювати як позитивне яви­ще, але тільки за умови, що суми економії природних втрат товарів оприбутковуються і відновлюються під звіт ма­теріально відповідальних осіб. На практиці часто ці суми опиняються в неоприбуткованих лишках і привласнюються матеріально відповідальними особами.

Документування таких протиправних дій з боку ма­теріально відповідальних осіб здійснюється насамперед за допомогою оперативно-розшукових заходів.