Державна політика в сфері інвестиційної діяльності як фактор впливу на підприємницьку діяльність

Важливим важелем впливу на підприємницьку діяльність та економіку країни є інвестиційна політика держави.

За допомогою інвестиційної політики держава безпосередньо може впли- вати на темпи обсягу виробництва, на прискорення НТП, на зміну структури суспільного виробництва і вирішення багатьох соціальних проблем.

В умовах переходу до ринкової економіки основною задачею є звільнення держави від функції основного інвестора і створення таких умов, щоб приват- ний сектор в економіці був зацікавлений в інвестиційній діяльності. Для цього вона повинна в першу чергу забезпечити стабільність економіки та її передба- чуваність у розвитку. В умовах інфляції, а, отже, і високих ставок відсотка бан- ківського кредиту обсяги інвестицій, особливо в середньотермінові і довготер- мінові проекти, різко скорочуються, тому що відома теоретична залежність об- сягу інвестицій від величини ставки відсотка, відповідно до якої чим вище від- соток ставки, тим нижче обсяг вкладень інвестицій.

У загальному плані держава може впливати на інвестиційну активність за допомогою всіляких важелів:

- кредитно-фінансовою і податковою політикою;

- наданням пільг підприємствам, що вкладають інвестиції на реконструк- цію і технічне переозброєння виробництва;

- амортизаційною політикою;

- створенням сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій;

- науково-технічною політикою.

Майбутнє економіки країни значною мірою залежить від інвестиційної по- літики, що проводитися державою. Важлива роль в інвестиційній політиці від- ведена інвестиційному клімату в державі.

Інвестиційний клімат держави – це сукупність політичних, правових, еко- номічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній дія- льності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків (непередба- чених фінансових втрат капіталу та доходів). Сукупність інвестиційних ризиків всебічно характеризує інвестиційний клімат від несприятливого до сприятливо- го.

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвести- ційні можливості впродовж усього періоду трансформації економіки, українсь- ка держава намагається створити сприятливі ринкові умови для розвитку інвес- тиційної сфери: здійснено перехід до управління інвестиціями на основі ринко- вих відносин; формується багатосекторна система капітального будівництва; ліквідовані будівельні міністерства; розукрупнюються та приватизуються буді- вельні організації. У макроекономічній політиці наголос робиться на створенні передумов зростання інвестицій – послаблення інфляції, забезпечення оптима- льних відсотків за депозитами і вкладеннями, зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та зростання споживчого попиту насе- лення.

До факторів, що забезпечують подолання або зниження ризиків для інвес- торів в Україні, належать:

- рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій;

- правове поле держави (законодавча база);

- політична воля всіх гілок влади;

- стан фінансово-кредитної системи;

- статус іноземного інвестора;

- інвестиційна активність населення.

- фактор впливу держави на економічні процеси.

До країни, де вітчизняний інвестор практично не вкладає кошти в розвиток виробництва, не піде й іноземний інвестор. Тому за умов економічної кризи важливе значення має державна підтримка реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних виробництв (промислова політика), а також впрова- дження економічних регуляторів активізації внутрішньої інвестиційної актив- ності.

У сучасних умовах фондовий ринок України також не сприяє розвитку ін- вестиційних процесів в економіці країни, оскільки він формується і визначаєть- ся процесами приватизації. 1 травня 1999 року закінчилася сертифікатна прива- тизація. Тим самим був покладений край можливості практично задарма скупо- вувати акції українських підприємств.

Однак ринок акцій залишається нерозвиненим внаслідок таких причин:

1. Акції неліквідні. Придбавши акції, потім можна їх не продати, тому що немає попиту, або невеликий попит.

2. Ненадійний ринок:

- інвестору не гарантовані права власності на акції;

- слабка система контролю за учасниками ринку;

- розпорошення акцій серед населення. Багато акціонерів навіть не знають, скільки акцій їм належить, або є пасивними володарями ак- цій, навіть не знаючи, що їх можна продати. У результаті величезні частки статутних фондів підприємств «заморожені».

3. Непрозорість ринку. Іноземним і вітчизняним інвесторам важко отрима- ти оперативну й об'єктивну інформацію про ринок.

4. Порушуються права акціонерів. Права акціонерів можуть виявитися фік- цією, навіть коли акціонер є власником 51 відсотка підприємства, оскільки він не може змінити стратегію розвитку підприємства або змінити керівництво. Для цього достатньо, щоб власник інших 40% не прийшов на збори акціонерів.

5. Управління державними пакетами акцій неефективне. З огляду на викла- дене доводитися констатувати ті, що в Україні відсутні належні умови для здій- снення інвестиційної діяльності.

В Україні з перших днів незалежності слова «іноземні інвестиції» мають магічне значення. З ними пов'язуються реформи, економічне зростання, техно- логічний підйом тощо.

Необхідно усвідомити, що іноземні інвестиції притягуються інвестиціями внутрішніми. В економічній історії немає прикладу країни, яка б підпорядкову- вала свою політику тільки меті залучення іноземних інвестицій за всяку ціну і досягла при цьому успіху. Іноземні інвестиції є лише одним із компонентів ви- сокоефективного розвитку.

Потрібно підкреслити, що на сьогодні іноземні інвестиції суттєво не впли- вають на стан національної економіки України, відчутно не сприяють розв'я- занню завдань, визначених як пріоритетні (реструктуризація економіки, техно- логічне оновлення виробництва, подолання залежності від імпорту тощо).

Таким чином, основними проблемами в інвестиційній сфері є:

- великий дефіцит власних джерел інвестиційних ресурсів у підприємств;

- недостатньо розвинений ринок капіталів;

- відсутній механізм довготермінового кредитування підприємств;

- недосконала амортизаційна політика;

- відсутні пріоритети у здійсненні державної інвестиційної політики.

Тому необіхне реформування державної інвестиційної політики, яке пови- нне охоплювати наступні аспекти:

1. Основними джерелами інвестування повинні стати кошти підприємств і організацій у вигляді прибутку та амортизаційних відрахувань.

Для цього потрібно запровадити податкові стимули для інвестиційно- інноваційної діяльності, розвитку малого підприємництва. Після прийняття По- даткового кодексу потрібно увести п'ятирічний мораторій на внесення змін до податкової системи, якщо не полегшують податкове навантаження.

Щодо амортизації, то вона повинна стати надійним джерелом інвестицій, передусім за рахунок використання методів прискореної амортизації.

Для подолання кризи потрібне системне реформування, націлене на по- кращання інвестиційного процесу. Наприклад, у розвинених країнах звільня- ється від оподаткування прибуток підприємств, якщо він спрямовується на ре- фінансування. Іншим важливим кроком може бути реструктуризація підпри- ємств, яка повинна призвести до накопичення ресурсів для інвестиційного фі- нансування. Потрібно закрити нерентабельні і непотрібні Україні об'єкти або продати їх власникам, що займаються підприємництвом.

2. Бюджетні інвестиційні ресурси повинні надходити в галузі, які є мало- привабливими для приватного інвестора, але необхідними для забезпечення життєздатності економіки. Великого значення повинно набути цільове креди- тування інвестиційних проектів на пільгових умовах. За рахунок державного фінансування відбір інвестиційних проектів потрібно проводити на конкурсних засадах.

3. Розширення цільового банківського кредитування галузей і вироб- ництв, визначених як пріоритетні. Банківський сектор повинен перейти на дов- готермінове кредитування. Якщо банк фінансує середньотермінові і довготер- мінові інвестиційні проекти, то з його боку потрібно передбачати аналіз і конт- роль за поточною діяльністю підприємства-позичальника. Звичайно, не всі українські підприємства готові до цього.

4. Потрібно усунути штучні переваги банківського капіталу перед промис- ловим. Кредитна політика, методи фінансування дефіциту бюджету за допомо- гою облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) не повинні підтримувати більш високу норму прибутку в сфері банківських, валютних та спекулятивних операцій порівняно з середньою нормою прибутку, яка існує в українській еко- номіці.

5. Кошти населення можуть стати важливою складовою інвестиційних ре- сурсів за умов підвищення рівня реальних доходів, стимулювання заощаджень та акумуляції тимчасово вільних грошових ресурсів населення на потреби інве- стування, відновлення довіри до вітчизняних кредитно-фінансових установ.

За оцінками Національного Банку України, рівень заощаджень населення на сьогодні досяг понад 11 млрд. грн. Але це не спрямовано на потреби вироб- ництва. Значна їх частка використовується на придбання цінних паперів, і якщо тільки втричі збільшити цю частку, то за 2000-2005 рр. населення зможе інвес- тувати до 3 млрд. грн.

6. Ринок цінних паперів повинен отримати подальший розвиток. Має стати більш розгалуженою його інфраструктура, більш досконалою правова база. По- ложення Законів «Про заставу» (1992 р.), «Про власність» (1991 р.), «Про цінні папери і фондову біржу» (1991 р.) не відповідають сучасним вимогам, у тому числі вимогам міжнародних фінансових ринків. Закон України «Про цінні па- пери і фондову біржу» дуже стислий, і органи влади мають право вільно трак- тувати чинне законодавство та приймати багато підзаконних актів, що регулю- ють сферу фінансового ринку в Україні.

Позитивно повинно вплинути на розвиток ринку цінних паперів створення Національного депозитарію внаслідок легалізації «тіньових» капіталів та залу- чення до потреб структурної перебудови іноземних інвестицій.