Позитивні фактори охорони

1. Наявність стійких популяцій - ключовий фактор як для самої охорони, так і для реалізації планів дій. Охороняти можна лише реальні популяційні системи, а не окремих особин чи можливі місця мешкання раритетних видів. У зв'язку з цим варто зазначити три актуальні проблеми. Перша: значна частина видів, яких відносять до раритетної частини регіональної біоти, представляє собою периферійні популяції, життєздатність яких у межах лише території України сумнівна, але які внесені у переліки унікальних видів і вимагають охорони (відомий серед хребетних приклад: заєць білий, основний ареал якого лежить за межами України) (Загороднюк, 1997). Друга: проблема фантомних видів, вказівки на наявність яких в межах України є сумнівними і з часом спростовуються (згадаємо землерийку середню або внесених до першого видання Червоної книги України (Червона..., 1994) сункуса та нічницю Іконнікова). Третя проблема, чи не основна: мінімально необхідний розмір конкретної популяції, що перебуває під охороною, оскільки частіше за все заповідні території своїм обсягом не забезпечують умов для існування в їхніх межах популяцій тих видів, що охороняються (найяскравішими прикладами є великі хижі ссавці, які лише формально рахуються у списках видів, що охороняються: наприклад, рись і ведмідь) (Полуда, Легейда, 1997). Останнє важливо з огляду на концепцію " метапопуляцій", що наразі визнана основою розвитку природоохоронної ідеї у світі й розроблення Планів дій щодо будь-якого біологічного об'єкту (Гилпин, 1989).

2. Внесення видів у " червоні" списки - головна форма природоохоронної діяльності. Червоні списки регламентують експлуатацію тих видів, що знаходяться під загрозою зникнення і вимагають невідкладних заходів щодо охорони. Основою ідеї " червоних" списків є свідоме, підкріплене відповідними законами та міжнародними угодами обмеження експлуатації таких популяцій і, відповідно, місць їх оселення. Найвідоміший в Україні " червоний" список - список видів, внесених до Червоної книги України (1994) (статистику і динаміку його поповнення наведено далі). Необхідно зазначити, що до останнього видання Червоної книги включено 278 видів тварин, що у 4, 4 рази більше від видання 1980 р. (Загороднюк, 2000). Кожне наступне збільшення " червоного" списку наближає нас до розуміння необхідності охороняти не види, а угруповання. Головна задача " червоних" списків - перелік видів, щодо яких вимагаються спеціальні заходи з охорони і експлуатація популяцій яких дозволяється виключно за наявності відповідних державних програм.

На основі червоних списків формуються Плани дій, що являють собою продуману й узгоджену на відповідних рівнях систему заходів щодо охорони та відновлення популяцій певних видів в Україні. Головним фактором, що забезпечує ефективність Планів дій, є фінансування відповідних програм з державного бюджету. Законодавча база цього процесу заповідання фауни загалом добре розвинена, проте система підтримки Планів дій в Україні фактично відсутня, і всі спроби їх реалізації не є ефективними.

3. Механізми підтримання популяцій - не тільки природні, а й штучні - забезпечують успіх кожної природоохоронної ініціативи за умови врахування біологічних особливостей конкретних видів та динаміки угруповань, до складу яких входять ці види. Існує кілька антропогенних факторів порушення цілісності популяцій, на здолання яких повинні бути спрямовані механізми підтримання цілісності популяцій (у тому числі штучного підтримання). Стійкість популяцій різко знижується в умовах тотальної фрагментації видових ареалів і порушення структури популяцій порушення структури популяцій (вікової, статевої, просторової), життєвих і сезонних циклів тощо. Звичайно, підтримання стійкості може бути реалізовано за допомогою внутрішньопопуляційних механізмів навіть у фазі депресії, проте фактор фрагментації видових ареалів стає визначальним, оскільки суттєво обмежує можливості популяцій та окремих особин у використанні простору (як ресурсу) та у підтриманні просторової структури поселень, у тому числі: дисперсію молоді, міграційну активність, панміксію, які в нормі підтримують цілісність (а отже, і стійкість) популяцій.

4. Система реабілітації популяцій - задача, що безпосередньо пов'язана з діяльністю людини, і яка може суттєво змінити поточний стан природних популяцій будь-якого виду. Суть такої активності -розвиток системи центрів штучного утримання і розведення тварин, до яких необхідно віднести три основні типи центрів:

- реабілітаційні центри як такі, куди потрапляють особини рідкісних видів, що виявлені в нетипових місцезнаходженнях, знайдені і принесені скаліченими тощо;

- розплідники, що дозволяють розводити рідкісні види з метою подальшого випуску тварин у природні умови та поповнення репродуктивного ядра природних популяцій;

- система рятування (бригади, транспорт) приречених популяцій з метою їх переселення в інші місця при небезпеці загибелі тварин у природних осередках, які можуть бути трансформовані господарською діяльністю, у тому числі у містах і на територіях спеціального призначення (див. далі), на ділянках нового капітального будівництва.

Важливим фактором реабілітації є формування реабілітаційних центрів при митницях і зоопарках, куди повинні потрапляти тварини, вилучені з комерційної торгівлі, у тому числі " червонокнижні" види та об'єкти CITES.

5. Зміни ставлення пересічних людей - один з ключових факторів, який необхідно враховувати при формуванні окремих розділів природоохоронної політики. Тут величезне значення мають як заходи щодо привертання уваги до трьох груп: до так званих видів-символів, Що є традиційним " прапором" охорони природи і зразком уваги пересічних людей; до групи традиційних промислових видів, які давно втратили значення як необхідний ресурс і можуть розглядатися як колишні об'єкти хутрового промислу (наприклад, бобри, хохулі, норки), жертви для " м'ясо-кісткового борошна" та парфумерних жирів (зокрема, дельфіни і риби); до групи тварин, які можуть викликати у пересічних громадян негативні емоції попри їхню унікальність (наприклад, кажани, змії, павуки). Ці групи є об'єктами трьох галузей діяльності: мисливства, морського промислу, традиційного природокористування, при якому тварин просто забивають. Зміна суспільних цінностей йде рука в руку із розвитком біотехнії, що забезпечує " замінники" першим двом групам, проте третя група залишається у ризику.