Загальні проблемні фактори

Загальний проблемний фактор - це фінанси для природоохорон­них програм і зміни суспільної моралі. Будь-яка ініціатива у галузі охо­рони природи пов'язана з необхідністю свідомого або законодавчого обмеження чи заборони тих чи інших форм природокористування, зменшення або припинення загального експлуатаційного наванта­ження на природні комплекси і неприбуткових з огляду на поточні економічні інтереси.

Варто зважати на те, що фауна є традиційним і безкоштовним ресурсом для людини, і для її (фауни) охорони необхідними є саме державні заходи з обов'язковими програмами розвитку суспільної свідомості і моралі. Психологічна реабілітація колишніх шкідників та носіїв збудників природних інфекцій, колишніх конкурентів у боротьбі за споживання природних ресурсів, колишніх небажаних візитерів -основа ефективності державних програм і основа формування нової системи поглядів на охорону дикої фауни. Розвиток невиправданих споживацьких ідей і знарядь вбивства диких тварин - від хімічних агентів і ультразвукових систем до атрактантів, вибухівки і зброї -стали ознакою розвиненого суспільства більше, ніж успіхи у збереженні незайманих природних куточків (Борейко 1999).

Все, що реалізується через призму розвитку приватного сектора економіки, не може бути природоохоронним за визначенням (Загороднюк, 19996). Пов'язано це з тим, що будь-яке використання природного ресурсу веде до порушення процесів його природного відновлення, як і будь-яка біотехнія веде до зниження різноманіття біосистем. Окрім того, суттєвим фактором дестабілізації біосистем є практика і сама ідея їх використання як дарового природного ресурсу. Ефективність трансформації речовини й енергії на рівні популяції-споживача (людей) не може перевищувати 10-15%, і з них у кращому випадку лише 1-2% повертаються на природоохоронні заходи, що докладно розглянуто в моделі, запропонованій раніше (Загороднюк, 19996).

Врешті, приватна активність у царині природокористування нормально може бути спрямована лише на прибуток, який безсумнівно буде діаметрально протилежним до природоохоронних успіхів того ж виробника-споживача. Все це незаперечно свідчить про важливість формування двох базових систем підтримки і розвитку природоохоронних ініціатив:

у вигляді державних програм, що мають бюджетне фінансування;

у вигляді громадських неприбуткових об'єднань, що мають гранти.

Усі інші форми активності у галузі охорони природи і природокористування закономірно ведуть до збіднення аборигенних фауністичних угруповань і до формування квазіприродних систем, частка яких збільшується катастрофічно. Проблема трансформованих (квазіприродних) систем, адвентивних видів та біологічного забруднення наразі стають провідними у природоохоронній активності більшості цивілізованих країн (Шварц и др., 1993; Drake et al., 1989). Останню проблему - біологічне забруднення - суттєво актуалізує розвиток транспортних мереж та міжнародної торгівлі біологічними зразками.