CITES та біологічне забруднення

Конвенція CITES ратифікована Україною 1999 p., і її головною метою є уникнення негативних наслідків переміщення видів за межі областей їх природного ареалу, зокрема, внаслідок міжнародної торгівлі (Домашлінець, 2002). Окрім того, контроль вивезення без контролю біологічних інвазій веде до тих самих негативних наслідків -погіршення стану природних популяцій рідкісних видів аборигенної флори і фауни. Всі трансареальні переміщення біологічного матеріалу (торгівля, інтродукція з метою " покращання" угідь, введення в культуру, з вантажами, для дослідження в лабораторіях, утримання в колекціях) закономірно ведуть до згасання природних популяцій видів, що є об'єктами торгівлі, та до порушення структури угруповань у місцях навмисної чи ненавмисної інтродукції адвентистів у нові угруповання. Регуляція переміщень об'єктів CITES спрямована на запобігання згасання їхніх природних популяцій, проте це згасання може суттєво посилюватися впливом адвентистів на стан їхніх популяцій. Врешті, їх перелік має бути доповнений видами з регіональних " червоних" списків за рахунок розширення Додатку 3 до CITES. У загальних рисах проблема, що розглядається, має п'ять негативних складових (всі вони антропогенні):

Розвиток біобізнесу. Біобізнес як основа експлуатації природних популяцій закономірно поширюється на раритетну частину біоти. Його прогрес визначається розвитком культури утримання нетрадиційних об'єктів з естетичною метою, " розробкою" нетрадиційних медичних препаратів тощо. Популяризація нетрадиційних об'єктів утримання та нових біологічних джерел медичних чи технічних ресурсів (сировини) створює новий попит та нові тіньові ринки збуту, що стає неможливо контролювати. Митні та інші контролі лише стимулюють довершення техніки транзиту живого матеріалу через кордони. Основою мають стати: зменшення комерційних інтересів до об'єктів CITES, покращання системи ідентифікації зразків, включаючи підготовку експертів та розробку керівництв і визначників.

Проблема експертів. В Україні фактично відсутні центри підготовки експертів, які здатні ідентифікувати матеріал, що часто видається за банальні види, за етикетками яких сховані види, заборонені до міжнародної торгівлі. Важливою проблемою залишається неможливість існуючих центрів з перетримування живих зразків (зоопарки, ботсади тощо) без порушення існуючих законів та фактична відсутність у них повноважень утримувати такий матеріал. Окрім проблеми ідентифікації та перетримання зразків в Україні немає дієвих груп, що займаються поверненням таких зразків у дику природу, і часто такий масовий матеріал гине або врешті продається.

Біологічні інвазії є дзеркальним відображенням CITES. В основі проблеми - перемішування флор і фаун шляхом навмисної та ненавмисної інтродукції нових видів у складі аборигенних біот; основним шляхом інвазій є порушені екосистеми. В обох випадках наслідки непередбачувані, проте за умовчанням це закономірно веде до конфлікту адвентивних видів з аборигенними. Регулюванню за CITES підлягає переміщення небагатьох рідкісних видів, натомість дозволяється (не контролюється) переміщення тисяч інших, як супутніх (паразити, інфекції), так і тіньових транзитів, що породжує нових шкідників і коменсалів.

Практика CITES - це фактично контроль вивозу, а не ввозу. Суть " інвазійного" конфлікту полягає у тому, що CITES контролює, насамперед, вивіз матеріалу (ввезення може бути вигідним), що породжує конфлікт природоохоронців з місцевим біобізнесом (конфлікт на рівні соціосистем), натомість ввезення нових видів провокує конфлікт на рівні біосистем, породжуючи агресію адвентивних видів. Жодна з організацій чи установ в Україні (окрім станцій захисту рослин і СЕС) не має сформульованих на державному рівні задач контролю інвазій, особливо тіньових інвазій та їхніх опосередкованих впливів на стан аборигенної біоти.

Захист аборигенних видів. Зниження чисельності та погіршення стану популяцій місцевих видів раритетної фауни за межами України закономірно веде до того, що місцева біота стає об'єктом інтенсивного промислу і торгівлі з метою вивезення в живі колекції та місця запланованої реінтродукції, чому є безліч прикладів. У зв'язку з цим необхідним стає узгодження проблеми охорони видів, занесених до Червоної книги України, з проблемами виконання Україною вимог CITES. Шляхом до цього є розширення додатків CITES видами, що мають високі охоронні категорії в Україні.

Отже, стратегія виконання Україною Конвенції CITES та охорони власного біологічного різноманіття з огляду на темпи розширення масштабів біобізнесу, зниження життєздатності природних популяцій диких видів та збільшення масштабів їх використання має бути спрямована на вирішення відповідних першочергових задач:

- державні органи, санітарна та митна служба мають відпрацьовані схеми контролю потоків об'єктів CITES, проте однією з головних проблем залишається біологічна складова: ідентифікація матеріалу, його утримання та повернення у природу. Необхідно організувати: центри підготовки фахівців, науково-консультативні органи з підготовки керівництв та визначників, центри по утриманню матеріалу, групи по поверненню зразків у природу;

- система підготовки та залучення експертів має бути суттєво покращена: необхідно забезпечити формування державного замовлення на фах " ідентифікатора" та " утримувача" раритетного матеріалу, готуючи таких фахівців в університетах і забезпечуючи їх відповідною посадою при зоологічних парках і ботанічних садах. Необхідно врахувати широкий таксономічний спектр об'єктів CITES та вузьку спеціалізацію біологів;

- інформаційна політика та формування нових пріоритетів є ефективним механізмом зміни комерційної цінності об'єктів біобізнесу, про що свідчить суттєве падіння попиту на хутро. Має проводитися цілеспрямована та виважена державна та " зелена" політика на зниження попиту на об'єкти CITES. Врешті, метою може бути два взаємопов'язані напрямки: зробити невигідною пропозицію та непопулярним попит;

- національний список вразливих видів (Червона книга України) та додатки CITES необхідно терміново узгодити шляхом подання до третього списку об'єктів CITES тих видів тварин, що мешкають на території України і є об'єктами охорони в Україні. Враховуючи, що комерційну цінність становлять раритетні види, варто до Додатку З CITES включити ті види, що мають 1-3 категорії охорони за діючою в Україні шкалою і є об'єктами торгівлі;

- проблема обмеження транскордонних переміщень (зокрема, ввезення) має бути узгоджена з роботою карантинних служб та служб екологічної безпеки, враховуючи великий ризик появи нових, шкід­ливих для аборигенної біоти і для людського господарства, а також для здоров'я видів диких тварин та людей адвентивних форм життя внаслідок їх цілеспрямованої інтродукції чи неконтрольованої інвазії.