Заходи щодо охорони мігруючих видів Мігруючі види тварин та конвенції щодо їх охорони

На відміну від рослин, значний відсоток видів тварин здійснює ті чи інші переміщення у просторі - добові, сезонні, багаторічні. Міграції тварин характерні для всіх куточків Землі і є невід'ємною властивістю біосфери, тому значною мірою вони впливають на біологічні процеси на всіх континентах. Цим обумовлено широке коло інтересів у вивченні міграційних процесів та їх впливу на екосистеми. Серед тварин, що здійснюють регулярні міграції, найбільш відомі птахи. Саме вони є і найбільш масовою групою тварин-мігрантів - щорічно на нашій планеті в цих переміщеннях приймають участь мільярди їх особин.

Крім птахів, це явище характерне і для інших груп тварин. Зокрема, щорічно на сотні і тисячі кілометрів переміщуються багато видів ссавців (кажани, китоподібні, ластоногі), морських черепах, риб, комах (метелики, бабки тощо). Під час міграцій з одних регіонів в інші регулярно переносяться великі маси біологічного матеріалу. Відомо, що кажани та птахи, крім того, транспортують патогенних збудників, що викликають тяжкі захворювання у людей та свійських тварин. Нещодавно отримано дані, які свідчать, що перелітні птахи відіграють важливу роль у стрімкому розповсюдженні епідемій грипу.

Охороняти мігруючих тварин набагато складніше, ніж тих, що консервативні до території, якщо враховувати ту значну територію, на якій перебувають ці тварини протягом року. Важливим моментом є і те, що під час міграцій тварини можуть перебувати на територіях багатьох держав, де відношення місцевого населення до них може сильно відрізнятися. Це стосується і національних законодавств - один і той же вид тварин в одній країні може знаходитися під суворою охороною, а в іншій, наприклад, об'єктом полювання. Тому надзвичайно важлива для збереження тих видів-мігрантів, стан популяцій яких не є задовіль­ним, координація природоохоронних заходів на міжнародному рівні.

Саме з цією метою у Боні 23 червня 1979 р. і була розроблена Кон­венція про збереження мігруючих видів диких тварин (КМВ), а 1 лис­топада 1983 p., після ратифікації її 15 державами, вона вступила в силу. 1 листопада 1999 р. до Боннської Конвенції приєдналася і Україна. На 1 липня 2001 р. вже 74 держави є учасниками Боннської конвенції. Створення та впровадження Української концепції збереження охорони мігруючих видів диких тварин - один з важливих напрямків збереження та сталого використання біорізноманіття в Україні.

Для ефективної охорони мігруючих видів тварин, крім приєднання до Конвенції, необхідна розробка і впровадження стратегії. Мігруючі види тварин є важливим елементом екосистем і через це вони є об'єктами особливої уваги Конвенції про збереження біорізноманіття (КБР). Для більш ефективної охорони та використання мігруючих видів тварин Секретаріати цих двох конвенцій розробили об'єднану робочу програму на період 2002-2005 pp. - " Joint work programme of the Convention on Biological Diversity and the Convention on the Conservation of Migratory Species of Wild Animals (2002-2005)".

При складанні цієї програми її автори керувалися головними напрямками діяльності КБР та КМВ, які перехрещуються, а також чотирма напрямками Стратегічного плану КМВ на 2000-2005 pp., що прийнятий Шостою конференцією сторін (Кейптаун, 1999). Серед них, зокрема: забезпечення збереження мігруючих видів, що включені в списки Додатків І та II КМВ; концентрація дій по збереженню міг­руючих видів; збільшення членства КМВ; покращання та ефективність виконання КМВ. Серед переліку напрямків, що наводяться в програмі, є такі, впровадження котрих в Україні матиме важливе значення для збереження і сталого використання біорізноманіття, у тому числі:

- збереження морського та прибережного біорізноманіття;

- збереження материкового водного біорізноманіття;

- збереження лісового біорізноманіття;

- індикатори, ідентифікація, оцінка та моніторинг біорізно­маніття;

- оцінка впливів на біорізноманіття та зменшення несприятливих впливів на навколишнє середовище, що призводе до зниження біорізноманіття;

- значення природоохоронних територій; національні концепції, плани, політика та законодавство.

Важливим етапом у впровадженні КМВ є розроблення стратегії щодо збереження мігруючих видів тварин, на якій має будуватися державна програма щодо цього і в якій повинні бути деталізовані практичні заходи з виділенням на це коштів (Стаття 6 КБР). Згідно зі статтею 7 КМВ, кожна із Сторін сплачує свій внесок до бюджету, проте з дня приєднання до Конвенції (1.11.1999) Україна ці внески не сплачує і, згідно з відповідним рішенням Постійного комітету КМВ, може втратити право голосу на Конференції сторін.