Спеціальні міжнародні угоди та інші заходи

Додаток II Конвенції про збереження мігруючих видів включає ті мігруючі види, статус яких не є сприятливим, а для збереження та регу­лювання використання яких необхідні міжнародні угоди, а також ті види, стан збереження яких був би значно поліпшений у результаті за­ходів на основі міжнародних угод. Метою кожної з таких угод є віднов­лення або забезпечення сприятливого статусу збереження мігруючих видів. Кожна з угод має охоплювати ті аспекти збереження і регулюван­ня використання цих мігруючих видів, які сприяють досягненню мети. На кінець 2001 р. в рамках Боннської конвенції діють 3 угоди, що включають види зі складу фауни України і до яких приєдналася Україна:

" Угода про збереження кажанів в Європі" (EUROBATs),

" Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів" (AEWA),

" Угода про збереження китоподібних Чорного та Середземного морів і прилеглих вод Атлантики" (ACCOBAMS).

Приєднання до діючих угод створює правовий фундамент для розробки практичних заходів з охорони тварин, що включені у Додаток II, які мають діяти на національному та міжнародному рівнях. Крім того, обов'язково передбачаються науково-дослідні роботи в області екології та динаміки чисельності популяцій мігруючих видів, з особливою увагою до вивчення їх міграцій; обмін інформацією на міждержавному рівні про мігруючі види, перш за все результатами досліджень і відповідними статистичними даними. Важливим елементом охорони цих видів є збереження та, коли це необхідно і можливо, відновлення середовищ існування, які важливі для забезпечення їхнього сприятливого статусу та підтримання сітки відповідних середовищ існування, що певним чином розміщені на шляхах міграції.

Розглянемо особливості виконання кожної з цих угод окремо.

Заходи щодо охорони в Україні кажанів. У фауні України відомо 27 видів кажанів, і майже всі вони є мігруючими видами, здійснюючи дальні чи ближні міграції до місць зимівлі та розмноження (Міграційний статус..., 2001). Частина з них здійснює дальні міграції за межі України, у тому числі вечірниці (Nyctalus, три види), нетопирі (Pipistrellus, три види) та лилики (Vespertilio, один вид), для інших характерні ближні сезонні міграції до місць зимівлі (підковики, широковухи тощо). Головними загрозами існуванню стабільних популяцій кажанів в Україні є непокоєння на місцях зимівлі та в літніх сховищах, скорочення числа придатних літніх і зимових сховищ, пряме знищення кажанів, антропогенні пастки, хімічне та шумове забруд­нення екосистем, негативне ставлення пересічних громадян до кажанів.

Заходи щодо охорони в Україні кажанів регулюються " Угодою про збереження кажанів в Європі" (EUROBATs), до якої нещодавно приєдналася Україна. їх основою є вивчення міграційних шляхів кажанів, охорона їх сховищ в період розмноження (дупла тощо) та зимівлі (печери та інші підземелля), заповідання місць концентрації кажанів, покращення громадської обізнаності й участі в заходах щодо охорони кажанів, аналіз факторів вразливості та протидія їм. Розвиток сучасних ініціатив в Україні відбувся лише з 1995 p., і з того часу в Україні створено Науково-консультаційну раду з питань охорони кажанів (при Мінекоресурсів) та Український центр охорони кажанів (при Українському теріологічному товаристві), які готують щорічну Національну доповідь про стан популяцій та заходи щодо охорони кажанів в Україні. На сьогодні головними заходами з охорони та моніторингу популяцій кажанів на території України є такі шість:

- створення моніторингової мережі з використанням ультразвукових детекторів (наразі завдяки співпраці з EUROBATs в Укарїні діє сім осередків моніторингової мережі);

- щорічний зимовий моніторинг найважливіших зимовищ печер­ного типу (Поділля, Закарпаття, Крим), активна співпраця науковців і природоохоронців з Українською спелеологічною асоціацією (УСА);

- розроблення і початок реалізації проекту щодо систем захисту входів в печери та загальної системи охорони підземель (включаючи оцінку цінності підземель, типи гратів, пропозиції до підвищення охоронного статусу підземель, зміни до Кодексу про надра);

- створення та ведення бази даних щодо сезонної динаміки ареалів усіх видів (з використанням сучасних GIS-технологій), яка містить узагальнені дані як про колишнє поширення кажанів в Україні в різні сезони (на основі літературних та колекційних даних) та сучасні дані, отримані шляхом спеціальних досліджень;

- підготовка численних науково-популярних статей та окремих видань, спрямованих на покращення ставлення пересічних громадян до цієї групи тварин;

- видання кількох спеціальних зведень щодо стану популяцій та методик моніторингу (Міграційний статус..., 2001, Кажани України..., 2002 тощо).

Заходи щодо охорони в Україні морських ссавців. В територіальних водах України зустрічаються 3 види китоподібних -морська свиня (Phocoena phocoena), афаліна (Tursiops truncatus), дельфін звичайний (Delphinus delphis). Всі вони включені до Червоної книги України і попадають під дію " Угоди про збереження китоподібних Чорного та Середземного морів і прилеглих вод Атлантики", до якої нещодавно приєдналася Україна. Головні негативні чинники, що впливають на морських ссавців, такі: загибель у ставних рибальських сітках, суттєве погіршення кормової бази, забруднення води нафтопродуктами, пестицидами та солями важких металів. Заходи щодо охорони морських ссавців в Україні повинні включати наступне: повністю виконувати вимоги та зобов'язання " Угоди про збереження китоподібних Чорного та Середземного морів і прилеглих вод Атлантики"; припинити браконьєрський вилов осетрових риб, бо саме в цих сітках часто гинуть дельфіни (доцільно заборонити застосування дрифтерних (наплавних) сіток); покращити екологічний стан морських екосистем шляхом вжиття заходів, спрямованих на зменшення їх забруднення і руйнування.

Заходи щодо охорони в Україні птахів, що входять у Додаток II КМВ. У Додаток II цієї Конвенції входить кілька сотень видів птахів із 15 рядів, і майже 50% видів фауни України (близько 180 видів) включені в цей додаток. Значна частина всіх цих видів (106) є об'єктами " Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів", зокрема, представники 8 рядів: гагароподібні (Gaviiformes), норцеподіб-ні (Podicipediformes), пеліканоподібні (Pelecaniformes), лелекоподібні (Ciconiiformes), фламінгоподібні (Phoenicopteriformes), гусеподібні (Anseriformes), журавлеподібні (Gruiformes) та сивкоподібні (Charadriiformes). Охоронний статус цих птахів різний: одні з них занесені до Червоної книги України, Європейського червоного списку, Червоної книги Міжнародного союзу збереження природи, інші є об'єктами полювання. Тому головною метою Угоди є розроблення та здійснення охоронних заходів для збереження мігруючих водно-болотних птахів, а також тих, що активно експлуатуються. Головні зобов'язання України по охороні цих птахів, що витікають з Угоди, такі (разом їх 10):

- встановити сувору охорону мігруючих водно-болотних птахів, які знаходяться під загрозою зникнення (Додаток І Боннської конвенції);

- забезпечити, щоб використання мігруючих водно-болотних птахів базувалось на оцінці найсучасніших знань їх екології і було сталим для видів та для екологічних систем, що підтримують їх;

- визначити середовища існування мігруючих водно-болотних птахів, які знаходяться в межах держави, та сприяти охороні, управлінню, реабілітації і відновленню цих середовищ; виконувати зобов'язання, що витікають з " Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів", до якої Україна приєдналася;

- розробляти та виконувати національні плани дій для окремих видів водно-болотних птахів, популяції яких мають несприятливий статус збереження;

- досліджувати проблеми, які пов'язані або можуть бути пов'язані з антропогенним впливом, та докладати зусиль до реалізації захисних заходів, включаючи відновлення і реабілітацію середовищ існування та компенсуючі дії при втраті середовищ існування;

- удосконалювати мисливське законодавство, щодо раціональної експлуатації популяцій мисливських птахів;

-забороняти навмисну інтродукцію неаборигенних видів водно-болотних птахів в природу і вживати заходи для попередження навмисного випуску таких видів; у випадках, якщо неаборигенні види водно-болотних птахів були вже інтродуковані, держава має вживати заходи для попередження можливості їх загрози аборигенним видам;

- ініціювати та підтримувати дослідження біології та екології мігруючих водно-болотних птахів, включаючи погодження методів дослідження і моніторингу, та, коли це можливо, розробляти міждержавні програми дослідження і моніторингу;

- проводити аналіз систем підготовки кадрів, зокрема, для прове­дення обліку мігруючих водно-болотних птахів, моніторингу, кільцю­вання та управління водно-болотними угіддями з метою формулю­вання пріоритетних тем і районів для навчання та для співробітництва щодо розвитку і забезпечення відповідних програм навчання;

- розробляти та підтримувати здійснення програм, які сприяють зростанню усвідомлення і розуміння проблем збереження мігруючих водно-болотних птахів серед населення; особлива увага має приділятись населенню, яке проживає в межах або поблизу важливих водно-болотних угідь, користувачам водно-болотними угіддями (мисливцям, рибалкам, туристам), місцевій адміністрації та особам, відповідальним за прийняття рішень.

Не всі види мігруючих птахів, що включені в Додаток II КМВ, є водно-болотними птахами, і тому вони не охоплені Угодою AEWA. Необхідно, в перше чергу, розробити національні плани дій щодо збереження тих мігруючих видів, стан популяцій яких незадовільний (більшість видів хижих птахів, перепел, сиворакша тощо).

Заходи щодо охорони в Україні осетрових риб. Риби фауни України представлені у Додатку II шістьома видами: білугою чорноморською (Huso huso), осетрами руським і атлантичним (Acipenser gueldenstaedtii та A. sturio), шипом (A. nudiventris), дунайською популяцією стерляді (A. ruthenus) та севрюгою (A. stellaris). З цих видів тільки 2 не занесені до Червоної книги України - осетер руський і севрюга. Міжнародних угод щодо охорони осетрових риб, що діють в рамках Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин, поки що немає. Головні негативні чинники: значне скорочення нерестових місць внаслідок гідротехнічного будівництва, головним чином на Дніпрі; масовий браконьєрський вилов; суттєве погіршення кормової бази, забруднення води пестицидами та солями важких металів.

Заходи щодо охорони цих видів повинні включати: відновлення популяцій осетрових риб неможливе без будівництва кількох рибороз­плідних заводів; посилення боротьби з браконьєрським виловом та здійснювати контроль за легальним промислом; покращення стану морських екосистем шляхом вжиття заходів щодо зменшення їх забруднення. Україні необхідно взяти участь в підготовці " Угоди щодо збереження осетрових риб", розробка якої знаходиться на завершальній стадії. До цього часу українські фахівці не брали участі в робочих нарадах з підготовки цієї угоди.