Які прилади використовують при гельмінтологічних дослідженнях об’єктів довкілля.

Основними шляхами поширення інвазійних елементів у довкіллі є:

1. Каналізаційна система, яка не забезпечує очистку стічних вод із міст, інших населених пунктів та тваринницьких об’єктів.

2. Використання незнезараженого гною або стічних вод як органічних добрив для пасовищ, лугів чи присадибних ділянок у господарствах незалежної форми власності.

3. Всі види транспорту, які перевозять людей чи тварин (реєструються випадки коли гній із залізничних вагонів під час перевезення тварин потрапляє у довкілля).

4. Спуск рідкої фракції гною у водоймища на зволожені пасовища та використання туалетних кімнат в населених пунктах на берегах водоймищ, приводить до зараження проміжних і резервуарних хазяїнів личинками гельмінтів.

5. Організований і неорганізований туризм, масові виїзди людей на відпочинок чи на тимчасову роботу в сільську місцевість, особливо з інших регіонів.

Перевезення екзотичних та інших тварин з країн ближнього і дальнього зарубіжжя, які не пройшли гельмінтологічного обстеження

Пробу води для дослідження відбирають біля берегів відкритих водоймищ і на їх середині з поверхні та з різної глибини. З поверхні води беруть проби в кількості 0, 5-1 л через кожні 3-5 хв. Протягом однієї години проба води становитиме 1 л. Із колодязів та водогонів проби води беруть три рази на день вранці, в обід та ввечері. Одна проба повинна складати 20-25 л. При вивченні динаміки забрудненості води яйцями та личинками гельмінтів проби беруть кожного сезону року.

Пробу води переносять у лійку Гольдмана і пропускають через фільтр з діаметром отворів 3-5 мкм, або фільтрують за допомогою насоса Камовського. Після фільтрації фільтри переносять на предметні скельця для мікроскопії. З метою підвищення ефективності виявлення яєць гельмінтів роблять зскрібок із фільтра, який переносять на предметне скельце у краплю 50%-го розчину гліцерину, накривають покривним скельцем для проведення мікроскопії.

Воду можна фільтрувати через лійку Гольдмана з використанням паперового фільтру з подальшим дослідженням осаду. Замість паперового фільтру можна використовувати тканину – ситцеву, бавовняну, б’язеву або шовкову. Тканину складують у два шари і кріплять за допомогою кілець із резинки до нижнього краю металевої лійки. Після фільтрації води фільтр знімають з лійки, вирівнюють на рівній поверхні кювета і за допомогою предметного скельця роблять зскрібки, які переносять у краплю 50%-го розчину гліцерину для мікроскопії. Якщо осад на фільтрі густий, то його переносять у склянку з розчином нітрату натрію (щільність 1, 38-1, 4) і досліджують за методом флотації. Після взяття зскребків чи самого осаду фільтр переносять на предметне скельце, вирівнюють і переглядають під малим збільшенням мікроскопу з метою виявлення яєць гельмінтів.

При відсутності лійки Гольдмана і фільтрів пробу води відстоюють протягом однієї доби, потім відбирають піпеткою осад, переносять до центрифугальної пробірки і центрифугують 1-2 хв при 1500 об./хв. Після цього надосадову рідину зливають, а осад переносять на предметне скельце для мікроскопії.

Техніка дослідження проб стічної води за методом М.О. Романенко (1982).

Методика Пробу стічної води 1 л переносять у циліндр зі скла об’ємом 1200-1500 мл, додають один із коагулянтів: сульфат алюмінію, сульфат заліза чи сульфат міді в дозі 0, 5-0, 6 г на 1 л і ретельно розмішують. Коагулят у стічній воді проходить хімічну реакцію з утворенням осаду, що забезпечує осідання на дно склянки яєць гельмінтів. Через 40-50 хв розчин у склянці просвітлюється. В подальшому піпеткою відсмоктують надосадову рідину, а осад переносять до центрифугальної пробірки і центрифугують 3 хв при 1000 об./хв. Після цього воду зливають, а до осаду додають 2-4 мл 1-3%-ного розчину хлористоводневої кислоти для розчинення осаду, утвореного коагулянтом. Суміш ретельно розмішують, центрифугують, надосадову рідину зливають, а осад досліджують за методом Романенко М.О. та Гужабідзе Г.Ш. (дослідження грунту).

Слід відмітити, що коагулянт можна додавати до проби стічної води під час транспортування, або зберігання проб.

Проби осаду стічної води (вміст 97-98%) відбирають кружкою або чашкою на 100 мл з 5-10 місць, переносять у склянки, об’ємом 1 л, закривають притертою пробкою. В лабораторії відбирають від загальної проби 100-150 мл рідини, переносять до центрифугальної пробірки, об’ємом 250 мл (при об’ємі пробірки 84 мл беруть 30-45 мл рідини) і центрифугують 5 хв при 1000 об./хв.. Після цього воду зливають, а до осаду додають таку ж порцію чистої води, ретельно розмішують і знову центрифугують. Таким способом промивають осад 2-3 рази. після останнього зливання води до осаду додають 3-5 г чистого піску і досліджують за методом М.О. Романенка (1968), і Г.Ш. Гуджабідзе (1969) «Дослідження грунту з метою виявлення яєць гельмінтів». Цим же методом досліджують проби напіврідкої (85-87% води) та твердої фракцій (менше 70% води).

Техніка дослідження проб гною з очисних споруд свинокомплексів за методом М.Ю. Паскальської.

Методика Проби рідкої фракції гною беруть на всіх ступенях переробки і зберігання, витримують в холодильнику упродовж 24 - 48 годин, а надосадову рідину зливають. В конічну склянку об’ємом 250 мл, поміщають 25- 30 мл осаду, доливають розчин нітрату амонію з щільністю 1, 3 до утворення випуклого меніску і накривають знежиреним склом. Через 30 – 45 хвилин скло знімають і мікроскопують.

Кожну пробу твердої фракції гною (20 г) розміщують в 6 стаканчиків, наливають по 40 мл розчину аміачної селітри, ретельно розмішують скляною паличкою і фільтрують через металеве сито в одну склянку об’ємом 250 мл. Потім в склянку наливають флотаційну рідину до утворення випуклого меніску і накривають знежиреним склом. Через 30- 45 хвилин скло знімають і мікроскопують.