Назвіть заходи профілактики за кокцидіозів тварин.

Кокцидіози — групова назва протозойних хвороб, збудники яких нале­жать до підцарства Protozoa, типу Apicomplexa, класу Sporozoa, ряду Coccidia. У свою чергу, ряд Coccidia включає родину Eimeriidae, яку поділяють на під­родини Eimeriinae та Isosporinae. Підродина Eimeriinae об'єднує представни­ків роду Eimeria, а до підродини Isosporinae входять найпростіші родів Toxoplasma, Sarcocystis, Besnoitia, Isospora, Hammondia та ін.

Кокцидіози тварин і людей надзвичайно поширені на всіх континентах земної кулі і завдають значних економічних збитків тваринництву і шкоди здоров'ю людини.

EIMERIOSES ( еймеріози) — переважно гострі, ензоотичні, асоціативні хвороби молодняку ссавців і птахів, збудники яких — одноклітинні організми, що належать до ро­ду Eimeria. Хвороби характеризуються загальним пригніченням, діареєю (ча­сто з кров'ю), виснаженням.

Цикл розвитку еймерій. Еймерії — облігатно моноксенні паразити (роз­виваються в організмі одного хазяїна), суворо специфічні як до виду хазяїна, так і до місця локалізації в ньому. Паразитують вони переважно в епітеліа­льних клітинах слизової оболонки кишок, лише Eimeria stiedae локалізується в епітелії жовчних проток печінки кролів, а Е. truncata — в епітеліальних клітинах слизової оболонки ниркової миски гусей.

Цикл розвитку еймерій має дві фази — ендогенну та екзогенну. Ендогенна фаза триває в організмі хазяїна і включає дві стадії: мерогонію (множинне безстатеве розмноження) і гаметогонію (статевий процес). Зара­ження тварин відбувається аліментарним шляхом при заковтуванні з кормом чи водою спорульованих ооцист. Спорозоїти, що звільняються від оболонок унаслідок їх руйнування, проникають в епітеліальні клітини слизової оболон ки кишок, де перетворюються на трофозоїти. Ядра й цитопла­зма останніх багаторазово ді­ляться, в результаті чого утво­рюється меронт першої генера­ції, заповнений мерозоїтами. Епітеліальна клітина руйнуєть­ся, мерозоїти залишають мате­ринську клітину і через деякий час проникають в інші епітелі­альні клітини, утворюючи ме-ронти другої генерації. Такі процеси множинного позастате-вого поділу можуть повторюва­тись 3-4 рази.

Безстатевий поділ у еймерій змінюється статевим проце­сом — гаметогонією. Суть її по­лягає в тому, що мерозоїти останньої генерації дають поча­ток не меронтам, а гамонтам, всередині яких у результаті пе­ретворень формуються макро-гамети — великі малорухливі жіночі статеві клітини й мікро-гамети — дрібні чоловічі кліти­ни серпоподібної форми з двома

джгутиками. Після злиття цих клітин утворюється зигота, що вкривається оболонками і перетворюється на ооцисту. Ооцисти разом з фекаліями тварин виділяються у навколишнє середовище, де проходить екзогенна фаза розвит­ку, що має стадію спорогонії. За сприятливих умов (тепло, волога та наявність кисню) цитоплазма ооцист ділиться на 4 споробласти, які оточуються оболон­ками і перетворюються на спороцисти. У кожній спороцисті формується по два спорозоїти. Після цього вони стають інвазійними.

Лікування. Зі специфічних засобів застосовують препарати ампроліуму (ампрол, ампролмікс, ампролвет, бровітакокцид) у дозі 10 мг/кг щодня впродовж 10 днів; толтразурил (байкокс) — 10 мг/кг два дні підряд; клопі-дол (лербек, фармкокцид) у дозі 20 мг/кг двома курсами по 4 дні з 4-денним інтервалом; хімкокцид-7 — 20 мг/кг курсами по 10 днів з 10-денними інтер­валами до досягнення телятами 3 - 4-місячного віку.

Ефективні сульфаніламідні препарати: норсульфазол, сульфапіридазин — 60 мг/кг двома 4-денними курсами з перервою 4 дні; сульфадимезин — 80 -100 мг/кг двічі на день упродовж 5 днів, а також комбінації сульфаніламідів з триметопримом (бровасептол, триметосул) парентерально.

Хворих тварин ізолюють. Призначають молочну сироватку, перегін, бовта­нки з висівок або комбікорму, у достатній кількості — зелену траву чи добро­якісне сіно.

Слід пам'ятати про патогенетичну й симптоматичну терапію. У разі пору­шення водно-електролітного балансу внутрішньовенно вводять розчин глю­кози, сольові розчини (ізотонічний розчин хлориду натрію, розчин Рінгера). Присерцевій недостатності застосовують підшкірно 20%-й розчин кофеїну, сульфокамфокаїн, кордіамін у терапевтичних дозах.

Профіл і заходи боротьби. Боротьба з кокцидіозом досить складна і трудомістка. Основні заходи профілактики: утримання тварин на сітчастій підлозі, дотримання чистоти на фермі, дезінфекція клітин та обладнання окропом або вогнем паяльної лампи. Дуже важливо, щоб кролики отримувалиповноцінні корми і мали хороші умови утримання. Міцні, здорові, доглянуті тварини менше схильні хвороби.

Слід також постійно дбати про те, щоб попередити заковтування кроликами ооцист кокцидий. Для цього необхідно: систематично очищати клітини, корм давати після прибирання приміщень і ретельного миття рук, у годуючих самок регулярно обмивати молочні залози теплою водою (один раз в 5-8 днів), окремо містити молодих і старих кроликів.

Для профілактики дорослим тваринам перед злучкою, а молодняку після відсадження протягом 5 днів поспіль дають 0, 4 г норсульфазолу на 1 кг живої ваги. Ліки випоюють з водою або молоком. Одночасно з зволоженим кормом дають по 0, 1 г фталазолу на 1 кг ваги кролика. Хворим призначають з кормом фуразолідон в дозі 0, 02 г на 1 кг ваги, 2 рази на день, протягом 4-5 діб поспіль.

Ефективне дію при кокцидіоз надає сульфадиметоксин. Його дають всередину з кормом один раз на добу в дозах: перший день – 0, 2 г на 1 кг ваги тварини; наступні 4 дні – по 0, 1 м. Після 4-денної перерви курс лікування проводять повторно.