Основні проблеми науки. Два рівні аналізу

Предмет економічної теорії.

Предмет економічної теорії тісно пов’язаний із поняттям “економіка”, яке походить від грецького слова “oikonomia” (oicos – дім, домашнє господарство, nomos – закон), а тому економічна наука у первісному значенні – це наука про домашнє господарство або управління домашнім господарством. Приблизно так її предмет вперше визначив давньогрецький філософ Ксенофонт (першим вченим-економістом вважається Аристотель). У центрі економічних процесів завжди перебували власник, виробник, посередники.

Сформувавшись як наука, економічна теорія постійно знаходиться в процесі розвитку і пройшла при цьому ряд етапів, що пов’язано зі зміною існуючих економічних систем на нові, більш прогресивні. Першою школою економічної теорії був “меркантелізм”, засновником якої є Антуан де Монкретон. Представники цієї школи вважали, що основою багатства людей є торгівля, гроші, золото, за які можна все купити.

На зміну меркантилізму прийшла школа “фізіократів” – влада природи. Засновником цієї школи був Ф.Кене. Фізіократи вважали, що джерелом багатства є виробництво, але тільки сільськогосподарське, бо там багатство виникає природнім шляхом і виглядає як дар природи. Проте сама по собі природа без застосування капіталу і праці не може постійно примножувати багатство.

Наступною теоретичною школою була класична школа. Її видатними представниками були англійські економісти У.Петті, Адам Сміт, Давід Рікардо. Вони довели, що багатство націй створюється у сфері матеріального виробництва, в усіх галузях. Ріст багатства спостерігається тільки тоді, коли первісно вложена у виробництво вартість збільшується на суму додаткової вартості або прибутку. Так було зроблено принципово важливе відкриття, яке перетворило політичну економію в науку.

В основі економічної теорії знаходяться два факти: перший – матеріальні потреби суспільства є безмежними; другий – економічні ресурси є обмеженими.

Економічна теорія - ця суспільна наука досліджує проблеми такого використання чи переміщення рідкісних ресурсів, при якому досягається найбільше, максимальне задоволення безмежних потреб суспільства.

Минали століття й епохи. Поняття “економіка” набуло дещо іншого сенсу, але суть його залишилася, змінювались лише масштаби, які воно охоплювало. Тепер, говорячи про економіку, ми маємо на увазі не тільки домашнє господарство, а й підприємства, національне і світове господарство. Не змінилось одне – у центрі усього, що відбувається – конкретні люди та їхні потреби. Саме потреби в усі віки змушували людей до пошуку нових земель і ринку збуту, освоєння нових територій.

Кожна наука має свою структуру і виконує ряд функцій, через які доказується і підтверджується необхідність цієї науки, її вплив на розвиток суспільства. Економічна теорія виконує такі функції як теоретико-пізнавальну, практичну, прогностичну та методологічну. Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій. Практична полягає в тому, щоб всебічно обґрунтувати конкретні шляхи використання економічних законів, перекласти їхні вимоги на мову практичних заходів щодо вирішення господарських завдань, здійснення економічної політики, яка б повніше відповідала інтересам людини, колективу, суспільства. Прогностична функція політекономії має забезпечувати суспільству можливість в економічних діях здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів. Методологічна функція спрямована на формування сучасного економічного мислення людей, вчить якомога раціональніше здійснювати життєві спостереження в економічних процесах, дає змогу об’єктивно і всебічно оцінювати економічну політику держави, а також економічні програми політичних партій і рухів. Економічні знання дають змогу орієнтуватися в сфері бізнесу, робити правильний економічний вибір, приймати реальні політичні рішення, що в кінцевому результаті забезпечують більш високий рівень життя людей.

При виясненні суті теми важливою є проблема визначення тих основних методів, за допомогою яких політичні економії теорії проводиться економічне дослідження. В своїх дослідженнях політекономія використовує такі основні методи:

1. Метод наукової абстракції заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового, неістотного і відокремлення в ньому стійкого, типового.

2. Спостереження та економічного аналізу економічних явищ – це перше джерело економічного життя.