Економічні та соціальні наслідки

На мікро-, і на макрорівні однією з найважливіших залишається проблема ефективності виробництва. Ефективність суспільного виробницьтва виступає його найважливішою характеристикою. Вирішуючи питання про те, що, як і скільки виробляти, підприємець, фірма, суспільство повинні скрупульозно підрахувати, у що це їм обійдеться. Ефективність суспільного виробництва передбачає порівняння, зіставлення отриманого суспільного результату з наявними ресурсами і ступенем задоволення суспільних потреб.

Виробничі ресурси – запаси джерела організації виробництва та випуску товарів і послуг. До них будемо відносити всі фактори виробництва: землю, працю, капітал, здатність до підприємництва та інформацію.

Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних належать такі, які створюються і відновлюються природою або суспільство (грунт, вода, повітря, засоби виробництва). До невідтворюваних належать корисні копалини.

Для виробничих ресурсів існують поняття відносної і абсолютної обмеженості.

Відносна обмеженість полягає в тому, що можливості розвитку виробництва завжди обмежуються наявністю ресурсів, які готові до використання у виробництві.

Абсолютна обмеженість ресурсів - це неможливість збільшити їх кількість або відтворити у природі. Так, розміри запасів вугілля, нафти, газу, питної води на Землі потійно зменшується.

Перед суспільством завжди стоїть проблема вибору шляхів найкращого використання того, чим воно володіє, тобто проблема ефективності економіки.

Економічна теорія - це наука про ефективність використання обмежених ресурсів. Ефективність виробництва- це його результативність.

Якщо при тому самому обсязі виробництва кількість продуктів які випускаються збільшується, то це говорить про підвищення ефективності, менший обсяг продукції з даної кількості затрат означає зниження ефективності.

Щоб добитися ефективного використання ресурсів, суспільство повинно забезпечити:

- повну зайнятість

- повний обсяг виробництва

Повна зайнятість ресурсів означає, що всі ресурси, які є в розпорядженні суспільства на даний момент, повністю використовується у виробництві.

Повний обсяг виробництва означає, що наявні виробничі ресурси використовуються з максимальним економічним ефектом.

Кращим варіантом для суспільства є повний обсяг виробництва, оскільки саме при такому способі використання ресурсів досягається їх найбільша економія, здешевлення продукції, удосконалення виробництва тощо. При першому ж способі можливі великі перевитрати ресурсів при випуску продукції, що й робиться зараз у нашій державі.

Суспільство повинно приймати рішення виробництво яких товарів і послуг необхідно збільшувати, а від яких слід відмовитись.

Поведінку суспільства при цьому можна проілюструвати з допомогою кривої виробничих можливостей або кривої трансформації.

Припустимо що в країні виготовляються тільки 2-ва продукти: масло і трактори.

Таблиця 1. Альтернативні можливості виробництва масла і трактори

Рис. Крива виробничих можливостей

Кожна нанесена точка є графічним вираженням кількісних комбінацій тракторів і масла і означає який максимальний обсяг виробництва двох продуктів.

Наявність незалучених ресурсів свідчить, що економіка перебуває не на кривій, а в середині кривої трансформації. Якщо ресурси викрристовуються ефективно, то крива зміщується праворуч. Першим і суттєвим способом в підвищені ефективності економіки є залучення до виробництва незадіяних ресурсів і виведення її таким шляхом на криву виробничих можливостей. Її зміщення в майбутньому залежить від зусиль суспільства, спрямованих на нагромадження коштів, підготовку технологічних змін.

На практиці для виміру ефективності виробництва використовують ряд показників, що характеризують окремі її прояви. Такими показниками є: продуктивність праці, капіталовіддача, капіталоємність, матеріалоємність, наукоємність, норма прибутку і рентабельності.

Продуктивність праці – це її ефективність. Рівень її показує, наскільки ефективно використовується робоча сила при виробництві товарів і послуг. Розрізнняють ідивідуальну і суспільну продуктивність праці. Індивідуальна продуктивність праці характеризує її рівень на підприємстві, у фірмі, галузі, а суспільна продуктивність праці- у народному господарстві країни. Продуктивність праці вимірюється кількістю товарів і послуг у натуральному чи грошовому виразі, вироблених на одного працівника.

Показник індивідуальної продуктивності ПП=П/Т, де ПП- +продуктивність праці; П- продукція; Т- витрати живої праці. Показник суспільної продуктивності праці ПП=У/Т, де У- обсяг валового національного продукту, валового внутрішнього продукту, національного доходу; Т- чисельність працівників, зайннятих у всіх галузях народного господарства.

Капіталовіддача характеризує ефективність використання витрат минулої праці, уречевленої в основних засобах виробництва, в основному капіталі. Визначається за формулою К=П/К де П- вироблені товари і послуги у грошовому виразі; К- вартість основного капіталу, уречевленого у верстатах, машинах, устаткуванні, спорудах.

Капіталоємність - це показник, зворотній капіталовіддачі. Він показує ту кількість основного капіталу, що витрачається на виробництво одиниці продукції чи послуг у грошовому виразі: Кє=К/П, де К- вартість основного капіталу; П- обсяг продукції в грошовому виразі.

Показник матеріалоємності відбиває витати сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції чи на одну гривню виробленої продукції. Визначається за формулою Мє=М/П, де М- витрати на предмети праці; П- продукція(у матеріальному чи грошовому виразі).

У сучасних умовах головні напрямки підвищення ефективності виробництва- це інновації, нововведення в галузі, на підприємстві, техніці і технології, організації і управлінні сучасним виробництвом. Вони базуються, насамперед, на новітніх досягненнях фундаментальних наук і, особливо на прикладних наукових дослідженнях. Галузі, у яких використовуються нововведення, змушені витрачати значні кошти на наукові дослідження, оплату праці науковців. Їх називають наукомісними галузями. Висока питома вага витрат на наукові дослідження, що припадає на одиницю продукту чи послуги, компенсується високою продуктивністю праці, капіталовіддачею, підвищеною якістю продукції.

Також, щоб визначити ефективність виробництва, використовують інтегральний, тобто синтетичний, показник. Інтегральний показник ефективності виражається так: Ев=У/(П+МВ+кК), де Ев- ефетивність виробництва; У- валовий національний продукт; П- витрати живої праці(фонд заробітньої плати в країні); МВ- матеріальні витрати; к- коефіцієнт переведення величини основного капіталу в поточні витрати(з урахуванням його зносу); К- основний капітал (у вартісному виразі). Про ефективність виробництва фірми чи галузі свідчать показники норми прибутку і рентабельності. Норма прибутку визначається як відношення річного прибутку до собівартості продукції, норма рентабельності - як відношення річного прибутку до вартості авансованих на їх виробництво основних фондів.

Поряд з науково-технічним прогресом, розвитком іноваційного процесу важливим засобом підвищення ефективності залишається традиційний- поглиблення поділу праці, спеціалізація трудової діяльності. Спеціалізація припускає кооперацію, тобто спільну діяльність людей, що виконують спільну роботу. Кооперація дає змогу виконати роботу, яка не під силу одній людині, створити продукт, виробництво якого потребує участі людей різних професій. Поділ праці на рівні окремого господарства і на макрорівні є продуктивним завдяки ефекту порівняльної переваги. Порівняльна перевага- це уміння виконувати якусь роботу при відносно меншій альтернативній вартості. Альтернативна вартість - це ціна заміни одного блага іншим, тобто вартість, яка вимірюється утраченою вигодою у вигляді відмови від випуску якогось іншого товару, що потребує аналогічних витрат ресурсів.

Міжнародний, загальний, приватний і одиничний поділ праці через порівняльну перевагу забезпечує підвищення економічної ефективності виробництва.