Поняття власності. Економічний зміст, право власності

Економічні системи відрізняються одна від одної двома основними параметрами:

1)відносинами власності та економічними ресурсами

2)механізмами регулювння економіки (ринковий механізм, центалізоване управління, роль культури і традицій тощо).

Власність -- це один головних складників економічної системи.

Як юридично-правова категорія власність відображає відношення “людина-річ”, тобто майнові відносини, стосунки юридичних і фізичних осіб із приводу благ, закріплені системою прав власності.

Як економічна категорія власність відображає соціально-економічні відносини, які виникають у зв’язку з привласненням об’єктів власності.

В історичному аспекті інститут власності розглядається під кутом зору з’ясування його особливостей у різних країнах світу у різні епохи.

Власність реалізується в різних функціональних формах (рис.1).

Приватна власніть функціонує і реалізує себе через такі організаційні форми: одноосібне володіння, партнерство, колективну, акціонерну (корпоративну), а державна — через загальнодержавну та комунальну форми.

Власність передбачає суб’єктів власності та її об’єкти.

Суб’єкти приватної власності: індивіди, домогосподарства, корпорації, корпоративи, релігійні, громадські об’єднання, трудові колективи тощо.

Рис. Функціональні форми власності

Суб’єкти державної власності: урядові інституції, центральний банк, міністерства, комунально-муніципальні служби, інші органи місцевого сомоврядування.

Об’єкти власності: земля, її надра, рослинний і тваринний світ, капітальні блага, праця та її результати, цінні папери, гроші тощо.

У розвинутій ринковій економіці одночасно співіснують різні типи власності і держава гарантує їм законодавчу рівність. Це означає, що суб’єкти власності діють в однаковій системі прав, обов’язків і відповідальності. Сьогодні для України важливим завданням є відновлення інституту приватної власності та побудова правової держави, яка гарантує реалізацію всіх основних прав власності.Відновлення інституту приватної власності у вітчизняній економіці започатковаано ухваленням ЗУ “Про власність” у лютому 1991р. Відповідно до нього розрізняють загальнодержавну власність та власність адміністративно-територіальних одиниць, комунальну власність.

Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі ВРУ. До об’єктів належать: майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об’єкти, єдина енергетична система, системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення, НБУ, майно вищих і середніх спеціальних державних навчальних закладів, майно державних підприємств тощо.

Суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі Рад народних депутатів різних рівнів.

Об’єктами є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад та утворюваних ними органів, кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд і т.д

Закон окремо виділив право інтелектуальної власності. В більшості країн її головним об’єктом є інформація — це одна з основних форм національного багатства. Суб’єктами права інтелектуальної власності в Україні визнаються громадяни, юридичні особи та держава, а до об’єктів цієї форми належать відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт тощо.

Під час роздержавлення і приватизації в Україні переважного розвитку набуває корпоративна форма власності. Її особливість в тому, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне, що несе в собі приватна власність (підприємницький інтерес, ініціативу, свободу вибору, невтримну погоню за нагромадженням особистого, а отже, і суспільного багатства). Корпорація примножує приватну власність, водночас вона долає обмеженість, притаманну класичній формі приватної власності. Це бездоганний механізм для мобілізації найбільших сум капіталу і найдемокративніша форма власності.

У сучасних умовах у країнах з розвинутою ринковою економікою зростає кількість підприємств, які перебувають в одноосібній власності. Це так звані малі підприємства. Їх перевага –це високий динамізм, здатність швидко пристосовуватись до змін ринкового попиту та акумулювати технічні нововведення.

Права власності в економіці — це права на контроль за використанням ресурсів і розподілом витрат і вигід, що супроводжують це використання. Згідно ст. 41 КУ: ''…Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.''

Значеня власності для функціонування економічної системи полягає в тому, що саме вона встановлює найважливіші правила поведінки економічних агентів. В економіці права власності визначають, що кому належить.Отже, чинні права власності визначають правила гри в економіці.

В Україні трансформація форм власності відбувається в процесі приватизації, державні підприємства перетворюються уу різні правові форми ділових підприємств. Вітчизняне законгодавство дозволяє існування таких правових форм ділових підприємств: власне діло, товариство з обмеженою відповідальністю, командне товариство, амкціонерне товариство, повне товариство.

Найважливішою умовою функціонування ринку є плюралізм форм власності.

Плюралізм форм власності означає наявність різних типів і форм власності, їх конкуренцію між собою. За відсутності монополій в економіці підприємства формують нормальне конкурентне середовище, яке є невід’ємним атрибутом ринку. Виникає питання:

Яка форма власності забезпечує найефективніше функціонування економічної системи?

Більшість економістів зараз вважають, що економічна система функціонує ефективно тоді, коли в ній співіснують різні форми власності. Річ у тім, що для різних сфер і галузей виробництв найефективнішими є певні форми власності, які краще за інших пристосовуються до конкретних умов виробництва. Наприклад, одноосібна власність зарекомендувала себе в роздрібній торгівлі, у багатьох видах послуг. Виробництва, які не вимагають надмірно складного й громіздкого устаткування, ефективно працююють на базі приватно-колеткивних форм власності (ТзОВ, партнерства тощо).Гіганти машинобудування, авіаційної, хімічної промисловості можуть розвиватись на основі приватно-акціонерної форми власності. Залізниці, електростанції, оборонні підприємства успішно функціонують і в державному секторі.

Отже, нормальне функціонування ринку може відбуватись лише при наявності різних форм власності, але домінуючою, пріоритетною повинна бути приватна., окільки з нею пов’язана свобода підприємництва і вибору, особиста зацікавленість.

Яке значення має власність для функціонування економічної системи?

Власність встановлює найважливіші правила поведінки економічних агентів, так само як у звичайних іграх правила регламентують, хто, за яких обставин і який хід може зробити, в економіці права власності визначають, що кому належить.