За видами туризму

Навчально-методичні матеріали

Львів – 2012

Розробка туристичних продуктів (за видами туризму): Навчально-методичні матеріали – Львів: ЛІЕТ, 2012. – 57 с.

Рекомендовано до друку

методичною комісією

Львівського інституту

економіки і туризму

протокол № 7 від 17.04.2012 р.

Укладачі: Кучинська І.В., Кушнірук Г.В., Безручко Л.С., Клапчук О.О., Лозинський Р.М., Цимбала О.С., Білоцерківська Т.М.

.

Рецензент: Рожко І.М., доц.. кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи ЛНУ ім..І.Франка, к.г.н.

Відповідальна за випуск: Кучинська І.В., к.б.н., заст.. зав. кафедрою теорії і практики туризму і готельного господарства

Зміст

Теоретичні аспекти формування туристичного продукту:.. 4

1. Ключові поняття і терміни ……………………………...………………….. 4

2. Класифікація видів туризму ……………………………...……………….… 6

3. Види турів …………...…………………………………………………....… 10

4. Класи туристичного обслуговування …...……………………………….... 11

технологія формування турпродукту ……...……………………... 13

Орієнтовна схема представлення туру …………………………... 15

1. Загальні параметри туру ………………………...…………………………. 15

2. Туристичні центри та об’єкти відвідування ……...……………………..... 17

3. Складання програми перебування ……………...………………………... 18

4. Основні і додаткові послуги під час туру ………...………………………. 18

- Характеристика засобів розміщення ………………………………… 18

- Транспортне забезпечення туру ………………………………………. 19

- Організація харчування туристів ………………...…………………… 20

- Страхування туристів під час подорожі ……………………………… 21

- Інші послуги та туристичні товари …………………………………… 23

Методика визначення вартості туристичного продукту….. 24

Особливості формування турпродуктів за окремими видами туризму ………………………………………………………..…… 28

1. Лікувально-оздоровчий туризм ……………………………………...…… 28

2. Культурно-пізнавальний туризм ………………………………………… 30

3. Релігійний туризм …………………………………………………………. 32

4. Діловий туризм ……………………………………………………………. 36

5. Етнічний туризм …………………………………………………………… 39

6. Спортивний туризм ……………………………………………………….. 41

7. Сільський туризм ………………………………………………………….. 45

8. Екологічний туризм ……………………………………………………….. 48

Література …………………………………………………………………….. 52

Додатки ………………………………………………………………………… 53

Теоретичні аспекти формування туристичного продукту:

1. Ключові поняття і терміни

Туристичний продукт являє собою комплекс послуг і товарів, матеріальних і нематеріальних благ та ресурсів, призначених для туристичного споживання, що реалізуються на ринку туристичних послуг. Він є здебільшого вузькоспеціалізованим, має складну, динамічну структуру, пристосовану до зміни попиту, і здатен забезпечити задоволення різноманітних потреб людини, що подорожує.

Згідно Закону України «Про туризм», туристичний продукт — попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов’язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об’єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо)

Туристський продукт – комплексне поняття, що охоплює 3 основні види можливої пропозиції туристського підприємства на ринку: тур, додаткові туристично-екскурсійні послуги і туристські товари.

а)

б)

Рис. 1. Структура туристичного продукту: а) заЗорин, Каверина, Квартальнов, 2005; б) за Михайліченко, 2003

Typ – первинна одиниця туристичного продукту, яка реалізується споживачу як єдине ціле. Це комплекс різних видів туристських послуг, об'єднаних на базі головної мети подорожі, що надаються по ходу проходження маршруту в певні терміни для задоволення потреб туриста. Тур оформляється у вигляді путівки або ваучера.

Рис. 2. Структура туру ( заЗорин, Каверина, Квартальнов, 2005)

Тур включає в себе як основні, так і додаткові послуги.

Додаткові туристсько-екскурсійні послуги – це послуги, не передбачені ваучером чи путівкою, що доводяться до споживача в режимі його вільного вибору.

Туристські товари – включають товари специфічного туристського попиту (карти, листівки, буклети, сувеніри, туристське спорядження та ін.), тобто характерні туристські товари, і неспецифічні, тобто супутні туристські товари, до яких відносяться товари загального призначення (рушники, парасольки, купальники та ін.).

Характерні туристські послуги й товари – послуги й товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких значно скоротиться без їх реалізації туристам.

Супутні туристські послуги й товари – послуги й товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам.

Туристичний пакет – це розроблений туроператором основний (обов’язковий) стандартний набір послуг, що надаються під час подорожі за індивідуальним чи груповим планом, який має серійний характер і пропонується в широкий продаж. Турпакет включає 4 обов’язкових елементи: туристичний центр (місце локалізації турпослуг), транспорт, послуги гостинності (засоби розміщення) і трансфер.

Рис. 3. Структура туристичного пакету

Туристичний центр – це територія на якій сконцентровані туристичні ресурси та створені умови для здійснення туристичної діяльності. Іносді використовується поняття дестинація, що дослівно означає місце призначення, прибуття.

Послуги гостинності – це послуги, що надаються туристам закладом розміщення у туристичному центрі.

Транспорт – доставка туриста від місця постійного проживання до туристичного центру

Трансфер – доставка туриста від місця прибуття (аеропорт, автобусна чи залізнична станція) до місця тимчасового проживання (закладу розміщення), а також будь-які переміщення туриста в межах туристичного центру.

Туристський маршрут – наперед спланований шлях пересування туристів протягом певного періоду часу з метою надання їм послуг, передбачених програмою обслуговування.

Програма обслуговування – це перелік послуг, що надаються туристам відповідно до їх потреб і тематики туру, наперед спланований і розподілений за часом проведення туру..

Екскурсія – туристична послуга тривалістю до 24 годин у супроводі гіда-екскурсовода за заздалегідь затвердженим маршрутом для забезпечення задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів.

2. Класифікація видів туризму

Туризм можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. Поки що не існує чіткої загальноприйнятої класифікації. Це пояснюється насамперед тим, що практично неможливо виділити чисті форми і види сучасного туризму.

Таблиця 1

Система класифікації в туризмі

У класифікації туристичних подорожей і поділі їх на види вирішальне значення має їхня мета.

Пізнавальний або екскурсійний туризм включає подорожі з пізнавальними цілями. Дуже часто він поєднується з туризмом інших видів — відпочинком, етнічним, діловим тощо, але існують також подорожі суто пізнавального характеру. Останнім часом виділився специфічний підвид цього виду туризму – культурно-пізнавальний (heritage-tourism). Це подорожі з відвіданням історико-культурних центрів з метою ознайомлення з культурою країн світу: об'єктами архітектури, історії, мистецтва, археології і так далі. Цей підвид близький також до культурно-розважального туризму — туристичних подорожей, що проводяться з метою відвідання музеїв, виставок, картинних галерей, театрів, а також подієвого туризму — відвідування різного виду заходів: театральних і музичних свят, конкурсів, фестивалів.

Рекреаційний (відпочинковий) туризм – подорож з метою відпочинку, відновлення фізичних, моральних і духовних сил людини (припускає використання природних лікувальних чинників, але тільки для відпочинку і загального оздоровлення без використання об'єктів оздоровчої інфраструктури). Найчастіше він включає купально-пляжний відпочинок на приморських курортах, але в останні роки підвищується інтерес до поїздок у гори чи інші райони екологічно чистої природи.

Лікувально-оздоровчий туризм передбачає використання природних лікувальних чинників (лікувальні джерела і грязі, ропа лиманів, цілющий клімат і т. д.), а також об'єктів оздоровчої інфраструктури (санаторії, пансіонати, поліклініки і так далі) з метою лікування і профілактики різних захворювань. Поширений у країнах з вигідним географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, які мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти. Лікувальні тури вимагають порівняно тривалих термінів перебування (2-3 тижні) і більш розвиненого обслуговування, відповідно є досить дорогими.

Спортивний туризм об'єднує подорожі для участі у спортивних заходах як у ролі глядача-уболівальника, так і для безпосередньої участі у заняттях спортом. Він має такі різновиди: пішохідний, гірський, водний (на плотах, байдарках), лижний, гірськолижний, велосипедний, автомобільний та ін. Останнім часом популярними стають екзотичні види спортивних занять, такі як дайвінг — підводне плавання, рафтинг — сплави гірськими річками на легких надувних плотах, банджи-джампінг — стрибки з висоти. Туристичні походи мають різні категорії складності.

Релігійний туризм може розглядатися у кількох аспектах

· паломництво, тобто відвідання святих місць, щоб вклонитись церковним реліквіям, святиням і взяти участь у відправленні релігійних обрядів;

· пізнавальні поїздки, мета яких ознайомлення з релігійними пам'ятками, історією релігії та релігійною культурою;

· наукові поїздки — поїздки науковців, які вивчають різні релігії.

· місіонерство - подорожі з метою пропаганди релігійного віровчення

Етнічний туризм – цевид пізнавального туризму, основною метою якого є відвідування етнографічного об'єкта для пізнання культури, архітектури, побуту того чи іншого народу (етносу), що проживає зараз або проживав коли-небудь на даній території. Одним з його різновидів є сентиментальний, (ностальгійний) туризм — це поїздки для побачення з рідними та відвідання місць, з якими пов'язана історія народу або життя предків. Цей вид туризму має особливе значення для тих країн, значна частина населення яких проживає за кордоном.

Діловий туризм охоплює подорожі зі службовими цілями без одержання доходів в місці відрядження. До ділового туризму ВТО відносить поїздки для участі в з'їздах, наукових конгресах і конференціях, виробничих семінарах і нарадах, ярмарках, виставках і міжнародних салонах та інші службові поїздки. Ділові поїздки характеризуються попитом на обслуговування за найвищими класами, відповідно високої вартості, на них мало впливає фактор сезонності.

Пригодницький туризм – це тури, що пропонують незвичайний відпочинок, можливість зануритись у вир пригод, випробувати себе, повністю змінити оточення (інколи — на дуже екзотичне), отримати нові незвичайні емоції. Як правило, такий туризм є дуже дорогим й елітарним. Пригодницький туризм вимагає від учасників певної фізичної підготовки і майстерності, швидкості реакції, уміння ухвалювати нестандартні рішення, тому він близький до спортивного туризму. Часто він пов'язаний з певним ризиком і вимагає підвищеної уваги до безпеки туристів. Внаслідок цього, з пригодницького виділився екстремальний туризм, метою якого є випробування сил людини в складній обстановці.

Сільський туризм та агротуризм - це вид туризму, який дає можливість міським мешканцям цікаво та змістовно відпочити у сільських місцевостях, де вони знайомляться з побутом сільських мешканців, а також народною культурою — піснями, танцями, кухнею, звичаями та обрядами. Передбачає вживання екологічно чистих продуктів, вирощених у селянському господарстві, участь у сільськогосподарських роботах тощо.

Екологічний туризм – вид туризму, метою якого є відвідання місць з відносно недоторканою природою (заповідники, національні парки), знайомство з місцевою флорою і фауною, проведення екологічної освіти, безпосередня участь туристів в природоохоронних акціях, екологічних таборах тощо. Необхідною умовою є використання екологічних технологій в обслуговуванні туристів (економія води, електроенергії, зменшення кількості відходів тощо), а також залучення частини прибутку від туризму на потреби охорони природи.

Кулінарний (гастрономічний) туризм - це різновид туризму, при якому метою подорожі є пізнання національних кулінарних традицій країн світу, та дегустація страв та ознайомлення з технологією їх приготування, відвідування найвідоміших ресторанів, участь у кулінарних фестивалях та майстер-класах та ін.

Шопінг-туризм – це різновид туризму, головною метою якого є здійснення покупок під час подорожі. Шоп-тури організовуються найчастіше в сезон розпродажів та знижок для придбання одягу, взуття, хутряних та ювелірних виробів, косметики тощо. Об’єктами цього виду туризму є великі міста таких країн як Франція, Італія, Великобританія, Іспанія, Греція, Туреччина, ОАЕ, які мають розгалужену мережу торговельно-розважальних центрів, а також магазини duty-free у великих аеропортах

3. Види турів

Таблиця 2

Класифікація турів за різними ознаками