Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Мюлеріоз
|
|
Хворобу спричиняють нематоди Muellerius capillaris, які паразитують в альвеолах, альвеолярних ходах і найдрібніших розгалуженнях бронхів овець та кіз.
Методи діагностики. Enізоотологічні дані. Вівці й кози заражаються при заковтуванні наземних молюсків з інвазійними личинками або при поїданні трави з личинками мюлерій третьої стадії розвитку, які залишили тіло проміжного хазяїна. Зараження відбувається наприкінці літа й восени. Максимальна екстенсивність та інтенсивність інвазії спостерігається у дорослих тварин.
Личинки першої стадії стійкі проти висихання та низьких температур. У сухих фекаліях вони не втрачають життєздатність 11 міс і здатні перезимовувати. Разом з тим прямі сонячні промені діють на них згубно.
Клінічні ознаки. Перебіг мюлеріозу має переважно субклінічний характер. У разі високої інтенсивності інвазії спостерігають прискорене дихання, кашель, схуднення та зниження продуктивності, плеврит і пневмонію. У деяких тварин буває діарея. Апетит зберігається. Лише за 2 — 3 доби до загибелі ягнята відмовляються від корму.
Лабораторні дослідження. З метою виявлення личинок збудника інвазії за життя тварини користуються гельмінтоларвоскопічними методами дослідження фекалій за Берманом або Вайдом.
Патологоанатомічні зміни. Найчастіше у задніх частинах легень виявляють щільні на дотик осередки ураження. Вони спричинені мюлеріями, які паразитують в альвеолах і паренхімі легень. Паразитичні черви спричинюють утворення вузликів сіруватого кольору до 2 см діаметром. Самих гельмінтів можна виявити лише при компресорному дослідженні уражених ділянок легень під мікроскопом.
3. Товарознавча оцінка і ветеринарно-санітарна експертиза харчових яєць
Особливості ветеринарно-санітарної експертизи яєць у державних лабораторіях ветеринарно-санітарної експертизи ринків . На ринку дозволяється реалізація курячих, індичих, перепелиних і цесариних яєць, які отримані від птиці, благополучної щодо інфекційних захворювань, що підтверджено ветеринарним свідоцтвом або довідкою та визнані ветеринарно-санітарною експертизою придатними для харчових потреб.Забороняється продаж на ринку качиних і гусячих яєць. При реалізації яєць промислового виробництва кожна партія продукції супроводжується ветеринарним свідоцтвом або довідкою.До дієтичних відносять яйця, термін зберігання яких не перевищує 7 діб, не враховуючи дня знесення, при температурі не вище +20 град.C і не нижче 0 град.C.До столових відносять яйця, термін зберігання яких не перевищує 25 діб, не враховуючи дня знесення, при температурі не вище +20 град.C, а також яйця, які зберігались у холодильниках небільше 120 діб при температурі від 0 град.C до - 2 і відносній вологості 85-88%.Згідно з вимогами діючого стандарту дієтичні та столові яйця, залежно від маси, поділяють на 3 категорії: добірна, перша та друга (табл. 1). Таблиця 1 Категорії якості харчових курячих яєць| Категорія | Маса 1 яйця, г, не менше | Маса 10 яєць, г, не менше | Маса 360 яєць, кг, не менше |
| Добірна | 65 | 660 | 23, 8 |
| Перша | 55 | 560 | 20, 2 |
| Друга | 45 | 460 | 16, 6 |
| Вади | Методи дослідження | Характерні ознаки яєць |
| “насічки”“м’ятий бік” | візуальновізуально | Невеликі тріщини з пошкодженою шкаралупою, але з непошкодженими оболонками під оболонкою (вміст яйця не витікає) |
| “тік” | візуально | Пошкоджена шкаралупа й оболонки під шкаралупою, з течею, але при умові зберігання жовтка |
| “мала пляма” | овоскопія | З однією або декількома нерухомими плямами під шкаралупою загальним розміром не більше 1/8 поверхні шкаралупи |
| “присушка” | овоскопія | Жовток присох до шкаралупи |
| “виливок” | овоскопія | Часткове змішування жовтка з білком |
| “запашисте” | органолептично | Зі стороннім, швидко зникаючим запахом |
| Вади | Методи дослідження | Характерні ознаки яйця |
| “велика пляма ” | овоскопія | Наявність плям під шкаралупою загальним розміром більше 1 / 8 поверхні всього яйця |
| “кров’яна пляма” | овоскопія | Наявність на поверхні жовтка або в білку кров’яних включень, які видно при овоскопії |
| “красюк” | овоскопія | Одноматне рудувате забарвлення вмісту (повне змішування білка з жовтком) |
| “тумак” | Овоскопіяорганолептично | Зіпсований вміст під дією пліснявих грибків і гнильних бактерій, при овоскопії яйце непрозоре, вміст його має гнильний запах |
| “зелена гниль” | Овоскопіяорганолептично | Вміст зеленого кольору з різким, неприємним запахом |
| “затхле” | Овоскопіяорганолептично | Увібрало запах плісняви або має запліснявілу поверхню шкаралупи |
| “міражне яйце” | овоскопія | Взяте з інкубатора як незапліднене |
Білет 5
1. Організація вет мед в сільському районі та господарстві
2. Лептоспіроз сг тварин
Лептоспіроз — це інфекційна хвороба багатьох видів тварин і людини, яка проявляється короткочасним підвищенням температури тіла з наявністю анемії, жовтяниці, гемоглобінурії, геморагічного діатезу, некрозу слизових оболонок та шкіри, атонії органів травлення, схуднення.(іктерогемоглобінурія, інфекційна жовтяниця)
Етіологія: Збудника лептоспірозу відносять до родини Spirochaetaceae, роду Leptospira (по грецькому лєптос - дрібний, спейра - спіраль), який має дві великі групи: сапрофітну L. biflexa і паразитарну (патогенну) L. interrogans. Група патогеннихлептоспір має 23 серологічні групи і понад 202 серотипи.
Епізоотологія:
Сприйнятливі В природних умовах на лептоспіроз найчастіше хворіють свині та велика рогата худоба. Сприйнятливі також лисиці, песці, вівці, кози, коні, собаки, буйволи, коти та інші тварини. Дуже чутливі гризуни. З лабораторних тварин для експериментального зараження використовують молодих морських свинок, кроленят, білих мишей і ін.
Джерелами збудника інфекції є хворі тварини на всіх стадіях хвороби і лептоспіроносії, особливо гризуни і лисиці. Після перехворювання лептоспіроносійство у великої рогатої худоби триває 5-6 міс., коней 7 міс., лисиць- 17 міс., свиней - 2 роки, собак до 3 років, щурі та миші залишаються довічними лептоспіроносіями. Факторами передачі збудника є трупи тварин, що загинули від лептоспірозу, м'ясо дорізаних хворих тварин або носіїв і всі об'єкти зовнішнього середовища, забруднені виділеннями хворих (сечею, калом і ін.).
Летальність Летальність може досягати від 14 до 100%.
Сезонність Більшість випадків захворювання тварин на лептоспіроз спостерігають у теплий період року (від травня до листопада), а в деяких господарствах протягом всього року. Хвороба зустрічається повсюдно, де грунт і вода мають лужну і нейтральну реакцію. Найважче хворіє молодняк. Ензоотичні спалахи лептоспірозу припадають на весняно-літньо-осінній періоди.
Клініка: Інкубаційний період триває від 3-5 до 14-20 днів, іноді коротше або довше в залежності від резистентності організму, вірулентності збудника та інших чинників. Хвороба може мати надгострий, гострий, хронічний перебіг і проявлятися типово з характерними ознаками або атипово.
У великої рогатої худоби при надгострому перебігу хвороба триває 12-24 год., рідко 48 год. і закінчується як правило загибеллю тварини. Спочатку відмічають втрату апетиту, пригнічення, дихання часте, пульс частий,. Часто появляється жовтяниця, сечовиділення часте, сеча темночервоного кольору. Температура тіла підвищена до 40-41, 5°С. Перед смертю можуть появлятися клінічні судороги.
Гострий перебіг хвороби триває 5-10 днів, летальність 50-70%. Починається хвороба з підвищення температури тіла до 40, 5-41°С, гарячка триває 1-8 днів, спостерігають пригнічений стан, у дійних корів знижуються надої, появляється пронос, наступає загальна слабість організму. Дальше розвивається атонія шлунково-кишкового тракту і запор, появляється жовтяниця і гемоглобінурія. В цей час температура тіла знижується до норми і нижче. Пульс прискорений дихання часте. Слизова оболонка ротової порожнини некротизується і появляються некрози шкіри на значних ділянках. При дослідженні крові відмічають лейкоцитоз, у лейкоформулі - нейтрофільне зрушення ядра вліво, лімфопенія. Підгостра форма характеризується такими ж ознаками як гостра, тільки перебіг хвороби повільніший. Захворювання триває 10-15-20 днів. Летальність 20-45%, хворі тварини нерідко видужують. Можуть бути рецидиви гарячки. Жовтяниця і гемоглобінурія розвиваються майже одночасно і тривають біля 6-10 днів. Часто появляються кон'юнктивіти, риніти, некрози на слизових оболонках рота, на шкірі тулуба, наступає схуднення.
При хронічному перебігу спостерігають періодичні приступи гарячки, тривалість ремісій 2-5 днів. Також відмічають рецидиви гемоглобінурії і жовтяниці. Періодично можна спостерігати розлад роботи шлунково-кишкового тракту, запори чергуються з проносами. Розвивається прогресивне схудання при наявності апетиту, тварини стають малопродуктивними або гинуть від виснаження.
Патологоанатомічні зміни: На шкірі трупа звичайно видно вогнища некрозу, на слизовій оболонці рота - виразки. В більшості випадків виражена жовтяничність слизових оболонок і шкіри, фасцій, тканин. При розтині знаходять крововиливи в підшкірній клітковині, на серозних і слизових оболонках, в легенях, серці, нирках. Печінка збільшена, в'яла, нерівномірно зафарбована. На поверхні нирок можуть бути дрібні, сірі некротичні вогнища. В сечовому міхурі сеча червоного кольору, на слизовій оболонці крапчасті крововиливи. Лімфатичні вузли завжди збільшені, іноді на капсулі знаходять крововиливи. Легені набряклі. В серці під епі- та ендокардом крапчасті крововиливи. Кров водяниста, погано зсідається
Діагностика: Діагноз на лептоспіроз ставлять на підставі епізоотологічних і епідеміологічних досліджень, клінічних ознак, патологоанатомічних змін. При первинному діагнозі необхідно провести бактеріологічне дослідження з біопробою. Крім того, використовують гістологічне і серологічні дослідження.
Диференційний діагноз: Лептоспіроз великої рогатої худоби потрібно диференціювати від бруцельозу, злоякісної катаральної гарячки, кампілобактеріозу, лістеріозу, піроплазмідозів.
Лікування: Хворих на лептоспіроз тварин ізолюють і лікують. Для цього використовують полівалентну гіперімунну сироватку підшкірне, внутрішньочеревно, з антибіотиків стрептоміцин. Одночасно проводять симптоматичне лікування: внутрішньовенно вводять 40%-ий розчин глюкози, перорально дають главберову сіль, гексаметилентетрамін (уротропін), підшкірне вводять кофеїн, промивають ротову порожнину розчином перманганату калію, ураження шкіри змазують іхтіоловою маззю, борним вазеліном. Забезпечують тварин вітамінами і мікроелементами. Треба відмітити, що сироватка малоефективна.
Імунітет: У перехворілих тварин утворюється спочатку нестерильний, а потім стерильний імунітет. Для активної імунізації тварин використовують полівалентну вакцину (з відповідних серогруп). Для пасивної імунізації застосовують полівалентну сироватку. Сироватка і вакцина не звільняють організм тварин від лептоспіроносійства, не попереджують абортів у заражених тварин.